Регіональні особливості розвитку рекреаційних комплексів

Кримський рекреаційний район - головний рекреаційний район міжнародного значення в Україні. Він має унікальні, компактно розміщені рекреаційні ресурси, що забезпечують розвиток як природничо орієнтованих (лікувально-оздоровчий, спортивний, екологічний тощо), так і соціокультурних (пізнавальний, етнографічний, науковий та ін.) видів туризму.

Район займає площу, яка становить 4,5% територїї України, але при цьому є дуже неоднорідним за специфікою рекреації та рівнем освоєння рекреаційних ресурсів.

Регіон характеризується наявністю:

- найбільших в Україні експлуатаційних запасів мінеральних вод.

- 26,4% розвіданих запасів мулових органо-мінеральних сульфідних грязей (використовуються лише три родовища, в яких зосереджено близько третини запасів), єдиного в Україні Булганацького родовища сопкових грязей;

- унікальних (навіть у межах Чорноморського басейну) кліматичних умов ПБК, а також природних можливостей для організації гірськолижного відпочинку;

- поєднання в межах компактної території унікальних ландшафтів, об’єктів природно-заповідного фонду і багатовікової культурно-історичної спадщини.

Санаторно-курортна мережа розосереджена по території регіону надзвичайно нерівномірно, в залежності від розміщення природних лікувальних ресурсів. Малорозвиненою вона залишається на північному сході, у степовій частині півострова, при наявності сформованих курортних зон у районі Судака, Євпаторїі, Феодосії, Алушти, Ялти, розташованих на південному і західному узбережжі з піщаними та гальковими пляжами. На Крим припадає 27,1 % місць в установах організованої рекреації, хоча величина і якість фонду розміщення досі є серйозною проблемою для рекреаційного господарства республіки.

Досить розвиненим і надзвичайно перспективним рекреаційним районом є Карпатський. Завдяки наявності унікальних і різноманітних рекреаційних ресурсів, розвитку інфраструктури та вигідному географічному положенню рекреаційні об’єкти району надзвичайно популярні серед вітчизняних і зарубіжних туристів. У регіоні знаходяться:

- 55,9% ресурсів мінеральних вод країни

- всі родовища озокериту і значна кількість цінних родовищ торфових грязей;

- соляні шахти і солоні озера, що мають унікальні лікувальні властивості, та мало освоєні в рекреаційному відношен­ні печери Буковини;

- сприятливі для оздоровлення та різних видів літнього і зимового відпочинку кліматичні умови рівнинних, передгірських і гірських районів;

- численні пам’ятки природи, історико-культурні ресурси (13%, зареєстрованих в Україні), місцевий етнічний колорит, що створює можливості для розвитку «зеленого» туризму.

В. Євдокименко на основі рекреаційної спеціалізації, ресурсної бази, наявності можливостей для задоволення різноманітних потреб відпочиваючих виділяє в межах Карпатського регіону 18 рекреаційних районів. Санаторно-курортне господарство є базовим для організації рекреаційної діяльності у Прикарпатському, Розтоцькому, Воловецько-Міжгірському, Свалявсько-Мукачівському районах і має важливе значення для більшості інших районів [6].

При розвиненості в районі цієї галузі рекреації порівняно з іншими регіонами України вона вимагає значного інвестування на потреби реконструкції і розвиток інфраструктури, підвищення її якості. У цьому контексті саме курортне господарство покликане забезпечити подальший соціально-економічний розвиток краю і розв’язати проблему сезонності рекреаційно-туристичної діяльності.

Подальший розгляд регіональних особливостей геопросторової організації рекреаційного господарства України пропонуємо у розрізі суспільно-географічних районів.

По-перше, саме цей рівень найбільшою мірою може задовольнити найголовніші цілі будь-якого районування - координацію розвитку рекреаційного господарства з іншими галузями та забезпечення оптимального функціонування рекреаційних систем.

По-друге, такий підхід відповідає основним принципам рекреаційного районування.

По-третє, мережа суспільно-географічних районів значною мірою відображає територіальну диференціацію рекреаційного потенціалу.

По-четверте, області, які входять до певного суспільного району, мають спільні проблеми щодо сучасного стану санаторно-курортного господарства і програми розвитку перспективних функцій, напрямів, тенденцій та закономірностей рекреаційного освоєння і раціонального використання рекреаційних ресурсів.

Столичний район, який має найбільшу площу (15,1 % території України), посідає друге місце після Донецького за чисельністю населення, що й визначає надзвичайно високі його рекреаційні потреби. Вони част­ково можуть бути задоволені завдяки:

- сприятливим кліматичним умовам і наявності численних водних об’єктів;

- широкому залученню до рекреаційної сфери лісових масивів,

- об’єктів природно-заповідного фонду;

- експлуатації джерел мінеральної води;

- наявності найпотужнішого (18,9%) і надзвичайно різноманітного історико-культурного потенціалу.

