Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств

План

План

План

План

План

План

План

План

1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи.

2. Предмет політичної економії. Тлумачення предмета політичної економії різними економічними школами.

3. Закони, принципи і категорії політичної економії. Система економічних законів. Позитивна і нормативна політична економія.

4. Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.

5. Функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук.

Міні-лексикон: політична економія, економічна теорія, мікроекономіка, макроекономіка, мезоекономіка, мегаекономіка, меркантилізм, фізіократи, маржиналізм, неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, монетаризм, предмет політичної економії, методи політичної економії, економічна категорія, економічний закон, наукова абстракція, економічне моделювання, економічний експеримент, функції політичної економії, економічна політика.

1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи

Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Рис 1.1. Етапи розвитку економічної науки
2. Предмет політичної економії. Тлумачення предмета політичної економії різними економічними школами

Економічна теорія, вивчаючи економічні процеси, перебуває в постійному пошуку та розвитку, предмет її дослідження змінюється і уточнюється.

Визначення предмета політичної економії	Школа (автори)
Вчення про закони домашнього господарства, домоводства.	Давньогрецькі та давньоримські мислителі
Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації.	Меркантилісти, фізіократи, класична політекономія
Наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства.	Марксисти
Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:
- сферу індивідуальних і суспільних дій людини, що найтіснішим чином пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту;	А. Маршалл
- дії людини у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів;	П. Самуельсон
- діяльність людини за умов рідкості ресурсів;	Е. Долан
- вивчення поведінки людей як зв’язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування;	Дж. Робінсон
- ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.	К.Р. Макконнелл С.Л. Брю

Рис 1.2. Концептуальні погляди на предмет політичної економії

Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки.

сучасні назви

Рис 1.3. Еволюція назви економічної науки

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка, макроекономіка, мезоекономіка, мегаекономіка. Кожна з частин вивчає свій аспект економічної діяльності.

3. Закони, принципи і категорії політичної економії. Система економічних законів. Позитивна і нормативна політична економія

Економічні категорії – це узагальнені теоретичні відображення явищ і процесів економічного життя суспільства. Наприклад, власність, капітал, прибуток, ринок, пропозиція, ціна та ін.

Рис 1.4. Сутність економічних законів

Сутність економічного закону характеризує зв’язки між процесами і явищами суспільного життя.

Економічні закони можна класифікувати на: всезагальні, загальні, специфічні і стадійні.

Рис 1.5. Система економічних законів

4. Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання

		Діалектика
		Наукова абстракція
Методи політичної економії	Аналіз і синтез
	Індукція і дедукція
Історичний і логічний методи
		Економічне моделювання
		Економічний експеримент

Метод політичної економії – сукупність засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються економічні категорії і закони.

Рис 1.6. Методи політичної економії

5.Функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук.

Зміст науки проявляється в тих функціях, які вона виконує.

Рис 1.7. Функції політичної економії

Політекономія є фундаментальною базою для галузевих, міжгалузевих і фундаментальних економічних наук.

Рис.1.8. Місце політичної економії в системі економічних наук

ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ

1. Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація. Закон зростання потреб.

2. Економічний інтерес, його об’єкт, функція. Інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку.

Міні-лексикон: Економічні потреби, абсолютні потреби, дійсні потреби, фактичні потреби, структура економічних потреб, економічний закон зростання потреб, економічні інтереси.

1. Економічні потреби суспільства, їх суть, класифікація. Закон зростання потреб

Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття, тобто це потреби в економічних благах.

За ступенем реалізації економічні потреби розподіляють на три групи.

Рис. 2.1. Види економічних потреб

Абсолютні потреби – це потреби, що визначають максимально можливим об’єктом виробництво товарів і послуг, які можуть бути в суспільстві тільки при сприятливих умовах.

Дійсні потреби – це потреби, які формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і відповідають рівню розвитку економіки певної країни.

Фактичні потреби визначаються існуючим відношенням цін на товари і послуги і грошовими доходами населення.

2. Економічний інтерес, його об’єкт, функція. Інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку

За своєю сутністю інтереси – це усвідомлені потреби.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. Основу економічних інтересів становлять відношення власності в її різних формах.

Взаємодія потреб та інтересів економічних суб’єктів є рушійною силою економічного розвитку.

Рис. 2.5. Взаємозв’язок потреб та інтересів

Тема 3 Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.

1. Виробництво і його основні фактори. Виробнича функція.

2. Проблема вибору. Межа виробничих можливостей.

3. Продукт виробництва. Необхідний і додатковий продукт.

Міні-лексикон: Суспільне виробництво, предмети праці, засоби праці, засоби виробництва, капітал, праця, земля, підприємництво, обмеженість ресурсів, проблема вибору, альтернативна вартість, межа виробничих можливостей, необхідний і додатковий продукт.

1. Виробництво і його основні фактори. Виробнича функція

Суспільне виробництво – це процес свідомого впливу людей на природні речі з метою створення благ, необхідних для існування та розвитку суспільства.

Рис 3.1. Види суспільного виробництва

Рис. 3.2. Структура суспільного виробництва

Суспільне виробництво також поділяють на два великих підрозділи: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання, між якими в масштабі суспільства має бути певне співвідношення.

Рис. 3.3. Стадії суспільного виробництва

Праця – це доцільна діяльність людини, яка спрямована на перероблення речовини природи з метою задоволення своїх потреб. Носієм праці є лише людина, яка має здібність до праці, тобто свою робочу силу.

Рис. 3.4. Основні моменти праці

Предмети праці – це речовина природи, на яку спрямована праця людини.

Усі фактори виробництва взаємопов’язані один із одним за допомогою технології. Технологія – це сукупність знань про способи та засоби проведення виробничих процесів.

Рис. 3.5. Фактори виробництва

2. Проблема вибору. Межа виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей – це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Нехай шкала виробничих можливостей створення гармат та масла в цій країні має такий вигляд.

Варіанти	Гармати, тис. шт.	Масло, тис тон
A
B
C
D
E
F

Рис.3.6. Шкала виробничих можливостей створення гармат та масла (приклад)

За шкалою виробничих можливостей можна побудувати графік і розмістити дані про виробництво гармат на вертикальній осі координат, а виробництво вершкового масла – на горизонтальній.

Будь-яка комбінація двох товарів на кривій виробничих можливостей – варіанти вибору суспільства; здійснюючи вибір, економіка повної зайнятості повинна втратити частину одного виду продукту, щоб отримати більше іншого продукту.

Тема 4 Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку

1. Економічна система: її суть та структурні елементи. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.

2. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи. Структура економічних відносин.

3. Типи та еволюція економічних систем.

4. Власність як економічна категорія. Економічний і юридичний зміст власності.

5. Структура власності та її історичні типи, види і форми.

6. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні та у світі. Проблеми роздержавлення і приватизації в Україні.

Міні-лексикон: економічна система, продуктивні сили, економічні відносини, господарський механізм, традиційна економічна система, ринкова економічна система, командна економічна система, змішана економічна система, власність, тип, форма, вид власності, структура відносин власності, суб’єкти власності, об’єкти власності, право власності, плюралізм форм власності, суспільна власність, приватна власність, муніципальна власність, колективна власність, кооперативна власність, інтелектуальна власність.

1. Економічна система: її суть та структурні елементи. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи

Економічна система –це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Інакше кажучи – це спосіб організації національної економіки.

Рис. 4.1. Найважливіші ознаки економічної системи

Рис. 4.2. Основні структурні елементи економічної системи

Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Рис. 4.3. Структура продуктивних сил

2. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи. Структура економічних відносин

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.

Рис. 4.4. Система економічних відносин

Рис. 4.5. Організаційно–економічні відносини

(на прикладі металургійного виробництва)

Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

3. Типи та еволюція економічних систем

У процесі тривалого історичного розвитку сформувалися різні економічні системи.

Рис. 4.6. Типи економічних систем

Традиційна система властива раннім етапам розвитку суспільства, доіндустріальній епосі, коли панувала аграрна ручна праця, люди значною мірою залежали від природних чинників. Знання, що ще не стало наукою, ґрунтувалося на емпіричних спостереженнях, поверхневих узагальненнях. Поступово накопичувався досвід господарювання, який закріплювався в звичаях і традиціях.

.

Рис. 4.7. Основні риси традиційної економічної системи

Ринкова економічна система ґрунтується на трьох блоках: по-перше, свобода вибору (свобода підприємництва), по-друге, конкуренція і вільне ціноутворення; по-третє, право власності. Тобто, економіка капіталізму вільної конкуренції характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації.

