Буковина у владі Королівства Угорського, Молдавського князівства

Буковина – конгломерат земель, який до сер. ХІV ст. перебував у складі Галицько-Волинського князівства.

  Буковина – це земний обшир між середньою течією Дністра і Головним карпатським хребтом у долинах верхньої течії Прута і Серета. Нині Північна Буковина входить до складу України (Чернівецька обл.), а Південна Буковина – до Румунії (області Сучава та Ботошани).

Протягом першої пол. ХІV ст. у північній частині Буковини триває процес формування геополітичної данності – Шипинська земля, до якої входили (крім поселення Шипинці) Хотин, Цецин, Хмелів. На цьому часі означені землі потерпали від ординців, яких з часом розгромили угорці. За таких обставин Буковина входить до складу Королівства Угорського. Король Лайош призначає намісника – воєводу Драгоша. Саме він посприяв переселенню на Буковину волохів із Семиграддя (Трансильванія) та Мармарощини, які «осіли» в Південній Буковині, заклавши початки молдавського воєводства. 1359 року це князівство отримує статус незалежного. У його складі землі Північної Галичини, Галицьке Покуття та Шипинська земля, яка зберігала автономію.

Слід зазначити, що у культурно-досвідному відношенні русини домінували над прибульцями волохами (молдованами). Офіційною мовою в державних установах і церкві була старослов’янська із значним впливом місцевої (української) мови. Волохи визнали православ’я. Румунська стає офіційною мовою в молдавському князівстві від часу приходу до влади Василя Лупула (1634-1653 рр.). Отже, в другій половині ХVІ ст. триває процес румунізації буковинських земель.

2.4. Землі Криму і Північного Причорномор’я у XV-XVIст. Приазов’я та Крим переходять з-під влади Золотої Орди у власність Кримського ханства, яке остаточно сформувалося в ХV ст. Утворення нової геополітичної реальності було, з одного боку, наслідком процесів занепаду і розпаду Золотої Орди, з іншого – значної підтримки хана Хаджи-Гірея правлячими колами Великого Князівства Литовського, яке бачило в ньому союзника у боротьбі з Північно-Східною Руссю: Московією. Утворення ханства вітала і підтримувала Греція, яка розраховувала витіснити за допомоги нового геополітичного утворення конкурентів в чорноморській і середземноморській торгівлі – генуезців.

Кримське ханство являло собою хитке політичне утворення. Причини: сильними були позиції знаті, які контролювали хана, і слабкою - економіка, яка засновувалась на екстенсивних формах господарювання: кочове скотарство, примітивне землеробство. Основне джерело прибутків – грабіжницькі набіги на землі сусідніх держав.

1475 року Туреччина висадила свої воєнні сили в Криму. Завоюванню підлягали, в першу чергу, генуезькі колонії: Кафа, Судак. Так, турки покінчили з економічним пануванням на Чорному морі італійців і перетворили Кримське ханство в васала Османської імперії. На початок XVI ст. у владі ханства перебувають уже землі між Дніпром і Кубанню. Залоги турків на цьому часі були введені до значного ряду міст: Керч, Гезлев, Тамань, Озга (Перекоп), Очаків, Білгород, Бендери, Азов, Кінбурн, Балаклава, Мангуп, Енікале. У 1514 р. Буковина та Бессарабія в складі Молдавії також потрапили у васальну залежність від Османської імперії.

Дата добавления: 2014-10-15