Однак наявний рекреаційний потенціал, розвиненість інфраструктури (зокрема, лише 5,7% місць в установах організованоїрекреації) і напружена екологічна ситуація не дають змоги повною мірою реалізувати потребу населення в лікуванні, оздоровлені та відпочинку.

Надзвичайно важливим рекреаційним районом України є Причорноморський (14,3% площі і 10,1% населення країни). Його основними рекреаційними ресурсами є:

- тепле море, численні пляжі, насичене ароматом степових трав і морськими солями повітря;

- 72,1% розвіданих запасів сульфідних лікувальних грязей;

- близько 7,5% запасів мінеральних вод різних типів (бромні, йодобромні, радонові, без специфічних компонентів і властивостей);

- надзвичайно різноманітна історико-культурна спадщина (10,9%),

- етнічна своєрідність населення окремих територій;

- значний (третій за кількістю лікувальних закладів та їх місткістю) санаторно-курортний фонд.

Природно-географічними особливостями обумовлена концентрація санаторно-курортного господарства у вузькій прибережній смузі, тоді як решта території забезпечує потреби району в сільськогосподарській продукції. В регіоні сформувався потужний Одеський рекреаційний район і поки що мало освоєні курортні зони Коблевого, Очакова, Миколаєва, Голої Пристані, Скадовська, Арабатської Стрілки.

Проблема двох інших районів півдня України - Донецького і Прид­ніпровського - полягає в подібності їх природно-ресурсної рекреаційної бази як між ними самими, так і з Причорноморським районом, що має довшу історію рекреаційного освоєння і є більш конкурентоспроможним. Хоча вони мають і свої специфічні особливості.

Перевага Донецького району полягає в оптимальному співвідношенні основних факторів розвитку рекреації. Ця територія є найбільш густонаселеною в Україні і сильно урбанізованою, що обумовлює найвищу потребу населення в різних видах відпочинку, для задоволення якої достатньо наявних ресурсів. Головними рекреаційними ресурсами краю є:

- мінеральні води (11,2% загальноукраїнських запасів - 2 місце серед регіонів України), переважно без специфічних компонен­тів, бромні, радонові і залізисті;

- лікувальні грязі озер Ріпне, Сліпне;

- особливості мікроклімату лісових масивів басейну Сіверського Донця в північній частині району і на узбережжі Азовського мо­ря, особливо сприятливому для розвитку дитячої рекреації;

- розвинена санаторно-курортна база (їі місткість - переважно за рахунок баз відпочинку і дитячих оздоровчих таборів - становить 13,5 % від загальноукраїнського показника).

Локалізація району в межах степової зони з незначною довжиною узбережя Азовського моря, надзвичайно висока концентрація екологічно небезпечних виробництв (гірничовидобувна, металургійна та хімічна промисловість), дефіцит чистої прісної води, небагата історико-культурна спадщина (найбільшу цінність представляють пам’ятки античної культури) обумовили зосередження санаторно-курортних закладів у крайніх північних і крайніх південних районах регіону. Найбільш відомі курорти - Слов’янськ, Святогірськ, Старобільськ, Кремінна, Маріуполь, Мелекіне.

Перевагами Придніпровського району порівняно з попереднім є його більш широкий вихід до Азовського моря, знаходження на його території великої водної артерії - Дніпра в його нижній течії, а також значно більша кількість культурно-історичних пам’яток, особливо елліністичного періоду і козацької доби. До інших ресурсів краю відносяться:

- родовища лікувальних грязей (Молочний та Утлюцький лимани, озера Велике, Красне, Кирилівське, Солоний Лиман);

- різні типи мінеральних вод (бром на, йодо-бромна, без специфіч­них компонентів і властивостей, радонова);

- кліматичні умови, сприятливі для проведення таласо-, геліо- та аеротерапiі.

Найвідоміші курорти регіону - Бердянськ, Приморськ, Кирилівка, Солоний Лиман, Новомосковськ.

