Ядерна зброя(ЯЗ) - боєприпаси, вражаюча дія яких, заснована на використанні внутріядерної енергії, що виділяється в результаті вибухової ядерної реакції

Висновок

Отже, пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7) правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Існують різні способи (охолодження, ізоляції та ін.) та засоби (вогнегасники, пожежний інвентар) гасіння пожеж.

Вибух – надзвичайно швидка хімічна реакція, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

Хімічна природа вибуху і пожежі є однаковою. Але якщо в процесі пожежі людина може захищати своє життя, то при вибуху блискавичність цього процесу зводить можливість захисту до мінімуму.

Координація і вдосконалення роботи із забезпечення пожежної безпеки та контролю за проведенням і виконанням протипожежних заходів здійснюється службою пожежної безпеки (СПБ), діяльність якої регламентується Законом України про пожежну безпеку та Типовим положенням про службу пожежної безпеки, затвердженим наказом №220 МВС України 12 квітня 1995 р.

ТЕМА 3: ПРОГНОЗУВАННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ В ЗОНАХ РАДІОАКТИВНОГО, ХІМІЧНОГО І БІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ

3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ

До сучасних засобів ураження відносять:

1.Зброя масового ураження (ядерна, хімічна і бактеріологічна (біологічна).

2.Звичайні засоби поразки.

Залежно від виду ядерної реакції, боєприпаси підрозділяються на ядерні і термоядерні.

Різновидом термоядерних боєприпасів є нейтронні боєприпаси.

Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом, тобто кількістю звичайної вибухової речовини (тротилу) при вибуху якого виділяється стільки ж енергії, скільки і під час вибуху даного ядерного боєприпасу.

Тротиловий еквівалент (q) виражається в тоннах (т), кілотоннах (кт) або мегатоннах (Мт.).

За своєю потужністю ядерні боєприпаси умовно розділяють на:

- дуже малі (до 1 кт);

- малі (1-10 кт):

- середні (10-100 кт):

- великі (100 кт-1 Мт.);

- надвеликі (понад 1 Мт.).

Залежно від необхідності рішення, тих чи інших тактичних задач, можливі наступні види ядерних вибухів:

висотний, - здійснюваний на висотах більше 10км;

повітряний, - здійснюваний на висотах до декількох кілометрів. Характерним для повітряного вибуху є те, що область вибуху, що світиться, не торкається поверхні Землі і має форму сфери;

наземний (надводний),- здійснюваний на поверхні Землі (води) або на такій висоті, коли область вибуху, що світиться, торкається їх поверхні і має, як правило, форму півсфери:

підземний (підводний),- здійснюваний під землею (водою).

Засобами доставки ядерних боєприпасів (зарядів) до цілей є ракети наземного і морського базування, стратегічна бомбардувальна авіація і артилерія.

Розподіл енергії між вражаючими чинниками ядерного вибуху залежить від виду вибуху і може бути наступним (див. табл.)

№ п/п	Назва вражаючого чинника	Розподіл енергії під час вибуху боєприпасу:
Ядерного	Нейтронного
	Ударна хвиля (УХ)	50%;	40%
	Світлове випромінювання (СВ)	35%;	25%
	Проникаюча радіація (ПР)	4%;	30%
	Радіоактивне зараження (РЗ)	10%;	5%
	Електромагнітний імпульс (ЭМІ).	1%.	-

Ударна хвиля ядерного вибуху — один з основних вражаючих чинників. Залежно від того, в якому середовищі виникає і розповсюджується ударна хвиля — в повітрі, воді або ґрунті, її називають відповідно повітряною ударною хвилею, ударною хвилею у воді і сейсмічною вибуховою хвилею.

Повітряною ударною хвилею називається область різкого стиснення повітря, що розповсюджується на всі сторони від центру вибуху з надзвуковою швидкістю.

Передню межу хвилі, що характеризується різким стрибком тиску, називають фронтом ударної хвилі.

Володіючи великим запасом енергії, ударна хвиля ядерного вибуху здатна завдавати поразки людям, руйнувати різні споруди, бойову техніку і інші об'єкти на значних відстанях від місця вибуху. На розповсюдження ударної хвилі і її руйнуючу і вражаючу дію істотний вплив можуть зробити рельєф місцевості і лісові масиви в районі вибуху, а також метеоумови.

Основними параметрами ударної хвилі, що визначають її вражаючу дію, є:

- надмірний тиск у фронті хвилі ∆Рф - різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском Р₀ перед цим фронтом;

- швидкісний натиск повітря ∆Р _шв - динамічне навантаження, що створюється потоком повітря, яке рухається у хвилі;

- τ, час дії надмірного тиску.

Одиницею надмірного тиску і швидкісного натиску повітря у системі СІ є паскаль (Па), позасистемна одиниця — кілограм-сила на квадратний сантиметр (кг-с/см ²); 1кг-с/см ² =100 кПа.

Світлове випромінювання (СВ) ядерного вибуху є потоком електромагнітної енергії в широкому діапазоні частот, що включає ультрафіолетову, інфрачервону і видиму ділянки спектру.

Джерелом світлового випромінювання є область ядерного вибуху, що світиться (вогненна куля), складається вона з нагрітих до високої температури продуктів вибуху, повітря і ґрунту (при наземному вибуху). Максимальна температура області, що світиться, на початковій і першій фазі може досягати 100 000С°, діаметр до 5000м (для надвеликих боєприпасів).

