Методика вибору конструктивно-технологічних рішень на основі вдосконаленого методу профілів конкурентоспроможності

Методика вибору ефективних конструктивно-технологічних схем виробництва робіт із утеплення

Отримані раніше взаємозв'язки і відібрані експертами чинники і показники, що на них впливають, далі було запропоновано внести в методику вибору конструктивно-технологічних рішень на основі вдосконаленого методу профілів конкурентоспроможності. Побудовані логічні зв'язки, що теоретично пояснюють вплив кожного з чинників на технологічність розглянутих систем. Ґрунтуючись на концептуальних положеннях системотехніки будівництва, було висунуто припущення про існування комплексного показника Кс, який в сукупності, з урахуванням питомої ваги кожного окремо, характеризує вплив відібраних чинників на кінцеві показники технологічності, що нас цікавлять. До них віднесена вартість і трудомісткість влаштування системи утеплення і оздоблення зовнішніх стін існуючих цивільних будівель.

Кількісно значення Кс пропонується оцінювати по відомому в інших галузях методу профілів. При цьому під профілем будемо розуміти графічне зображення відібраних техніко-економічних показників порівнюваних конструктивно-технологічних систем за певними правилами. Ці правила можна звести до нижченаведеного.

Якщо всі оціночні показники мають рівну «вагу», то поле оцінки ділиться паралельними шкалами на рівні прямокутники, число яких дорівнює кількості оціночних показників. Якщо ж відповідний показник за результатами експертного оцінювання буде вищим або нижчим від середнього рівня, то розмір основи прямокутника у цього показника повинен відображати його фактичну значимість.

У міру віддалення від базової лінії оціночного поля значення показника «поліпшується». Вертикальні шкали градуюються так, щоб значення конкретних оціночних показників не виходили за межі оціночного поля.

Ті показники, які важко піддаються вимірюванню, оцінюються експертним шляхом по бальній шкалі. Для цього пропонується перетворення їх в інтервалі функції бажаності в безрозмірний ряд проміжків, які відповідають градації ефективності на “погано”, “задовільно”, “добре” і “відмінно”. З використанням функцій перетворення фізичних показників в безрозмірні по методу Е. Харрінгтона, можна отримати і відкласти на відповідній шкалі кількісні значення, що лежать в інтервалі від 0 до 1,53.

Наявність якогось показника або властивості в конструктивно-технологічній системі оцінюється одиницею, його відсутність – нулем, співпадаючим з базовою лінією оціночного поля. Наприклад, наявність мокрих процесів при виробництві робіт по утепленню і оздобленню для системи “термошуба” дасть на шкалі “0”, а їхня відсутність при застосуванні рулонних утеплювачів, парозахисних плівок і погонажних оздоблювальних матеріалів заводського виробництва дасть на відповідній шкалі “1”.

Порівняльна оцінка конструктивно-технологічних схем може бути здійснена шляхом порівняння площ профілів, побудованих на одному і тому ж оціночному полі (рис. 7.6). Якщо досліджувані показники не ранжуюють по своїй значимості, то оціночне поле ділиться на рівні (n – 1) частини, де n – число відібраних показників. Кожний техніко-економічний показник даного об'єкту відкладається на шкалі за правилом: чим “краще” значення показника, тим вище воно розташовується на цій шкалі. Кожна шкала градуюється в межах від можливих якнайгірших значень, до найефективніших. Таким же чином вдається врахувати і якісні показники.

З урахуванням вищевикладеного, безрозмірний комплексний показник порівняльної ефективності різних конструктивно-технологічних систем утеплення і оздоблення представляється як відношення площі профілю до площі оціночного прямокутного поля:

Кс = Sпр /S = (Х1 /2 + Х2 + Х3 + … + Хn-1 + Хn /2)/[(n-1) H] ® 1

де Х₁, Х₂ … Х_n – координати вершин профілю; n – число відібраних ТЕП;

Н – загальна ширина оціночного поля;

S_пр - площа профілю;

S– загальна площа оціночного прямокутного поля;

де Х1, Х2 … Хn – координати вершин профілю;

n – число відібраних ТЕП.

Рис. 7.6. Схема визначення комплексного оціночного показника конкурентоспроможності для двох систем

Профілі конструктивно-технологічних систем-конкурентів будуються на одному і тому ж оціночному полі. Тоді можна легко побачити, в чому одна система перевершує іншу, а в чому їй поступається. Принципово подібний результат можна отримати і аналогічною побудовою «зірочки» конкурентоспроможності за методом радарів, де кожен радар – відповідний показник, що у масштабі, відкладається від центру кола. Таким чином, нами створена методична база, що дозволяє надалі зробити кількісну оцінку відомих конструктивно-технологічних систем зовнішнього утеплення і оздоблення стін. В результаті, представилося можливим розробити конкретні рекомендації по використовуванню тої або іншої із відомих, або розробки нових, більш досконаліших і задовольняючих вимогам замовника і підрядника систем утеплення і оздоблення. Суть розробленої загальної методики вибору раціонального варіанту зовнішнього утеплення описана в наступним підрозділі.

