Оцінка інженерного захисту працівників об'єкта здійснюється в наступній послідовності

І. Оцінка захисних споруд за місткістю.

Місткість захисних споруд об'єкта визначається у відповідності з нормами об'ємно-планувальних рішень. За кількістю місць оцінюється можливість укриття працівників у найбільшій працюючій зміні.

Послідовність оцінки:

1. Виявляється наявність основних і допоміжних приміщень і відповідність їх розмірів нормам об'ємно-планувальних рішень.

2. Розраховується кількість місць (М) з урахуванням норм на одну людину: S, = 0,5 м²/люд. за наявності в захисній споруді двоярусних нар, S, = 0,4 м²/люд. за наявності триярусних нар (для приміщень висотою 2,9 м і більше):

(1)

де S_n - площа приміщень для укриття, м²;

S, - площа приміщення на 1 людину, м².

3. Перевіряється відповідність об'єму приміщень в зоні герметизації встановленій нормі на одну людину (не менше 1,5 м³/люд.).

Для цього розраховується об'єм всіх приміщень в зоні герметизації V₀ (крім приміщень дизельних електростанцій, тамбурів і розширювальних камер):

(2)

де h - висота приміщень, м;

S₀ - загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації, м².

Далі визначається об'єм приміщення, що припадає на одну людину:

(3)

Якщо V, > 1,5 м /люд., то розрахункова місткість М приймається за фактичну місткість захисної споруди.

3.Визначається показник, який характеризує захисні споруди за місткістю (можливість укриття працюючого персоналу), - коефіцієнт місткості:

4.

(4)

де М- загальна кількість місць в захисній споруді;

N - чисельність найбільшої працюючої зміни, чол.

За результатами розрахунків робиться висновок про можливість укриття працівників об'єкта. Перевіряється наявність у сховищі необхідної кількості нар і відповідність їх місткості сховища. Кількість нар повинна бути: при установці двоярусних нар (одні нари довжиною 180 см забезпечують 4 місця для сидіння, 1 - для лежання) Н = М/5; при установці триярусних нар (4 місця для сидіння, 2 - для лежання) Н=М/6.

II. Оцінка захисних споруд за захисними властивостями.

На цьому етапі визначаються захисні властивості захисних споруд і оцінюється можливість надійного захисту людей від впливу надлишкового тиску та іонізуючих випромінювань.

Послідовність оцінки:

1. Визначаються захисні властивості щодо ударної хвилі - надлишковий тиск (), на який розраховані елементи конструкцій захисної споруди ( приймається з характеристики захисної споруди).

2. Визначаються захисні властивості щодо іонізуючих випромінювань - коефіцієнт послаблення радіації (К_ппсч).

Захисні властивості щодо іонізуючих випромінювань також можуть бути наведені в характеристиці сховища, ПРУ або знайдені розрахунковим шляхом. При цьому, якщо в районі розташування об'єкта очікується дія проникаючої радіації, тоді розрахунок проводиться за радіоактивним забрудненням і проникаючою радіацією окремо за формулою:

(5)

де - коефіцієнт, що враховує умови розташування сховища (береться з таблиці)

n - кількість захисних шарів матеріалів перекриття сховища;

- товщина i-го захисного шару, см;

- товщина шару половинного послаблення, см (береться з таблиці).

3 Визначаються потрібні захисні властивості захисних споруд .і Потрібна міцність захисної споруди щодо ударної хвилі відповідає максимальному значенню надлишкового тиску, що очікується на об'єкті, тобто рахунковим шляхом.

Для цього знаходять мінімальну відстань до ймовірного центру вибуху:

R_x = R_r - r_відх

За таблицею надлишкового тиску ударної хвилі при різних потужностях ядерного боєзапасу і відстанях до центру вибуху визначають

Потрібний коефіцієнт послаблення радіації від радіоактивного забруднення знаходиться за формулою:

(6)

де - максимальна доза радіації на відкритій місцевості за 4 доби;

максимальний рівень радіації на 1 год. після вибуху, що очікується на об’єкті, визначається за таблицею 54 та ;

- час початку забруднення території об’єкта відносно вибуху, визначається за формулою:

(7)

де - час випадання радіоактивних речовин (в середньому приймається =1 год);

- час закінчення опромінення =

4. Вибираються захисні споруди, у яких захисні властивості не нижчі від потрібних. Визначається показник (коефіцієнт), що характеризує захисні споруди об'єкта за захисними властивостями:

(8)

де - кількість людей, що будуть укриті в захисних спорудах із захисними властивостями, не нижчими від потрібних;

N - чисельність персоналу, що підлягає укриттю.

У висновках вказується, які сховища (укриття) не відповідають ви­могам стосовно захисних властивостей і які заходи необхідно провести для підвищення їх захисних властивостей.

///. Оцінка систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка системи повітропостачання здійснюється в наступній послідовності:

1. Визначаються тип, склад і параметри системи і визначається кількість повітря, що постачається системою за годину в двох режимах: в режимі 1 - чистої вентиляції і в режимі II - фільтровентиляції.

Кількість зовнішнього повітря, що подається у сховище, приймається:

за режимом 1-8, 10, 11 і 13м/год на одну людину відповідно до температури зовнішнього повітря до 20°С (1 кліматична зона); 20-25°С (II зона); 25-30°С (III зона) і більше 30°С (IV зона);

за режимом II – 2 . на одну людину, 5 на одного працівника на пункті управління і 10 на одного працюючого на елек-троручиому вентиляторі (ЕРВ).

У сховищах, що розташовані у III і IV кліматичних зонах, для режиму II необхідно передбачити охолоджуючі пристрої або збільшення кількості повітря, що подається, до 10 на людину.

Як джерело для охолодження передбачається вода, що зберігається у заглиблених резервуарах чи отримана з водозабірних свердловин.

Для повітропостачання сховищ місткістю до 600 чоловік, розташованих у 1 та II кліматичних зонах, а також сховищ без повітроохолоджувальних установок місткістю до 300 чоловік, розташованих відповідно у III і IV кліматичних зонах, застосовуються фільтровентиляційні комплекти ФВК-1 і ФВК-2.

ФВК-1 забезпечує І та II режими вентиляції, ФВК-2 - усі три режими вентиляції.

В склад комплекту ФВК-2, додатково до ФВК-1, входять регенеративна установка РУ-150/6 (забезпечує повітрям 150 чол.) і фільтр ФГ-70. Фільтр призначений для очищення від окису вуглеводню зовнішнього повітря, що надходить, за режимом регенерації.

Подача повітря одним ФВК складає: в режимі чистої вентиляції (режим 1) - 1200 , в режимі фільтровентиляції (режим II) -300 .

Розрахунок необхідної кількості ФВК здійснюється за режимом II. При необхідності подачі цих комплектів в режимі І необхідно передбачити встановлення додаткових електроручних вентиляторів, наприклад ЕРВ-72-2 (розрахункова подача 900-1300 м³/год) або ЕРВ-72-3 (подача 1300-1800 м³/год).

3. Визначається кількість людей, яку може забезпечити система очищеним повітрям , виходячи з норм :

4.

(9)

де - загальна продуктивність системи, м7год;

- норма подачі повітря на одну людину за годину, /люд.

На об'єктах, де можливі наземні пожежі, сильна загазованість шкідливими речовинами і для підприємств з пожежонебезпечним виробництвом системи повітропостачання оцінюються також за режимом III (регенерації внутрішнього повітря).

Оцінка системи водозабезпечення полягає в наступному: визначається запас води в наявних ємностях ( діб, л) і розраховується можливість системи за кількістю людей , чол., що забезпечуються водою протягом заданого строку (С, діб), виходячи із встановленої норми (3 л) па одну людину на добу л/люд.:

(10)

Оцінка санітарно-технічної системи (санвузлів і каналізації) полягає в наступному: визначається кількість людей, яку може забезпечити система, виходячи з наявної в захисній споруді кількості елементів й існуючих норм (одна напільна чаша (унітаз) і один пісуар на 150 чоловіків, одна напільна чаша (унітаз) на 75 жінок; умивальники з розрахунку - один на 200 чол., але не менше одного на санвузол).

В приміщенні санвузла повинен бути аварійний резервуар для збору стоків. Необхідна місткість резервуара визначається з розрахунку 2 л стічних вод на добу на одну людину: W_Іст = 1 (л/люд.)/добу.

На основі розрахунків визначається кількість людей, що обслуговуються системою санітарно-технічних пристроїв , і показник, який характеризує можливості системи щодо забезпечення, - кількість людей, життєдіяльність яких забезпечується санітарно-технічною системою:

(11)

За результатами розрахунків оцінюються можливості систем життєзабезпечення за мінімальним показником. При цьому враховується, що визначальною є система повітропостачання.

