Виписка інкасового доручення і подання документів

Після отримання замовлення на поставку або при укладенні договору з купівлі-продажу продавець відвантажує товар. При цьому виписуються рахунки, оформляються транспортні, страхові та інші види документів.

Для продавця (експортера) ця процедура є основою для видачі банку інкасового доручення, яке має містити такі дані:

1. Номер і дату виписки доручення.

2. Повну і точну адресу платника (імпортера).

3. Довірену особу платника, якій інкасуючий банк повинен зробити подання згідно з інкасовим дорученням.

4. Назву і місцезнаходження експортера.

5. Назву і місцезнаходження банку-ремітента.

В інтересах чіткого виконання інкасового доручення ця інформація має бути повною і точною. Помилки в зазначених пунктах можуть викликати значні проблеми при виконанні інкасового доручення.

Інкасове доручення повинно мати також дані про:

6. Назву валюти платежу і суму, що підлягає інкасуванню. Якщо документи, прийняті на інкасо, виражені у валюті, яка відрізняється від валюти платежу, то експортер повинен вказати курс перерахунку валют і спосіб чи джерело його визначення.

7. Номер рахунку експортера в банку-ремітенті, на який потрібно перераховувати виручку.

8. Перелік доданих до інкасового доручення документів, що будуть видані платнику проти платежу і/або акцепту. Як правило, до них належать комерційні і фінансові документи.

У переліку доданих до інкасового доручення документів окре­мо вказується кількість оригіналів коносаментів та їхніх копій. Коносамент рекомендується виписувати на ім’я експортера (довірителя). Якщо товар поставлений на умовах СІФ, то у переліку документів указується страховий поліс, виписаний, як мінімум, на суму рахунку. Крім цього, в інкасовому дорученні повинні міститися чіткі інструкції щодо:

1. Умов і строків оплати виставлених на інкасо документів (чи підлягають документи видачі платнику проти акцепту або проти платежу, або на інших умовах).

2. Необхідності учинення протесту чи інших юридичних дій у разі неакцепту і несплати векселів. У разі відсутності таких інструкцій банки, що беруть участь в інкасуванні, не зобов’язані учиняти протест замість експортера.

3. Можливості прийняття часткових платежів за інкасо і передання проти часткових платежів документів платнику. У разі відсутності таких інструкцій банки видаватимуть документи платнику тільки після отримання повного платежу.

4. Порядку й умов сплати комісійних і витрат, пов’язаних з інкасуванням, а також інструкцій на випадок відмови платника від сплати комісійних згідно з положеннями статті 21 УПІ.

5. Умов інкасування відсотків за фінансовими документами згідно з положеннями статті 21УПІ.

Банк-ремітент перевіряє правильність оформлення інкасового доручення експортера і доданих до нього докуменів. Після цього складається інкасове доручення інкасуючому банку, і на всіх обо­ротних документах (тратти, коносаменти, страхові поліси) робиться передавальний напис на користь інкасуючого банку, який, якщо він є і таким, що подає документи, передає документи покупцеві під їх оплату. Акцептовані фінансові документи залишаються в інкасуючому банку до настання строків платежу або відправляються банку-ремітенту, а потім до моменту платежу банк-ремітент відправляє їх назад за кордон для оплати.

Уніфіковані правила для інкасо (УПІ)

Розрахунки у формі інкасо досить поширені в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як при розрахунках за умови негайної оплати, так і при розрахунках за комерційним кредитом.

Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших банківських операцій і регулюється спеціальним документом — Уніфікованими правилами для інкасо, які розробила Міжнародна торговельна палата, створена на початку ХХ ст. у Парижі.

УПІ регулюють основні права й обов’язки учасників інкасо. Зараз діє редакція Правил 1978 р., що була введена 01.01.1979 р. Правила визначають види інкасо, порядок подання документів до оплати і здійснення оплати, акцепту, повідомлення про проведення платежу, акцепту або про неплатіж (акцепт) та інші питання. До Правил приєднались банки більшості країн світу, в тому числі й Україна.

Інкасова форма розрахунків має певні недоліки. Основним з них є тривалість проходження документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати (акцепту), який може забирати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитись від оплати поданих документів або не мати дозволу на переказування валюти за кордон. У цих випадках експортер понесе витрати, пов’язані зі зберіганням вантажу, продажем його третій особі або транспортуванням назад у свою країну. У цьому зв’язку при розрахунках за інкасо можуть використовуватись різні способи прискорення і додаткового забезпечення платежів.

Контрольні питання:

1. Які недокументарні форми платежів у міжнародних розрахунках ви знаєте?

2. Чим відрізняється платіж на відкритий рахунок від авансового платежу?

3. Що таке банківський переказ?

4. Як використовуються векселі та чеки в міжнародних розрахунках?

5. Які ви знаєте види векселів?

6. Що таке дорожній чек і в яких випадках він використовується?

7. Який механізм використання єврочеків?

8. Охарактеризуйте механізм розрахунків із використанням векселів.

9. Використання пластикових карток у розрахунках.

10. Які є види пластикових карток?

11. Що являє собою документарний акредитив?

12. Які ви знаєте форми та види акредитива?

13. Що являє собою акредитив з негоціацією тратт?

14. За яких форм постачання продукції застосовується трансферабельний акредитив?

15. Які бувають конструкції акредитива?

16. Чим відрізняється акредитив з розстрочкою платежу від револьверного акредитива?

17. Скільки фаз має акредитив?

18. Що необхідно для відкриття акредитива?

19. З якою метою розроблені Уніфіковані правила для документарних акредитивів?

20. З якою метою в міжнародних розрахунках використовують документарне інкасо?

21. Скільки фаз інкасо ви знаєте?

22. Чим відрізняється документарне інкасо від чистого інкасо?

23. Які види інкасо вам відомі?

24. Якими нормативними документами в міжнародній практиці регулюється документарне інкасо?

Дата добавления: 2014-10-17