КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Суспільно-політичні процеси в Україні у другій половині ХІХ століття. Економічні й соціальні реформи імперських урядів та їх вплив на Україну
Друга половина XIX ст. в Російській імперії ознаменувалася трансформацією феодальної суспільно-економічної системи в напрямку капіталістичної. Переломним етапом в історії країни став кінець 50-х — початок 60-х рр. У цей час очевидною стала неможливість подальшого збереження феодально-кріпосницьких відносин, що панували протягом століть, відбулося скасування кріпосного права, набув розвитку новий, більш прогресивний капіталістичний лад. Процес утвердження капіталізму в Україні розвивався згідно із загальними для всієї Росії закономірностями і разом з тим в ньому виявлялися особливості, зумовлені як історичними обставинами, так і колоніальною політикою, що здійснювалася царатом на цих землях. Становлення нової соціально-економічної системи вимагало серйозних змін в усіх сферах суспільного і політичного життя. Реформи, що проводилися протягом 60-70-х рр. XIX ст., мали і суспільно-політичний, і соціально-економічний зміст. Вони були ліберальними за своїм спрямуванням і значною мірою сприяли народженню і становленню буржуазії. Проте розмах усіх цих процесів у державному устрої Російської імперії не слід перебільшувати. Незважаючи на проведення реформ і здійснення деяких змін в організації, складі та діяльності урядових установ, Росія залишалася абсолютною монархією із самодержавним монархом на чолі. В країні зберігалися усталені, традиційні державні вищі, центральні і навіть місцеві установи із дворянською урядовою більшістю. Серед основних, найбільш значимих перетворень тієї доби, відзначимо наступні: · скасування кріпосного права у відповідності до Маніфесту імператора Олександра ІІ від 19 лютого 1861 р. і тоді ж підписаного царем «Загального положення про селян, звільнених від кріпосної залежності»;
· у 1864 р. уряд здійснив земську реформу, на більшості території країни запроваджувалося місцеве самоврядування (в Україні земства запроваджувалися лише на Лівобережжі та Півдні); · відповідно до реформи судочинства в 1864 р. було ліквідовано становий характер судів, закритість судових засідань, залежність судів від адміністрації, відтепер засідання у суді проводилися відкрито за участю присяжних засідателів; · з 1864 р. в країні запроваджувалася єдина система початкової освіти, діти представників всіх станів могли навчатися у народних училищах, середню освіту можна було отримати у класичній чи реальній гімназії; · згідно зі Статутом 1868 р. було проведено реформу вищої школи, певну автономію отримували університети, збільшувалася кількість кафедр та чисельність викладачів, поліпшувалося матеріальне забезпечення ВНЗ; · у 1864 р. було започатковано зміни в управлінні військовим відомством, територія імперії поділялася на військові округи (в Україні їх створили три – Київський, Одеський і Харківський); · відповідно до Статуту 1874 р. військова повинність поширювалась на всі стани суспільства, термін служби в сухопутних військах скорочувався з 25 років до 6, на флоті – до 7 років.
Зазначимо, що курс реформ 60 - 70-х рр. відзначався внутрішньою суперечливістю і непослідовністю. Це, зокрема, виявилося в тому, що деякі важливі зміни в соціальному та політичному ладі хоча і передбачалися, але не були проголошені. Втім, в цей період самодержавство виявило небачену раніше наполегливість у впровадженні свого курсу, проте хитання уряду між прогресивними перетвореннями і реакційними заходами розширювали і зміцнювали опозицію старому ладу. Відбивши революційну хвилю на рубежі 70 - 80-х рр., уряд, очолюваний імператором Олександром Ш, перейшов до відвертої реакції. Царський маніфест від 29 квітня 1881 р. проголошував непохитність самодержавства і встановлення режиму політичної реакції. У 80-х - на початку 90-х рр. здійснюється низка контрреформ, які значною мірою скасовували найпослідовніші реформи попереднього періоду й повертали старі порядки.
Дата добавления: 2014-10-15; Просмотров: 692; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |