Правовий режим космічного простору

Космічні об’єкти.

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення космічного об’єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. такими об’єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але і доставлені або споруджені на небесному тілі. У Конвенції про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об’єктами, 1972 р. говориться не про сам об’єкт, а про його складові частини, засоби доставки об’єкта та його складових частин. Тими самими словами говориться про космічний об’єкт у Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р. Регламент радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку 1979 р. вживає термін «космічний човен», тобто створений людиною апарат для польотів далі основної частини земної атмосфери. З появою човникових космічних апаратів, які можуть здійснювати польоти в атмосфері, визначення космічного об’єкта стало ще більш складним.

З урахуванням існуючих міжнародних договорів космічний об’єкт можна визначити як штучно створений об’єкт, що виходить самостійно або який виводять на орбіту навколо Землі або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об’єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.

Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об’єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі. При реалізації міжнародного проекту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегульовані й інші процеси, наприклад пов’язані зі створенням об’єкта або підготовкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов’язані з космічним об’єктом, знаходяться в компетенції держави. Держави самі встановлюють правовий режим своїх космічних об’єктів у період їх знаходження в космосі, включно з можливістю їх відвідання будь-ким. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних човнів, що знаходяться на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності.

Космічний простір – це простір, що простягається за межами земної атмосфери. Поряд із поняттям космосу використовуються поняття, що характеризуються різними властивостями – навколоземний космічний простір, міжпланетний простір, міжзоряний простір тощо. Згідно із рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ), польоти умовно вважаються космічними, якщо вони здійснюються на висоті не менше як 100 км над рівнем моря.

У відповідності із нормами міжнародного права космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, за своєю суттю є територією загального користування, на яку не розповсюджується суверенітет жодної країни. Космічний простір та небесні тіла є відкритими для дослідження та використання всіма державами та є надбанням людства.

Проте, правовий режим космічного простору дещо відрізняється від правового режиму небесних тіл. Небесні тіла повинні використовуватися лише у мирних цілях. На них забороняється створення військових баз, споруд та укріплень, випробування будь-яких типів зброї та проведення маневрів. Тобто по відношенню до Місяці та інших небесних тіл встановлений режим повної демілітаризації та нейтралізації. Космічний простір має режим часткової демілітаризації. Виведення на космічну орбіту об’єктів із звичайним озброєнням не заборонене.

В Угоді про діяльність держав на Місяці говориться, що поверхня і надра Місяця, а також ділянки його поверхні або надр чи природні ресурси не можуть бути власністю якої-небудь держави, міжнародної міжурядової або неурядової організації, національної організації або неурядової установи чи якої-небудь фізичної особи.

Дата добавления: 2014-10-17