Тривалість світлового випромінювання T_св "вогненної кулі". залежить від потужності вибуху і може бути визначена за формулою:

T_{св =},с

Де q – потужність ядерного боєприпасу

Головним параметром, що визначає дію світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс (Ісв.).

Ісв. - це кількість променистої енергії, яка припадає на одиницю поверхні, перпендикулярної до напряму розповсюдження випромінювання, за весь час свічення "вогненної кулі".

Одиниця вимірювання Ісв. - джоуль на квадратний метр (Дж/м²).

Несистемна одиниця - кал/см², 1 кал/см² = 42кдж/м²

Проникаючою радіацією ядерного вибуху називають потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерного вибуху.

Джерелами проникаючої радіації є ядерні реакції, які протікають у заряді боєприпасу в момент вибуху.

Час дії проникаючої радіації на наземні об'єкти складає 15-25с і визначається часом підйому хмари вибуху на висоту (2-3км), при такій висоті гамма-нейтронне випромінювання, поглинаючись товщею повітря, практично не досягає поверхні землі.

Основним параметром, що характеризує що вражає дію проникаючої радиації, є доза випромінювання (D).

3.2 ДОЗИМЕТРИЧНІ ВЕЛИЧИНИ ТА ОДИНИЦІ IX ВИМІРЮВАННЯ

Доза випромінювання - це енергія випромінювання, яка передана, або має бути передана одиниці маси речовини в процесі взаємодії випромінювання з цією речовиною.

Передана речовині енергія включає поглинену енергію випромінювання та енергію вторинних випромінювань, які виникають внаслідок взаємодії вихідних (первинних) випромінювань з речовиною.

Під поглиненою енергією випромінювання необхідно розуміти різницю між сумарною енергією часток і квантів, що входять у даний обсяг та сумарною енергією часток і квантів, що залишають даний обсяг.

Прийнято розрізнювати поглинену дозу випромінювання, експозиційну дозу у-випромінювання (квантового випромінювання) та біологічну дозу випромінювання.

Поглинена доза випромінювання (Д_п) -це кількість енергії будь якого виду іонізуючого випромінювання, поглиненого в одиниці маси будь якої речовини

Д_п = W/m,

де - W - поглинена енергія випромінювання;

m - маса речовини, що опромінюється.

Одиниця поглиненої дози в системі СИ - грей. 1 грей - одиниця поглиненої дози, при якій 1 кг речовини, що опромінюється, поглинає енергію в 1 джоуль.

1 Гр = 1 Дж/кг

В радіобіології та радіаційній гігієні широке використання набула позасистемна одиниця поглиненої дози - рад.

1 рад = 0,01 Гр

Експозиційна доза у-випромінювання (де) - це кількісна характеристика випромінювань, заснована на їх Іонізуючій дії в сухому атмосферному повітрі та виражається відношенням сумарного електричного заряду іонів одного знаку, що створюються поглиненим випромінюванням у деякій масі повітря, до цієї маси

Д_Е = q/m,

де - q- кількість зарядів, що створюються у-випромінюванням в повітрі з масою т.

Одиниця вимірювання в системі СІ - кулон на кілограм (К/кг).

Позасистемна одиниця вимірювання експозиційної дози - рентген (Р).

Рентген - це кількість енергії у-випромінювання, яка при поглинанні в одному кубічному сантиметрі чистого сухого повітря при температурі О ^оС та тиску 760 мм рт.ст. утворює 2,08*10⁹ пар іонів.

1 P = 2,58*10^-4 К/кг

Кількісне співвідношення між поглиненою та експозиційною енергією. Якщо при дозі в 1 Р в 1,293*10^-6 кг повітря утворюється 2,08*10⁹ пар іонів, то при цій же дозі в 1 кг повітря буде утворено 2,08*10⁹/1,293*10¹⁵ = 1,61*10¹⁵ пар іонів. Оскільки для створення у повітрі однієї пари іонів витрачається 34 єв (1 єв=1,602*10^-19 Дж), то загальна кількість енергії поглиненої в 1 кг повітря при дозі в 1 Р дорівнює: 1,61*10¹⁵*34*1,602*10^-19= 87,7.10^-4 Дж/кг.

Отже 1 Р = 87,7*10^-4 Дж/кг. Оскільки 1 рад = 10^-2 Дж/кг, то 1 Р = 0,877 рад і відповідно 1 рад = 1,14 Р. Звідси витікає, що поглинена доза випромінювання в повітрі:

Д_п.пов = 0,877 Д_Е (Д_Е - експозиційна доза).

Для інших речовин коефіцієнт пропорційності між Д_П та Д_Е буде іншим. Він залежить від густини та атомних номерів елементів, які входять до складу речовини.

Д_п у будь якої іншої речовини, у тому числі біологічної тканини, може бути визначено по формулі:

де,μ_л - лінійний коефіцієнт поглиненого γ-випромінювання в речовині та

повітрі відповідно;

ρ - густина речовини та повітря відповідно;

К - коефіцієнт пропорційності, що дорівнює:

М'які тканини тварин та людей еквівалентні повітрю. Тому кількість γ-випромінювання, що поглинається 1 кг м'яких тканин (вода, кров, м'язи) та 1 кг повітря практично рівні.

Дата добавления: 2014-10-17