Найпростіша модель поведінки фірми

План

1. Найпростіша модель поведінки фірми

2. Пропозиція фірми у короткостроковому періоді

3. Діяльність фірми у довгостроковому періоді

4. Досконала конкуренція та ефективність

Література: [1, с. 126-141], [2, с. 111-133], [3, с. 66-91], [4, с. 192-195; 201-207; 221-224], [5, с. 229-259], [6, с. 238-268]

Досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів.

Умови фунціонування ринку досконалої конкуренції:

1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.

2. Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.

3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів, не розглядає їх як таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.

4. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.

5. Входження в ринок не обумовлене ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує їм повну мобільність у використанні ресурсів.

У чистому вигляді досконала конкуренція майже не зустрічається і лише деякі ринки наближуються до неї. Досконала конкуренція є моделлю, що використовується для аналізу та порівняння реальних економічних процесів.

В умовах досконалої конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу. Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму, що приймає ціну як дану величину.

Крива попиту досконало конкурентної фірми – це крива, яка відображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої ніяк не впливає на зміну ринкової ціни. Попит конкурентної фірми є досконало еластичним.

Те, що є вірним для групи фірм (спадна, менш еластична, ніж абсолютно еластична крива попиту), невірно для окремої (абсолютно еластична крива попиту) фірми (рис. 9.1).

P P D S

D

P₁ P₁

Q Q₁ Q

(а) (б)

Рис. 9.1. Попит на продукцію окремої фірми (а) та ринковий попит (б) в умовах досконалої конкуренції

Валова виручка продавця в умовах чистої конкуренції є прямо пропорційною кількості проданого товару (рис. 9.2).

TR TR

Q

Рис. 9.2. Валова виручка виробника в умовах досконалої конкуренції

Середня виручка продавця в умовах досконалої конкуренції є ціна товару (рис. 9.3):

AR = P (9.1)

Гранична виручка в умовах чистої конкуренції є ціна товару (рис. 9.3):

MR = P (9.2)

P

P D = AR = MR = P

Q

Рис. 9.3. Середня та гранична виручка виробника в умовах чистої конкуренції

Для аналізу витрат в ситуації досконалої конкуренції вводяться три специфічних припущення.

1. Всі фірми, що приймають участь в ринкових відносинах, мають доступ до однієї й тієї ж технології і знають, де їм слід купувати необхідні види ресурсів по однаковим цінам. Ці умови пов’язані з однорідністю продукції, що виробляється, і рівним доступом до інформації, якою користуються всі фірми. Внаслідок цього криві довгострокових і короткострокових витрат є ідентичними у всіх фірм.

2. Резерви економії, що обумовлюються збільшенням масштабів виробництва, вичерпуються при достатньо малих обсягах випуску продукції порівняно з тим самим обсягом попиту, який пред’являється ринком при переважному рівні ціни. Тому ринок створює достатній простір для множини фірм, що здійснюють виробництво з мінімальними довгостроковими витратами.

Без такого припущення неможливе ринкове співіснування великої кількості дрібних фірм, кожна з яких є невеликою порівняно з розмірами цілого ринку.

3. Необернених витрат не існує взагалі. Фірми, що кидають ринок, можуть без перепон покрити всі свої постійні витрати шляхом продажу власних підприємств і обладнання іншим фірмам. Це припущення – частина вимоги, що забезпечує свободу входу на і виходу з ринку.

Мета фірми – максимізація прибутку.

Максимізація прибутку – це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами: TR-TC.

Оскільки окрема фірма в умовах досконалої конкуренції не в змозі впливати на ціну, вона може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.

Фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (TR-TC).

Основні підходи до визначення обсягу виробництва продукції:

а) Сукупний аналіз базується на порівнянні сукупних витрат та сукупного доходу фірми;

б) Граничний аналіз базується на порівнянні граничних витрат та граничного доходу.

Фірма досягає максимуму прибутку при такому обсязі виробництва, при якому гранична виручка дорівнює граничним витратам:

MC = MR (9.3)

Так як в умовах чистої конкуренції гранична виручка дорівнює ціні товару, то фірма досягає максимуму прибутку, коли граничні витрати стають рівними ціні.

Так як MR = P та MR = MC, то MC = P в точці максимуму прибутку.

