Лекція 9. Сукупні витрати і валовий внутрішній продукт

1. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.

2. Мультиплікатор витрат.

3. Рівноважний валовий внутрішній продукт в умовах неповної та повної зайнятості.

Метою вивчення теми є формування у студентів знань щодо аналізу визначення макроекономічної рівноваги на основі моделей “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”, рівноважного ВВП в умовах неповної та повної зайнятості, а також вмінь та навичок з використання мультиплікативного ефекту в економіці, розрахунку рецесійного та інфляційного розривів в економіці.

Об’єктом макроаналізу в даній темі є приватний сектор економіки закритого типу: ВВП = СВ + ВІ

Предметом аналізу в даній темі є рівноважний реальний ВВП. Процентна ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними.

1. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”

Модель “витрати-випуск” – модель визначення рівноважного ВВП на

умовах тотожності між сукупними витратами й виробленим ВВП. Вона є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, та сукупна пропозиція, представлена реальним ВВП. У основі моделі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто що більші сукупні витрати, то більший ВВП, і навпаки.

Економічна рівновага – це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП: СуВ = СВ +ВІ = ВВП (9.1).

СВ + ВІ = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит;

СВ + ВІ < ВВП (перевиробництво, що супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів);

СВ + ВІ > ВВП (недовиробництво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів).

Заплановані інвестиції – інвестиції, що їх фірми (підприємства) планують вкладати у виробництво згідно зі своїм платоспроможним попитом.. Але плани підприємств про сукупні витрати не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникають н езаплановані інвестиції - інвестиції, які підприємства змушені здійснювати в товарні запаси в умовах економічної рівноваги.

Отже, фактичні інвестиції складаються із запланованих і незапланованих інвестицій у товарні запаси.

Незалежно від того, перебуває економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди вирівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій у товарні запаси; якщо сукупні витрати перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій у товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу (9.1): СуВВІн = ВВП (9.2), де:

ВІн – незаплановані інвестиції в товарні запаси: (+) – збільшення, (–) – зменшення інвестицій в товарні запаси.

СуВ ВІн – фактичні сукупні витрати (СуВфакт.).

Рівноважний ВВП – це такий обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупівлі всієї продукції, виробленої в поточному періоді.

Із формули (9.2) випливає: незалежно від того, перебуває економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди вирівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо сукупні витрати й ВВП тотожні, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Рівноважний ВВП у моделі “витрати-випуск”

Бісектриса відображає ситуацію, коли фактичні й заплановані сукупні витрати однакові. Перетин ліній фактичних і запланованих сукупних витрат у точці Т1 свідчить про тотожність між цими витратами (СуВ1 = СуВ) і про те, що рівноважний ВВП дорівнює ВВП1.

Але в дійсності сукупні витрати, як правило, не збігаються із запланованими сукупними витратами. Так, СуВ2 < СуВ. Це означає, що фірми (підприємства) виробили продукції більше, ніж зможуть її реалізувати (ВВП2 > ВВП1). У цьому випадку відбувається незапланований приріст інвестицій у товарні запаси, що викликає тенденцію до скорочення ВВП - від ВВП2 до ВВП1. У протилежному випадку СуВ3 > CуВ. Це означає, що фірми (підприємства) виробили продукції менше, ніж планували покупці (ВВП3 < ВВП1). За цих умов відбувається незаплановане зменшення інвестицій у товарні запаси, що породжує тенденцію до збільшення ВВП - від ВВП3 до ВВП1.

Модель “вилучення-ін’єкції“ – це модель визначення рівноважного ВВП на умовах тотожності між вилученнями та ін’єкціями в економічному кругообігу. Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише за умов, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям.

У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін’єкції – лише у формі інвестицій.

Рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домашніх господарств стосовно заощаджень збігаються з планами фірм (підприємств) щодо інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями й запланованими інвестиціями, тобто З = ВІзаплановані.

Незаплановані інвестиції є вирівнюючим елементом, який постійно приводить у відповідність фактичні інвестиції та заощадження. СуВ ВІнезапл. = ВВП.

Рівноважний ВВП у моделі “вилучення-ін’єкції”

Згідно з моделлю “вилучення-ін’єкції”, рівноважний ВВП дорівнює ВВП1, оскільки лише в цьому випадку заощадження відповідають запланованим інвестиціям, про що свідчить перетин їхніх ліній у точці З1. За цих умов підприємства інвестують стільки ж, скільки заощаджує приватний сектор економіки, тобто З = ВІзапл. Тому СВ + ВІзапл. = ВВП.

За більш високих рівнів ВВП заощадження, які є функцією ВВП, будуть перевищувати заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат (СуВ). Так, коли ВВП дорівнює ВВП2, заощадження більші від запланованих інвестицій (З2 > ВІзапл.), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (З2 = ВІзапл. + ВІнезапл.). За більш низьких рівнів ВВП заощадження, як функція ВВП, будуть меншими, ніж заплановані інвестиції. Так, коли ВВП дорівнює ВВП3, заощадження менші від запланованих інвестицій (З3 < ВІзапл.), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій у товарні запаси (З3 = ВІзапл. – ВІнезапл.).

Графічно величина незапланованих інвестицій у товарні запаси дорівнює відстані по вертикалі між лініями заощаджень та запланованих інвестицій. При ВВП на рівні ВВП2 лінія заощаджень знаходиться вище від лінії запланованих інвестицій, унаслідок чого незаплановані інвестиції дорівнюють “+“ ВІнезапл. При ВВП на рівні ВВП3 лінія заощаджень знаходиться нижче від лінії запланованих інвестицій, унаслідок чого незаплановані інвестиції дорівнюють “–“ ВІнезапл. При ВВП на рівні ВВП1 ці лінії перетинаються, й тому незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Якщо заощадження – це функція фактичного ВВП (З = f (ВВП), то заплановані інвестиції є елементом запланованих сукупних витрат (СуВ = СВ + ВІзапл.) й одночасно фактором, який визначає рівень рівноважного ВВП. Це означає, що розбіжність між заощадженнями та запланованими інвестиціями визначає розбіжність між фактичним і рівноважним ВВП. Так, при фактичному ВВП на рівні ВВП2 заощадження перевищують заплановані інвестиції (З2 > ВІзапл.).Тому фактичний ВВП перевищує рівноважний ВВП (ВВП2 > ВВП1), що породжує тенденцію до скорочення виробництва. При фактичному ВВП на рівні ВВП3 заощадження відстають від запланованих інвестицій (З3 < ВІзапл.). Тому фактичний ВВП менший від рівноважного ВВП (ВВП3 < ВВП1), що породжує тенденцію до збільшення виробництва.

Дата добавления: 2014-10-15