Надалі визначаються заходи щодо підвищення можливостей системи до потрібної продуктивності.

Загальний коефіцієнт життєзабезпечення визначається за найменшим показником однієї з систем життєзабезпечення (найчастіше по повітропостачанню) по відношенню до чисельності працівників, що підлягають укриттю.

IV. Оцінка захисних споруд за своєчасним укриттям.

Оцінка захисних споруд за своєчасним укриттям проводиться в залежності від їх розташування відносно місць роботи персоналу.

Оцінку найзручніше проводити за схемою розміщення захисних споруд, на якій повинні бути позначені виробничі дільниці, цехи і кількість виробничого персоналу. При оцінці беруться до уваги тільки ті захисні споруди, які мають захисні властивості і системи життєзабезпечення, не нижчі від потрібних.

Послідовність оцінки полягає в наступному:

1.Визначається кількість людей, які можуть укритися в захисних спорудах у встановлений час. Визначальною є відстань від місця роботи до сховища (ПРУ). Час початку радіоактивного забруднення визначається за формулою (44).

2.Визначається показник, що характеризує інженерний захист за своєчасним укриттям працівників об'єкта:

⁽¹²⁾

де -кількість людей, які у встановлені строки зможуть укритися в захисній споруді;

N - чисельність виробничого персоналу.

V. Висновки і пропозиції.

На заключному етапі оцінки інженерного захисту працівників об'єкта аналізуються результати і робляться висновки, в яких: на основі отриманих показників визначається коефіцієнт надійності інженерного захисту працівників К_{інж зах} за мінімальним значенням з отриманих показників (К_м, К_зп, К_жз, К_свч); визначаються слабкі місця в інженерному захисті персоналу і після цього - шляхи і заходи з удосконалення інженерного захисту; посилення захисних властивостей, підвищення можливостей систем життєзабезпечення до потрібних, будівництво швидко-збудованих сховищ (укриттів) в місцях зосередженого розташування персоналу при недостачі інженерних споруд.

4.2. СУТЬ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТІВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

Під стійкістю роботи промислового об'єкту розуміють його здатність в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованому об'ємі і номенклатурі, а при отриманні слабких і середніх руйнувань, при пожежах, повенях, зараженні місцевості, а також, при порушенні зв'язків по кооперації і постачанням відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Стійкість роботи об'єктів тих, що не проводять матеріальні цінності, визначається їх здатність виконувати свої функції в умовах надзвичайних ситуацій.

На стійкість роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій, впливають наступні чинники:

- захищеність робочих і службовців від наслідків аварій, катастроф, стихійних бід і різних засобів поразки;

- здатність будівель, споруд, технологічною устаткування, комунально-енергетичних і технологічних систем протистояти руйнуючій дії стихійних бід і сучасної зброї;

- надійність постачання об'єкту електроенергією, водою, паливом і сировиною;

- стійкість і оперативність управління виробництвом і ЦО;

- готовність об'єкту до проведення рятувальних і невідкладних робіт і робіт по відновленню порушеного виробництва.

Дані чинники визначають основні шляхи підвищення стійкості роботи промислових об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій, це:

- забезпечення надійного захисту робочих і службовців від вражаючих чинників в надзвичайних ситуаціях;

- захист основних виробничих фондів від руйнівної дії аварій, катастроф, стихійних бід і засобів поразки;

- забезпечення стійкого постачання всім необхідним для випуску запланованої продукції;

- підготовка до відновлення порушеного виробництва;

- підвищення надійності і оперативності управління виробництвом і цивільною обороною.

Захист робочих і службовців /населення/ досягається наступними способами:

- оповіщення робочих і службовців /населення/;

- застосуванням засобів індивідуального захисту;

- укриттям людей в захисних спорудах;

- проведенням евакуаційних заходів для робочих і службовців та членів їх сімей.

Засоби індивідуального захисту(ЗІЗ) забезпечують захист людей при знаходженні у виробничих приміщеннях і на місцевості, зараженій РР. ОР. СДОР і БЗ.

Укриття в захисних спорудах найбільш ефективний спосіб захисту виробничого персоналу працюючої зміни. Захисні споруди повинні будуватися на кожному об'єкті завчасно і забезпечувати укриття найбільшої працюючої зміни.

Евакуаційні заходи забезпечують захист членів сімей робочих і службовців і виробничого персоналу непрацюючих змін.