7.3.2. Принципова методична схема вибору раціонального варіанту зовнішнього утеплення

Як уже згадувалось, запропонована і реалізована принципова методична схема вибору раціонального варіанту зовнішнього утеплення (рис. 7.7).

Рис. 7.7. Методична схема вибору раціонального варіанту конструктивно-технологічного рішення систем зовнішнього утеплення та оздоблення

Послідовність операцій з вибору раціонального варіанту зовнішнього утеплення наступному:

1. Одним із найважливіших чинників, що впливають на «об'єкт», є його місце розташування. Якщо це архітектурно-культурний і історично цінний об'єкт – зовнішнє утеплення його практично неможливе, переходимо до варіанту утеплення з середини, або утеплення частини фасаду (магазин, аптека тощо). Або взагалі заходи із модернізації об'єкту необхідно віднести до реставраційних, які тут не розглядаються;

2. Якщо це спальний район з рядовою забудовою, переходимо до поетапного розгляду чинників, що впливають на можливу конструкцію зовнішнього утеплення, таких як:

2.1 сезонність робіт – проведення робіт по утепленню у будь-яку пору року або лише влітку. У випадку з вентильованими системами утеплення, монтаж можна проводити цілорічно, а з штукатурними системами утеплення, ці роботи можливо виконувати тільки при температурі від +5 С⁰, тоді або приймаємо перший варіант, або переносимо терміни виконання лише на теплу пору року (якщо це можливо);

2.2 властивості утеплювача – теплопровідність, пористість, температуростійкість, термін служби, паропроникливість, хімічна стійкість, повітропроникливість мають задовольняти діючим нормативам та призначенню будівлі;

2.3 об'єм робіт – необхідний об'єм робіт по утепленню будівлі. Якщо об'єм не дуже великий (до 300 м²), можна обійтися однією ланкою робітників будівельників, якщо ж обсяг робіт перевищує 300 м², розбиваємо його на захватки і, залежно від термінів здачі об'єкту, підключаємо додаткову робочу силу;

2.4. питома вага 1м² системи, вага конструктивно-технологічної системи утеплення і оздоблення, включаючи всі елементи системи (дюбелі, шурупи, несучий каркас, утеплювач, декоративне облицювання і т.д.);

2.5 використання вітчизняних матеріалів – безпосереднє застосування матеріалів і комплектуючих вітчизняного виробництва, або хоч би часткова заміна імпортних;

2.6 термін окупності – час, за який витрати на утеплення окупляться за рахунок енергозбереження і т.д.;

2.7 довговічність експлуатації системи – термін безремонтної та після ремонтної експлуатації системи утеплення;

2.8 характеристики основи – матеріал стіни, на який буде проводитися монтаж системи утеплення;

2.9 ремонтопридатність системи – можливість часткового ремонту (фарбування, очищення) або заміна окремих елементів системи;

2.10 термін експлуатації будівлі – вік характеризується показником фізичного зносу несучих стін;

2.11 поверховість будівлі – кількість поверхів будівлі.

Після розгляду комплексу вище перелічених чинників спочатку вибираємо принциповий спосіб утеплення – вентильований або штукатурний. У випадку вибору вентильованої системи утеплення і оздоблення підбираємо тип утеплювача (мінеральні, органічні), тип захисного покриття (природний або штучний камінь, алюмінієві панелі, сайдинг панелі тощо), тип кріплення утеплювача (дюбелями, клейовий, напилення, по направляючих). При виборі штукатурної системи утеплення і оздоблення також підбираємо тип утеплювача (мінеральні, органічні), тип захисного покриття (акрилову або силіконову фарбу, штукатурку), тип кріплення утеплювача (дюбелями, клейовий, змішане). Потім виконуємо оцінку кінцевих техніко-економічних показників тієї або іншої системи, порівнюємо їх техніко-економічні показники за методом профілів або радарів (дивися пункт 7.3.1.).

У випадку коли даний результат влаштовує дослідника, то, за узгодженням із замовником, приступають до робочого проектування. Якщо ж не влаштовує, то знову повертаємося на початковий етап – до вибору іншого способу зовнішнього утеплення.

Дата добавления: 2014-10-15