Останні промови Ісуса Навина до народу та обітниці Ізраїля у вірності Ягве

Загальним зв’язком для всіх колін Ізраїля служила скинія з ковчегом Завіту. Щоб зробити цю святиню доступною для всіх, Ісус Навин переніс її в Шіло, у коліні Єфрема, яке займало центральну частину країни. Звідси Ісус Навин продовжував керувати народом до самої смерті. Нарешті, після 25 років правління “Ісус постарів і увійшов у літа ” (Іс. Нав. ХХІІІ,1). Відчуваючи наближення смерті, він скликав до себе “ усього Ізраїля ”, представників і голів усіх колін. Ісус звертається до народу з сильним і переконливим закликом виконувати все заповідане в книзі закону Мойсея: “ І ви будете сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч” (ХХІІІ, 6). При цьому він нагадав про все, що Бог зробив ханаанським народам заради них, а також про Його обітницю, що якщо вони залишаться вірними Богові, то вся земля стане їх повним володінням (згідно Суд. І, 27, 26; ІІІ, 1-6 ще у період суддів хананеї жили в межах колін Манасії, Єфрема, Завулона, Асира і Нефталима. Евусеяни зберігали владу над Єрусалимом аж до часів Давида, амореї – в центральній Палестині і на межі Ливанських гір. Незалежними були також п’ять опорних филистимських міст, звідки їх володарі в подальшому здійснювали походи для підкорення Палестини).

Ізраїльтянам було категорично заборонено вступати у будь-які стосунки з позосталими серед них язичниками – “ свататися з ними, змішуватися з ними” (ХХІІІ,12). В іншому разі вони стануть для Ізраїля пасткою, “ батогом на ваші боки та терням на ваші очі, аж поки ви не вигинете” (ХХІІІ, 13).

Цей заклик до вірності Єгові Ісус Навин повторив під час всенародного зібрання в Сихемі (ХХIV). Серед усіх вказаних тут благодіянь Божих Ізраїлю особливо цікавим є наступне: “ І послав Я перед вами шершня, і вигнав він їх перед вами, двох царів аморейських, – не мечем твоїм і не луком твоїм” (XXIV, 12). Звідси видно, що шершні служили таким само засобом для перемоги над хананеями в боротьбі ізраїльтян за ханаанський край, як і жаби, воші, рої мух та сарана, якими Господь вразив Єгипет. У книзі Премудрості Соломона (ХІІ, 8) шершні названі “предтечами воїнства Господнього”, щоб вони поволі винищували ханаанитян, “ мало-по-малу караючи їх, даючи місце покаянню. ” (ХІІ, 10).

Декілька разів Ісус звертається до народу, перевіряючи рішучість і твердість вибору Ізраїля в служінні Єгові. Він навіть ставить народ перед вільним вибором: “ служити богам аморейським, чи служити Господу ” (ХХIV, 15). “ Ви не здолаєте служити Господеві, бо Він Бог святий ”, – Ісус ніби випробовує народ. І щоразу народ відповідає: “ Борони нас Боже, покинути Господа, щоб служити іншим богам” (16). “Ні, таки Господеві будемо служити” (21). Помираючи, вождь записав ці слова в книгу Божого Закону, взяв великий камінь і поклав його під дубом у святилищі зі словами: “ ось камінь цей буде вам свідком… він буде свідком проти вас, щоб ви не відреклися вашого Бога” (27). Відпустивши народ, Ісус Навин мирно помер на 110 році життя і був похований у Тімнат-Серасі в Єфремових горах. Незадовго після цього помер і первосвященик Елеазар, син Аарона. Останки Йосипа, винесені ізраїльтянами з Єгипту, були належним чином поховані в Сихемі на тій ділянці поля, що колись була куплена Яковом і подарована улюбленому сину.

“І служив Ізраїль Господу по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продовжили дні свої по Ісусі, і що знали всі справи Господні, що зробив Він Ізраїлеві ” (XXIV, 31).

Сорок років виховання у пустелі малипустелі малоиховання в настільки позитивний вплив на народ, що такої відданої і ревнісної віри в Бога ми не побачимо в жодному з подальших періодів історії Ізраїля.

Знаменно, що Ісус Навин не залишив після себе наступника в управлінні Ізраїлем. Єдиним Володарем і Царем віднині повинен був бути лише Господь. Але така свобідна теократія, діюча без примусу, виявилась складним випробуванням для народу. Про це повіствує книга Суддів.

Запитання до теми:

З яких міркувань саме Шіло, а не інше місто, було обране місцем перебування ковчега Завіту?

Як змінилась етнічна карта Палестини після її завоювання Ізраїлем?

З якою метою були проведені всенародні зібрання, описані в Іс. Нав. ХХІІІ, ХХIV?

Які надприродні засоби допомоги Божої в завоюванні Краю згадує Ісус?

Рекомендована література:

Мень А., прот. Исагогика. Курс по изучению Священного Писания. Ветхий Завет. – М., 2000.

Обзор Ветхого Завета. – Одесская Богословская Семинария ЕХБ, 1998.

Дата добавления: 2014-10-15