Надійність захисту виробничого персоналу досягаються застосуванням всіх трьох способів захисту з урахуванням конкретної обстановки.

Захист засобів виробництва полягає в підвищенні стійкості /міцності/ будівель, споруд і конструкцій об'єкту до дії можливих вражаючих чинників і захисту виробничого устаткування, засобів зв'язку і інших засобів, що складають матеріальну основу виробничого процесу.

Забезпечення стійкого постачання досягається проведенням заходів щодо захисту комунально-енергетичних мереж, транспортних комунікацій і джерел постачання, а також створенням необхідних запасів палива, сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів.

Підготовка до відновлення порушеного виробництва здійснюється завчасно. Вона передбачає планування відновних робіт по різних варіантах, підготовку ремонтних бригад, створення необхідного запасу матеріалів, устаткування і направлена на відновлення випуску необхідної продукції в мінімальні терміни.

Підвищення надійності і оперативності управління виробництвом досягається створенням на об'єкті стійкої системи зв'язку, високою професійною підготовкою керівного складу до виконання функціональних обов'язків по керівництву виробництвом і заходами ЦО в повсякденній діяльності і в умовах НС, а також своєчасним ухваленням обґрунтованих рішень і постановкою завдань підлеглим відповідно до обстановки.

Таким, чином, підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій досягається завчасним проведенням комплексу інженерно - технічних, технологічних і організаційних заходів, направлених на максимальне зниження дії вражаючих чинників надзвичайних ситуацій і створення умов для ліквідації, або зменшення їх негативных наслідків.

Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт, направлених на підвищення стійкості виробничих будівель, споруд, технологічною устаткування, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкту шляхом зміни технологічних процесів і режимів, які сприяють спрощенню виробництва продукції та виключають можливість виникнення, аварій і катастроф.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, штабу, служб і формувань ЦО щодо захисту робочих і службовців, проведенню рятувальних і невідкладних робіт, відновленню виробництва, а також випуску продукції на устаткуванні, що збереглося.

До організаційних заходів можна віднести:

- Створення запасів палива.

- Переведення об'єкту на режим повного світломаскування.

- Створення другого пункту управління і групи управління.

- Копіювання технічної і технологічної документації.

- Захищення джерел води і тепла.

-

4.3 ВИМОГИ НОРМ ЦО ДО БУДІВНИЦТВА ОБ'ЄКТІВ І КОМУНАЛЬНО - ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ

Обсяг і характер заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій багато в чому залежить від того, в якому ступені виконані вимоги ЦО до розміщення об'єктів, будівництва виробничих будівель і споруд, систем постачання водою, газом, електроенергією.

Вимоги ЦО направлені на зниження можливого збитку, втрат робочих і службовців, а також створення умов для проведення рятувальних і невідкладних робіт в осередках ураження, тим самим, сприяють підвищенню стійкості об'єктів. Тому нові об'єкти промисловості повинні будуватися з урахуванням цих вимог. Виконання вимог ЦО торкається також підприємств, що підлягають реконструкції.

Зміст основних вимог:

Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстані між будівлями повинні забезпечувати протипожежні розриви з метою виключення можливості перенесення вогню з однієї будівлі на іншу.

Ширина протипожежного розриву L_p. м. визначається по формулі:

L_p = Н₁+Н₂ + /15...20/,м

де Н₁, Н₂ - висоти сусідніх будівель, м.

Найбільш важливі виробничі споруди слід будувати заглибленими або зниженої поверховості, прямокутної форми в плані. Це знижує парусність будівель і збільшує їх стійкість до дії ударної хвилі при вибухах.

Хорошою стійкістю до дії ударної хвилі володіють малоповерхові залізобетонні будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.

Для підвищення стійкості до світлового випромінювання в будівлях, що будуються, і спорудах повинні застосовуватися вогнестійкі конструкції, а також створюватися ділянки і смуги зелених насаджень.

При будівництві підприємств харчової промисловості і продовольчих складів повинна бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу.

У складських приміщеннях повинна бути мінімальна кількість вікон і дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин /бензин, гас, нафта, мазут/ повинні розміщуватися в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу, біля кордонів території об'єкту або за її межами.

Деякі види унікального технологічного устаткування доцільно розміщувати в найміцніших спорудах /підвальних і підземних цехах/ або застосовувати для їх захисту спеціальні захисні ковпаки.

