Тема 6. Управління активами

6.1. Економічна сутність і основні види активів.

6.2. Управління оборотними активами підприємства.

6.3. Управління необоротними активами.

6.4. Система показників ефективності використання активів підприємства.

6.1 Економічна сутність і основні види активів.

Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, використаних у господарській діяльності з метою одержання прибутку.

Для організації своєї діяльності підприємство повинно мати основні засоби та оборотні кошти.

У ході функціонування підприємства формуються оборотні кошти і необоротні активи.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.99 р. № 996-XIV, активами підприємства вважаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Специфіка функціонування кожної групи активів підприємства вимагає чіткої класифікації активів підприємства за різними ознаками.

Залежно від форми функціонування активів розрізняють:

матеріальні активи. Вони характеризують активи підприємства, що мають речовинну (матеріальну) форму. До складу матеріальних активів підприємства відносяться:

- основні засоби;

- незавершене будівництво;

- виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;

- запаси готової продукції і т.д.

нематеріальні активи. Вони характеризують активи підприємства, що не мають речовинної форми, але приймають участь у господарській діяльності і приносять прибуток. До цього виду активів підприємства відносяться:

- придбані підприємством права користування окремими видами ресурсів;

- патентні права на використання винаходів;

- "ноу-хау";

- права на промислові моделі і зразки;

- торгова марка;

- "гудвіл”;

фінансові активи. До них відносяться:

- грошові активи в національній валюті;

- грошові активи в іноземній валюті;

- дебіторська заборгованість у всіх її формах;

- короткострокові фінансові вкладення;

- довгострокові фінансові вкладення.

Залежно від характеру участі у виробничому процесі і швидкості обороту даної групи засобів виділяють такі групи активів:

оборотні (поточні) активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і цілком споживаються протягом одного виробничо-господарського циклу.

Відповідно до законодавства до даної групи засобів відносяться майнові цінності, які мають матеріально-речовинну форму з терміном використання до одного року і вартістю менш 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

необоротні активи. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вироблений продукт частками.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, необоротні активи – це всі активи підприємства, що не є оборотними. До необоротних активів відносяться: основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, здійснюване для власних потреб підприємства, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи (це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступні періоди).

У міжнародній практиці необоротні активище називають позаоборотними (long-term assets or fixed assets), які являють собою засоби, що:

- мають термін корисної служби більш одного року;

- використовуються в діяльності підприємства;

- не підлягають перепродажу покупцям.

У цю групу не включається земля, призначена для продажу, а також будинки, які використовуються у процесі виробництва.

Залежно від джерел формування активів підприємства можна виділити дві групи, представлені валовими активами і чистими активами підприємства.

Валові активи — це сукупність активів підприємства незалежно від джерел їх формування (власних або позикових).

Чисті активи х арактеризуються винятково власними джерелами формування тобто чисті активи підприємства сформовані лише засобами власного капіталу.

Залежно від ступеня ліквідності активів їх можна згрупувати в наступні основні групи:

найбільш ліквідні активи, до них відносяться кошти і короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (А1);

швидкореалізовувані активи, до складу яких входять депозити і дебіторська заборгованість (А2);

повільно реалізовувані активи – готова продукція, запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів (А3);

труднореалізовувані активи – земля, будинки, устаткування, продаж яких вимагає значного часу і тому здійснюється вкрай рідко (А4).

Керівництву підприємств необхідно будувати політику управління активами за такими напрямами:

1. Скласти чіткий прогноз щодо подальших перспектив росту операційної діяльності підприємства. При розробці прогнозу варто розглядати варіанти диверсифікованості виробництва.

2. Оцінити співвідношення об’єму та структури, існуючих у розпорядженні на підприємстві засобів масштабом і спеціалізацією діяльності.

У ході аналізу розглядаються всі можливі резерви зростання прибутку підприємства за рахунок залучення всіх наявних ресурсів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Для проведення такого аналізу оцінюють потребу:

- в матеріальних засобах;

- в коштах;

- в інших видах засобів.

Потреба в матеріальних засобах розраховується за формулою:

(6.1)

де Пм.с. – потреба в матеріальних активах визначеного виду;

Vпп – запланований обсяг виробництва конкретного виду продукції, од.;

Pnn – прогнозована вартість одиниці зробленої продукції;

Pr – продуктивність досліджуваного виду устаткування;

Cn – вартість монтажу, налагодження, установки.

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з особливостей технологічного процесу, доступності природних ресурсів, а також здатності керівництва підприємства організувати і здійснити даний технологічний процес.

Потреба в коштах визначається шляхом складання балансу доходів і витрат. У дохідну частину балансу треба включати всі доходи підприємства незалежно від виду діяльності і джерел формування. У витратній частині повинні бути в обов'язковому порядку відображені кошти на оплату праці, розрахунки з партнерами, розрахунки по податкам і обов'язковим платежам та інші.

Потреба в інших видах активів визначається виходячи із специфіки виробничого і технологічного процесу на підприємстві.

3. Забезпечити оптимальну структуру активів підприємства з позиції генерування ними максимальної величини прибутку. У структурі активів підприємства повинні переважати такі види засобів, що здатні збільшувати операційний прибуток підприємства незважаючи на ріст витрат на їх утримання. Від активів, що не тільки не генерують прибуток, але і створюють додаткові витрати на їх збереження та утримання, підприємство повинно відмовитися. Як правило, найбільше генерують прибуток підприємства оборотні активи, у силу специфіки їх функціонування. Позаоборотні активи лише створюють умови для здійснення виробничого процесу, але при цьому залишаються тільки знаряддям праці, яке не приносить прибуток.

Для оцінки оптимальності співвідношення оборотних і позаоборотних коштів на підприємстві використовується коефіцієнт маневреності активів підприємства, що являє собою відношення величини оборотних активів підприємства (ОбА) до загальної величини даної групи засобів (А):

(6.2)

4. Максимізація швидкості обороту активів підприємства в процесі виробничого й операційного циклів.

У даному випадку має місце пряма залежність між швидкістю обороту активів підприємства і величиною його прибутку. Чим більше активи підприємства зроблять повних оборотів, тим більший прибуток підприємство одержить протягом звітного періоду.

Дата добавления: 2014-10-15