Рис. 4.8. Основні риси ринкової системи

Командна економічна система (адміністративно-командна, центрально-керована) характеризується монополією державної власності, розпорядником якої виступає державний апарат, відсутністю вільних товарно-грошових відносин, концентрацією в руках єдиного політичного й економічного центру всіх важелів впливу на господарську діяльність підприємств, значної частини додаткового продукту. Їй притаманні затратність виробництва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо.

Рис. 4.9. Основні риси командної економіки

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн.

Системи, у яких використовуються і взаємодіють ринково-конкурентний і державний регулятори виробництва, називаються змішаними. Мета такого сполучення полягає в тому, щоб зберегти переваги ринкового саморегулювання економіки з одночасним усуненням його негативних ефектів. Це ставить визначені межі масштабам і формам утручання держави в економічні процеси.

4. Власність як економічна категорія. Економічний і юридичний зміст власності

Власність займає централізоване місце в економічній системі, оскільки зміна соціально-економічної системи – це завжди зміна відносин власності, які відносини власності – така й економічна система. Власність виражає всю сукупність економічних, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних відносин.

Рис. 4.10. Місце власності в економічній системі

5. Структура власності та її історичні типи, види і форми

Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.

Рис. 4.11. Сучасні форми приватної власності

Державна власність – це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи державної влади. Державна власність поділяється на загальнодержавну та муніципальну (комунальну).

Рис.4.12. Форми суспільної власності

Змішана власність поєднує різні форми власності – приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб’єктів.

Рис. 4.13. Сучасні форми змішаної власності
тема 5 Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік

1. Економічна система сучасного капіталізму.

2. Соціалістична економічна система та її еволюція.

3. Закономірності та особливості розвитку перехідних коливань.

Міні-лексикон: двостороння монополія, державний сектор, змішана економіка, колективний договір, сектор економіки, соціальна орієнтація економіки, соціальні партнерства, економічна система державного соціалізму, економічна система соціалізму, загальна криза державного соціалізму, утопічний соціалізм, основні пріоритети приватизації, перехідна економіка, приватизація державного майна,роздержавлення власності.

1. Економічна система сучасного капіталізму

Причини еволюції капіталістичної ринкової економіки у змішану систему

Механізм функціонування сучасної змішаної економіки

2.Соціалістична економічна система та її еволюція

3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік

ТЕМА 6. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.

1. Натуральна форма організації виробництва. Суть і риси натурального господарства та його історичні межі.

2. Товарна форма організації суспільного виробництва, причини виникнення, його суть, ознаки та роль у розвитку суспільства.

3. Товар та його властивості. Вартість і ціна: альтернативні теорії.

4. Виникнення і розвиток грошових відносин.

5. Альтернативні теорії грошей.Суть грошей та їх функції.

6. Грошовий обіг та його закони. Визначення грошової маси, необхідної для обслуговування товарного обігу

Міні-лексикон: натуральне господарство, товарне господарство, суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників, просте товарне виробництво, розвинуте товарне виробництво, товар, товар-послуга, вартість, споживча вартість, мінова вартість, корисність, цінність, суспільно необхідна праця, продуктивність праці, закон вартості, закон грошового обігу, грошовий загальний еквівалент, міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, раціоналістична теорія грошей, еволюційна теорія грошей, металева, номіналістична, кількісна теорії грошей, паперові гроші; кредитні гроші, грошовий обіг, закон грошового обігу, грошова маса, грошовий агрегат.

1. Натуральна форма організації виробництва. Суть і риси

натурального господарства та його історичні межі.

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Рис.6.1. Сутність економічних форм

Рис. 6.2. Натуральне виробництво

2. Товарна форма організації суспільного виробництва, причини виникнення, його суть, ознаки та роль у розвитку

суспільства

Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляють не для власного споживання, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Причини виникнення товарного виробництва:

Рис.6.3. Причини виникнення товарного виробництва

Рис.6.4. Товарне виробництво

Просте товарне виробництво базується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним з’єднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару.

Рис. 6.5. Спільність і відмінність простого і розвинутого товарного виробництва

3. Товар та його властивості. Вартість і ціна: альтернативні

теорії

Основоположною категорією товарного виробництва є “товар”. Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія “благо”.

Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну.

Найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість.

В умовах товарного виробництва споживча вартість – це здатність товару задовольняти потреби не самого виробника, а покупця.