При будівництві і реконструкції підприємств, що мають вибухонебезпечні і сильнодіючі отруйні речовини, необхідно передбачати захист місткостей і комунікацій від руйнування ударною хвилею і конструкціями, що обрушуються, а також заходи, що виключають розлив вибухонебезпечних рідин і СДОР.

Душові приміщення і місця для миття машин необхідно проектувати з урахуванням їх застосування для санітарної обробки людей і знезараження техніки і автотранспорту.

Всі дороги на території об'єкту повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручне і найкоротше повідомлення між виробничими будівлями, спорудами і складами. На територію об'єкту повинне бути не менше двох в'їздів з різних напрямів.

Внутрізаводські залізничні колії повинні забезпечувати найбільш просту схему руху, займати мінімальну площу і мати обгінні ділянки.

Системи побутової і виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків в міські каналізаційні мережі і пристрої для аварійних скидань в спеціально обладнані котловани.

Вимоги до системи електропостачання.

Електропостачання є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт може привести до повного припинення роботи.

Для забезпечення надійного електропостачання в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві також повинні враховуватися вимоги ЦО

Електропостачання повинне здійснюватися від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції необхідно розміщувати на значних відстанях один від одного і від великих міст. Районні знижувальні станції, диспетчерські пункти та лінії електропередач необхідно розміщувати розосереджено, крім того, вони повинні бути надійно захищені.

Постачання об'єктів промисловості слід передбачати від двох незалежних джерел. При електропостачанні від одного джерела повинно бути не менше двох введень з різних напрямів.

Трансформаторні підстанції повинні бути надійно захищені і їх стійкість повинна бути не нижче стійкості самого об'єкту.

Електроенергію до ділянок виробництва слід подавати незалежними електролініями, прокладеними в землі.

Для стійкого постачання об'єктів енергією необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання /пересувні ДЕС на залізничних або автомобільних платформах/.

Система електропостачання повинна бути надійно захищена від електромагнітного імпульсу ядерною вибуху.

Вимоги до систем водопостачання. Нормальна робота більшості підприємств залежить від безперебійного постачання технічною і питною водою. Потреба промислових підприємств у воді достатньо висока. Так, для отримання 1г хімічних волокон потрібно близько 2000м³ води.

Порушення постачання промислових об'єктів водою може привести до їх зупинки та викликати ускладнення в проведенні робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання базувалася не менше ніж на двох незалежних джерелах, один з яких повинен бути підземним.

Мережі водопостачання на об'єкті повинні бути замкнені в кільце. Водопровідне кільце об'єкту повинно бути підключене від двох різних міських магістралей, а також від підземних та відкритих джерел.

Артезіанські свердловини, резервуари чистої води та шахтні колодязі повинні бути пристосовані для роздачі води в пересувну тару. Резервуари для зберігання і роздачі питної води повинні бути обладнані герметичними люками і системою вентиляції для очищення повітря від пилу.

Стійкість мереж водопостачання підвищується при заглибленні всіх ліній водопроводу в грунт, облаштуванням перемичок, що дозволяють відключати пошкоджені лінії і споруди, а також розміщенням пожежних гідрантів і вимикаючих пристроїв на території, яка не може бути завалена при руйнуванні будівель.

На підприємствах також слід передбачати очищення і оборотне використання води для технічних цілей, це зменшить потребу у воді і підвищить стійкість водопостачання.

Вимоги до систем газопостачання. На багатьох промислових об'єктах газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах - і як сировина. При руйнуванні газових мереж, газ може з'явитися причиною вибуху і пожежі. Для надійного постачання газ повинен подаватися на промислові об'єкти з двох незалежних газопроводів.

Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами території об'єкту. На газовій мережі повинні встановлюватися пристрої автоматичного відключення, що спрацьовують від дії ударної хвилі.

На газопроводах також слід встановлювати запобіжну арматуру і крани, які автоматично перекривають подачу газу під час розриву труб, що дозволяє відключати аварійні ділянки від загальної мережі газопостачання.

- Заходи з мінімізації небезпечних наслідків, які запроваджуються завчасно та у разі загрози затоплення. Заходи щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях.

- Розрахунок сил і засобів при затопленні (підтопленні) населених пунктів.

Порядок розрахунку збитків за типами НС. Розрахунок загального обсягу збитків. Методика оцінки збитків від наслідків НС за основними його видами.

