Моніторинг довкілля. Екологічні карти України

Cучасний екологічний стан України

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля[1].

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України[2].

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є: застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три рази відповідні показники розвинутих країн; високий рівень концентрації промислових об’єктів; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв; відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів; відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Моніторинг - система постійного довготривалого спостереження, контролю прогнозування та управління екологічними процесами.

Моніторинг дозволяє:

- виявляти критичні та екстремальні ситуації,

- виявляти фактори антропогенного впливу на довкілля,

- здійснювати оцінку та прогнозування стану об'єктів спостереження,

- керувати процесами взаємовпливу об'єктів біосфери та техносфери

Моніторинг довкілля поділяють на локальний, регіональний, національний.

Види установок екологічного контролю на АЕС

Пункт екологічного контролю (н-д, на РАЕС) включає: стаціонарну ділянку спостережень та хімічну лабораторію.

Ділянка (полігон) спостережень складається з площадки для відбору проб, гідропостів, спостережних свердловин. На ній відбирають проби атмосферного повітря, атмосферних осадків, вод ґрунтів, рослинності (рослини-індикатори та рослини-монітори) та проводять гідрометричні та геофізичні вимірювання

АСКРО -комплекс автоматизованих постів контролю радіаційної обстановки – здійснює контроль радіаційної обстановки на території в 3 000 квадратних кілометрів, де проживає близько 130 тисяч чоловік у 90 населених пунктах

- 16 постів (промайданчик), 13 (СЗЗ та в зоні спостереження)

- вимірювання газо-аерозольних викидів через усі вентиляційні труби енергоблоків, рідких скидів РАЕС, потужності дози, концентрації йоду й аерозолів

- 30 метеорологічних параметрів

- передача інформації здійснюється в режимі реального часу.

Усього з енергоблоків передається близько 85 000 технологічних параметрів.
Обслуговуючий персонал АСКРО - 30 чоловік

Екологічний моніторинг ТЕС (АЕС) включає:

- контроль викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел ТЕС (АЕС);

- контроль стану водних об'єктів, розташованих в зоні впливу;

- гідрологічні дослідження;

- гідрогеологічні дослідження;

- метеорологічні спостереження;

- контроль радіаційної обстановки на промисловому майданчику, у санітарно-захисній зоні, зоні спостереження (30-кілометрова зона) при всіх режимах роботи станції;

- контроль порядку поводження з нерадіоактивними відходами;

- контроль дотримання природоохоронного законодавства цехами і підрозділами

Екологічні карти України

• карта викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

• карта стану поверхневих вод України

• карта кислотності атмосферних опадів України

• карта структури особливо цінних ґрунтів

• карта забрудненості різних місцевостей України цезієм-137

• карта забрудненості територій небезпечними речовинами

• карта стану питних вод України: твердість та нітрати

• карта умов проживання населення

Екологічна карта водойомищ України

Вперше в Україні водоймища досліджувалися виходячи з рибогосподарських нормативів – більш суворих, ніж санітарно-епідеміологічні норми. Лідерами по рівню забруднення виявилися води Сіверського Дінця і Дністра. Також високий рівень забруднення відзначений у водоймищах Львівської, Донецької, Харківської і Луганської областей. Основна причина – промислове забруднення і побутові стоки.

В ході дослідження застосовувалися три групи методів – радіоекологічні, гідробіологічні і химікоаналітичні. Серед перевірених водоймищ, майже половина може бути віднесена до помірно забруднених. У 25% – перевищені максимальні показники, які допускаються рибогосподарськими нормативами.

Рівень радіоактивного забруднення у всіх перевірених водоймищах відповідає показникам, зафіксованим ще до Чорнобильської аварії 1986 років. Це пояснюється розгалуженою мережею більше 63 тисяч річок України. Саме вони забезпечують інтенсивний природний процес самоочищення водних ресурсів.

Карта стану поверхневих вод України

Якість поверхневих вод залежить від поєднання кліматичних і геологічних чинників.

Основним кліматичним чинником є кількість і частота опадів, а також екологічна ситуація в регіоні. Випадні опади несуть з собою певну кількість нерозчинених частинок, таких як пил, вулканічний попіл, пилок рослин, бактерії, грибкові спори, а іноді і крупніші мікроорганізми. Океан є джерелом різних солей, розчинених в дощовій воді. У ній можна виявити іони хлориду, сульфату, натрію, магнію, кальцію і калія. Промислові викиди в атмосферу також "збагачують" хімічну палітру, в основному за рахунок органічних розчинників і оксидів азоту і сірки, що є причиною випадання "кислотних дощів". Вносять свій внесок і хімікати, вживані в сільському господарстві.

До геологічних чинників належить структура русла річок. Якщо русло утворене вапняковими породами, то вода в річці, як правило, прозора і жорстка. Якщо ж русло з непроникних порід, наприклад граніту, то вода буде м'якою, але каламутною за рахунок великої кількості зважених частинок органічного і неорганічного походження. В цілому поверхневі води характеризуються відносною м'якістю, високим вмістом органіки і наявністю мікроорганізмів.

Дата добавления: 2014-10-17