Рис. 6.8. Дві сторони споживної вартості

Друга властивість товару – це вартість. На відміну від споживчої вартості, вартість не лежить на поверхні явищ. Формою її прояву є мінова вартість. Тобто кількісне співвідношення (пропорція), в якому одні споживчі вартості обмінюються на інші.

Рис.6.9. Вплив продуктивності праці на величину вартості

4.Виникнення і розвиток грошових відносин

Історично перші акти обміну виступали у вигляді обміну одного товару на інший.

Схематично це можна представити так:

товар А = товар Б

відносна форма еквівалентна форма

У ході історичного розвитку виробництва і обміну, коли зросла кількість виготовлених товарів, з’явилася повна або розгорнута форма вартості. При ній одному товару вже протистояло багато інших товарів.

B

C

Товар А =

D

E

Рис. 6.11. Повна або розгорнута форма вартості

Тут товар А стоїть у відносній формі, а всі інші товари – в еквівалентній.

Такі труднощі в обміні значною мірою були усунуті, коли з’явилася нова форма вартості - загальна.

A

B

= Товар Е

C

D

Рис. 6.12. Загальна форма вартості

A

B

= Товар D - грошовий товар, роль якого

C закріплюється за золотом

E

Рис. 6.13. Грошово – товарна форма

5. Альтернативні теорії грошей. Суть грошей та їх функції

Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Рис. 6.14. Основні концепції виникнення грошей

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Рис. 6.15. Теорії грошей

Гроші виконують ряд функцій, що розкривають їхню сутність. Класична економічна теорія виділяє п’ять функцій грошей:

Рис. 6.17. Еволюція видів грошей

6. Грошовий обіг та його закони. Визначення грошової маси,

необхідної для обслуговування товарного обігу

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:

,

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, про­даних у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на нео­класичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

MV = PQ

де М — маса грошей в обігу; V— середня швидкість обігу гро­шей; Р— середній рівень цін на товари та послуги; Q— кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

M = PQ/V

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей насе­ленням, придбанням комерційних та державних цінних папе­рів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r),то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

M= PQ/V + L(r)

Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Рис. 6.18. Структура грошової маси

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М₀, М₁, М₂, М₃, L.

	Показники грошової маси

- готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу поза банками

поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити у банках

заощаджувальні й невеликі строкові депозити у банках

скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти

внески у спеціалізованих установах і великі строкові вклади у банках

Грошові агрегати – це сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками (ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси.

ТЕМА 7. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення

1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти.

2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

3. Еластичність попиту і пропозиції на індивідуальних ринках.

4. Конкуренція, її сутність та форми. Моделі ринків.

5. Інфраструктура ринку та її роль у регулюванні економічних процесів.

Міні-лексикон: ринок, ринковий сектор, суб’єкти ринкової економіки, ринкові і суспільні блага, переваги і недоліки ринку, функції ринку, попит, крива попиту, функції попиту, закон попиту, зміна величини попиту, нецінові чинники попиту, пропозиція, функція пропозиції, закон пропозиції, нецінові чинники пропозиції, товари-субститути, товари-компліменти; конкуренція, функції конкуренції, внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція, цінова, нецінова, недобросовісна конкуренція, досконала і недосконала конкуренція, монополістична конкуренція, монополія, олігополія, інфраструктура ринку.

1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти

Ринок – це механізм, через який покупці й продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

Найбільш узагальнюючим визначенням сутності ринку є таке: ринок – це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну.

2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага

Термін “попит” в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб’єкт здатний оплатити.

Взаємозв’язок між ціною та кількістю купленого товару називають кривою попиту.

Попит індивідуального споживача на автомобілі (дані довільні)
Ціна за 1 автомобіль, тис. грн.	Величина попиту за тиждень, шт.

де – величина попиту на товар; P – ціна товару.

Слід розрізняти поняття “зміна обсягу (величини) попиту” і “зміни у попиті”. Зміни обсягу попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризуються рухом точки по кривій попиту.

Зміни в попиті, зумовлені неціновими чинниками, змінюють положення кривої попиту, зсуваючи її праворуч або ліворуч.

Зрушення кривої DD праворуч до D₁D₁ означає, що нецінові чинники викликають зростання величини попиту, а зсув DD ліворуч до D₂D₂ – зменшення попиту.