У перспективі на важливий рекреаційний район країни може перетворитись Подільський, де вже сьогодні успішно розвивається пізнавальний, паломницький, водний (сплавляння на байдарках і каное), сільський і спелеотуризм. Подальший розвиток рекреаційної сфери в регіоні може бути забезпечений за рахунок:

- сприятливих кліматичних умов;

- значних експлуатаційних запасів мінеральних вод (без специфічних компонентів, радонова, з підвищеним вмістом органічних речовин - типу Нафтуся, сульфідна, крем’яниста, бромна), торфових лікувальних грязей (родовища Війтівецьке, Настасівське та ін.), сапропелів (Микулинецьке);

- водних рекреаційних ресурсів басейнів Дністра та Південного Бугу;

- мальовничих ландшафтів Кременецьких гір, Подільських і Мурафських Товтр;

- об’єктів природно-заповідного фонду (в районі знаходиться найбільший за площею національний парк «Подільські Товтри»);

- спелеоресурсів (можливість їх використання як туристичних об’єктів і з лікувальною метою);

- унікальних історико-культурних ресурсів (Кам’янець-Подільський, Почаїв, Кременець, Немирів та ін);

- найсприятливіших екологічних умов.

Сьогодні в районі функціонують такі популярні курорти як Хмільник, Сатанів, 3аліщики, Немирів. Розвивається санаторно-курортна база в Гусятині, Печері, Микулинцях, Скалі-Подільській та ін.

Певну складність становить оцінка рекреаційного потенціалу Північно-Східного району - єдиного серед районів України, розташованого в межах трьох природних зон: мішаних лісів, лісостепу і степу. Це надзвичайно урізноманітнює його ресурси, серед яких:

- сприятливі кліматичні умови як для зимових (на півночі), так і літніх (на півдні) видів рекреаційних занять;

- мінеральні джерела. Загальнодержавного значення (води без специфічних компонентів, бром на, йодо-бромна, крем’яниста, радо нова тощо);

- мальовничі лісові пейзажі, річкові долини Хоролу, Ворскли, Сейму, Пселу, простори найпівнічніших в Україні степів;

- практично необмежені ресурси для розвитку сільського туризму, загальноукраїнським центром якого сьогодні є Диканька;

- цінна історико-культурна спадщини, зокрема, скіфського періоду, козаччини, українського національного відродження кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також етнокультурні особливості територіі

Відносно стабільна екологічна ситуація в перспективі може сприяти роз­витку, крім уже відомих курортів (Миргород, Березівські Мінеральні Води, Рай-Оленівка, Ліщинівка), інших рекреаційних центрів - Путивля, Нових Санжар, Пісочина, Високою та ін., які перебувають у стадії становлення.

Північно-Західний і Центральний райони мають різну структуру рекреаційних ресурсів, але відзначаються однаково: слабким розвитком, санаторно-курортної бази.

Північно-Західний найменший за площею, має такі основні ресурси:

- значні лісові масиви з унікальними мікрокліматичними особливостями, багатою флорою і фауною;

- сприятливі кліматичні умови;

- водні об’єкти (численні озера, річки, ставки);

- перспективні для рекреаційного використання басейни лікувальних торфів (зокрема, Журавицьке), сапропелів (розвідані запаси лише на Волині становлять б 1,2 млн. т), мінеральні джерела (води без специфічних компонентів, бромна, радонова);

- історико-культурна спадщина, переважно періоду Київської Русі та козаччини, і етнографічні особливості краю.

Сьогодні активно формуються Шацький, Степаньський, Грем’ячський, Острозький та інші рекреаційні вузли і центри.

Унікальність Центрального району в аспекті його рекреаційного використання полягає вже в тому, що з ним пов’язані імена видатних діячів української історії і культури: Б. Хмельницького, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, С. Скляренка, В. Чорновола та ін. Серед інших рекреаційних ресурсів району:

- м’який, помірно континентальний клімат;

- мінеральні джерела - радонові і без специфічних компонентів і

- властивостей;

- мальовничі краєвиди, особливо уздовж берегів Дніпра, Росі, Тясмину, Інгульця і численних ставків;

- об’єкти природно-заповідного фонду (ландшафтний парк «Трахтемирів»; «Хутір Надія», Онуфріївський, Тальнівський, Корсунь-Шевченківський парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва, дендропарк «Софіївка» та ін.).

Курортно-рекреаційне господарство району є слабко розвиненим, що пов’язано перш за все з поганою транспортною доступністю. Тут функціонують курорти і курортні місцевості Соснівка, Сокирна, Прохорівка, Світловодськ.

Останнім часом на фоні постійного інтересу до проблем рекреаційного районування на макрорівні з’являється багато робіт, присвячених виділенню рекреаційних підрайонів у межах Карпатського, Кримського та інших рекреаційних районів і окремих адміністративних областей.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що проблема рекреаційного районування і сьогодні залишається актуальною, оскільки досі відсутні єдиний методичний підхід до територіальної організації рекреаційного господарства, механізм регулювання рекреаційних потоків, єдине бачен­ня перспектив розвитку санаторно-курортної бази і шляхів розвитку но­вих видів рекреаційних занять.

Дата добавления: 2014-10-15