4.4. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТУ

Для оцінки стану стійкості роботи об'єкту промисловості проводиться спеціальне дослідження. Воно полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися в різних надзвичайних ситуаціях, і у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.

Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій і виробити найбільш ефективні рекомендації, направлені на підвищення його стійкості.

Дослідження проводиться силами інженерно - технічного складу підприємства із залученням фахівців науково - дослідницьких і проектних організацій. Організатором і керівником дослідження є керівник підприємства - начальник ЦО об'єкту.

Весь процес проведення дослідження ділиться на три етапи:

- перший етап - підготовчий;

- другий - оцінка стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій;

- третій - розробка заходів, щодо підвищення стійкості роботи об'єкту.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження і організовується їх підготовка.

Основними документами для організації дослідження є:

- наказ керівника підприємства;

- календарний план основних заходів щодо підготовки до проведення дослідження;

- план проведення дослідження.

Тривалість дослідження залежить від об'єму робіт, підготовки учасників, що привертаються для роботи, і, може складати 2-3 місяці.

Для проведення дослідження створюються дослідницькі групи по основних напрямах дослідження в кількості 5-10 чоловік і група керівника дослідження на чолі з головним інженером для узагальнення отриманих результатів і вироблення загальних пропозицій по підвищенню стійкості роботи підприємства. У підготовчий період з керівниками дослідницьких груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, ставить завдання кожній групі і визначає термін проведення дослідження.

На другому етапі проводиться оцінка стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій.

В ході дослідження оцінюються:

1 умови захисту робочих і службовців;

2 стійкість інженерно - технічною комплексу до впливу вражаючих чинників надзвичайних ситуацій;

3 визначається характер можливих пошкоджень чи руйнувань;

4 вивчається стійкість системи постачання і корпоративних зв'язків об'єкту з підприємствами - постачальниками і споживачами

5 виявляються вразливі місця в системі управління виробництвом і цивільною обороною.

Кожна група фахівців оцінює стійкість певних елементів виробничого комплексу, проводить необхідні розрахунки, робить висновки і готує пропозиції щодо підвищення стійкості роботи об’єкту.

Так, група головного механіка – оцінює стійкість устаткування і розробляє заходи щодо його захисту.

Начальник відділу капітального будівництва – відповідає за оцінку стійкості будівель і споруд, а головний енергетик – за мережі енерго - і водопостачання.

Загальне керівництво дослідженням покладається на штаб ЦО.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Група керівника дослідження на підставі доповідей груп фахівців узагальнює отримані результати, формулює загальні пропозиції і розробляє план заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій.

План заходів щодо підвищення стійкості складається з розділів:

1 Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу

2 Переведення об'єкту на режим воєнного часу;

3 Забезпечення захисту робочих і службовців;

4 Підвищення стійкості управління;

5 Підвищення стійкості постачання.

Так, наприклад, для підвищення стійкості інженерно - технічного комплексу застосовують спеціальні захисні пристрої такі як:

Камери – повне огородження цінного устаткування;

Кожухи - захищаються пульти управління верстатів та інше.обладнання.

Зонти - для захисту устаткування від падаючих уламків і т.п.

План заходів щодо підвищення стійкості для підприємств, які продовжують роботу у воєнний час, тісно узгоджується з мобілізаційним планом підприємства. У ньому передбачаються заходи ЦО:

- На мирний час (будівництво захисних. споруд);

- При загрозі нападу - (планується розосередження робочих і службовців в заміську зону);

- На воєнний час – (видача засобів індивідуального захисту), та інші заходи залежно від специфіки об’єкту виробництва.

Методика оцінки стійкості роботи об'єкту ґрунтується на наступних основних положеннях:

- оцінка стійкості здійснюється за допомогою моделювання вразливості об'єкту /характер руйнувань, пожеж, поразок робочих і службовців / розрахунковим шляхом;

- стійкість об'єкту оцінюється відносно дії найбільш вірогідних вражаючих чинників /ударна хвиля, світлове випромінювання, радіоактивне і хімічне забруднення та ін.;

- для розрахунку стійкості застосовуються максимальні значення вражаючих чинників для всієї території об'єкту;

- під час оцінки стійкості виділяються основні елементи, від яких залежить функціонування об'єкту і визначається ступінь їх руйнування;

- за ступенем руйнування і межею стійкості визначається стійкість кожного з цих елементів та об'єкту в цілому.

Дата добавления: 2014-10-17