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

У графічному зображенні ця залежність матиме такий вигляд.

Пропозиція індивідуального виробника на автомобілі (дані довільні)
Ціна за 1 автомобіль, тис. грн.	Величина пропозиції за тиждень, шт.

В цьому випадку функція пропозиції буде мати вигляд:

,

де Q_s-величина пропозиції на товар

Зміни у самій пропозиції зміщують криву S праворуч або ліворуч. Ці зрушення зумовлюються не зміною ціни, а неціновими чинниками (криві S₁ та S₂) зрушення кривої S, а S₁ означає збільшення пропозиції автомобілів, а зрушення кривої S до S₂ – скорочення їх пропозиції.

На графіку рівновага зображена точкою N, де перетинаються крива попиту (D) і пропозиції (S).

Цій точці рівноваги відповідає рівноважна ціна Р₃ та рівноважний обсяг попиту і пропозиції Q₁₅.

Рівноважна ціна – це ціна, за якої внаслідок дії конкурентних сил продавці пропонують стільки товарів, скільки покупці готові їх купити.

3. Еластичність попиту і пропозиції на індивідуальних ринках

Еластичність означає реакцію або реагування. Кількісно еластичність вимірюється показником, який називають коефіцієнтом еластичності (Е_d). Коефіцієнт еластичності – це відношення відсоткової зміни ціни однієї величини до відсоткової зміни іншої. Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходом і перехресну еластичність. Еластичність попиту за ціною показує, на скільки відсотків зменшиться обсяг попиту, якщо його змінити на один відсоток.

Відсоток зміни величини попиту

Відсоток зміни ціни

Е_d = = ,

де D Q_d – зміна обсягу попиту, Q_d – первинний попит, D Р – приріст ціни, Р – первинна ціна.

Рис. 7.15 Види попиту за еластичністю

Перехресна еластичність попиту ­– це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту – це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару В.

Відсоткова зміна Q_DA

Відсоткова зміна P_B

Е_DA/B = = ,

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.

Відсоткова зміна доходу

Відсоток зміни обсягу попиту

Е_DI = = ,

Де DQ_d – зміна обсягу попиту; DY – зміна обсягу доходу; Y – обсяг доходу до його зміни.

Еластичність пропозиції – це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок.

На поведінку підприємця стосовно зміниобсягу товарів, що пропонуються на ринок, впливає насамперед ціна. Цінова еластичність пропозиції визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни ціни товару .

4. Інфраструктура ринку та її роль у регулюванні економічних процесів

Інфраструктура ринку – це сукупність підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Рис.7.16. Функції інфраструктури ринку

Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує весь обсяг рин­кових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків: товарів, капіталів, праці та ін.

ТЕМА 8. ДОМОГОСПОДАРСТВО В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин.

2. Доходи домогосподарств та їх розподіл.

3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств.

Міні-лексикон: власність сім’ї, гранична користь доходу, домогосподарство, ефект доходу, ефект зміни, заощадження, індивідуальна власність, максимізація граничної корисності, сімейне підприємство, сімейний бюджет, сімейні доходи, споживання домогосподарства, споживчий надлишок, сукупний дохід домогосподарств.

1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин

Термін «домогосподарство» більш чітко прив'язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). У ринковій економіці вони виконують дві основні економічні функції:

Рис. 8.1. Економічні функції домогосподарств.

2. Доходи домогосподарств та їх розподіл.

В економічній системі суспільства домогосподарства виступають у ролі отримувачів доходів. Важливо проаналізувати такі основні джерела доходів домогосподарств.

З'ясувавши сутність категорії «домогосподарство», джерела доходів господарюючих суб'єктів та напрями їх витрат, важливо визначити місце домогосподарств в економічній системі суспільства. У першу чергу — це важіль встановлення економічної рівноваги. У даному разі слід проаналізувати рівність інвестицій і заощаджень, сукупних витрат і вартості виробленого продукту, попиту і пропонування. Домогосподарства також мають важливе значення в економіці суспільства, оскільки вони разом формують сукупний попит, який зорієнтовує всю ринкову систему в цілому. Безумовно, роль домогосподарств у державі визначається їх статусом постачальників ресурсів, а саме: робочої сили, капіталу, грошей, готових товарів, призначених для задоволення потреб особистих і суспільних.

Дата добавления: 2014-10-17