Закон і наслідок з нього можуть бути проілюстровані графічно (рис. 9.4). На верхньому графіку необхідно знайти таку точку на вісі обсягу виробництва, якій відповідала б найбільша відстань між графіками валових витрат і виручки (рис. 9.4-а). Цій же точці відповідає перетин графіку граничної виручки і графіку граничних витрат (рис. 9.4-б).

До досягнення фірмою максимуму прибутку гранична виручка є більшою за граничні витрати. Після проходження точки максимуму прибутку гранична виручка є меншою за граничні витрати.

Максимізація прибутку досягається, коли відстань між TR і ТС найбільша.

Коли підприємство бере кредит у банку, то його цікавить і обсяг продукції, при якому всі витрати воно зможе повернути, тобто точка беззбитковості. Точки С і D – точки критичного обсягу випуску продукції (точки беззбитковості), коли TC = TR, тоді фірма отримує тільки нормальний прибуток. Обсяг продукції точки беззбитковості визначається рівнянням:

Q = TFC / (P – AVC) (9.4)

Прибуток фірми у будь-якій економічній структурі буде максимальним при такому обсязі виробництва, при якому граничні витрати дорівнюють граничній виручці від реалізації продукції.

Чим більша ступінь контролю виробника над ціною, тим більша остання відхиляється в точці максимуму прибутку від величини, що дорівнює граничному доходу чи граничним витратам.

Фірма отримує прибуток до тих пір, поки ціна більша за середні валові витрати: якщо Р > АТС, то Pr > 0.

TR TC -Pr

TC D TR

Pr

+Pr

С

-Pr

+ +

- Q₁ Q_c Q₂ Pr Q

(а)

MR,

MC, MC

P ATC

_maxP_r

P_c MR = P

C_c

Q₁ Q_с Q₂ Q

(б)

Рис. 9.4. Максимізація фірмою прибутку: (а) валовий підхід; (б) граничний підхід

Фірма намагається максимізувати свій прибуток, якщо ціна більша за мінімум середніх валових витрат в точці рівності граничних витрат, граничного доходу і ціни: якщо в точці MC = MR = P P > min ATC, то Pr – максимальний.

Фірма отримує нульовий прибуток в точці рівноваги: якщо MC = MR = P = min ATC, то Pr = 0 (рис. 9.5).

MR,MC,ATC MC

ATC

P₁ A₁ B₁ MR₁=P₁

P₂ A2 B₂ MR₂=P₂

D₁

P₃ C₁ MR₃=P₃

D₂ C₂

Q₃ Q₂ Q₁ Q

A₁B₁C₁D₁ – прибуток за ціною Р₁; A₂B₂C₂D₂ – прибуток за ціною Р₂

Рис. 9.5. Зниження прибутку до нульового внаслідок падіння ціни

Коли фірма, що працює із збитками, має можливість компенсувати змінні витрати і частину постійних, то є сенс у продовженні її діяльності:

TVC < TR < TC (9.5)

Фірма мінімізує свої збитки, коли граничні витрати дорівнюють граничному доходу (рис. 9.6).

Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки, де Р = МС, що забезпечить їй покриття змінних витрат і частково постійних витрат.

Фірма отримує збитки, коли ціна менша за середні валові витрати: якщо Р < АТС, то Pr < 0.

Фірма намагається мінімізувати свої збитки, але не зачиняється, якщо ціна менша за мінімум середніх валових витрат, але більша за мінімум середніх змінних витрат в точці рівності граничних витрат, граничного доходу і ціни (рис. 9.7): якщо в точці МС = MR = P, min AVC < P < min ATC, то збитки мінімальні, фірма продовжує роботу.

TR, TC, Pr

TC

- TR

TVC

-

- Q_c - Q

Pr

MR, MC, P МС

P_c MR=P

Q_c Q

Рис. 9.6. Ситуація мінімізації збитку фірмою в умовах досконалої конкуренції (валовий підхід)

P MC

ATC

C_c

АVC

P_с

_minPr (-) Р = MR

Q_с Q

Рис. 9.7. Ситуація мінімізації збитків конкурентної фірми (граничний підхід)

Фірма повинна закритися, якщо валова виручка не покриває змінних витрат (рис. 9.8):

ТR ≤ TVC (9.6)

Фірма намагається мінімізувати свої збитки шляхом закриття, якщо ціна менша за мінімум середніх змінних витрат (рис. 9.9): якщо P < min AVC, то збитки мінімальні при Q = 0.

TR,

TC TC

TVC

ТR

Q

Рис. 9.8. Ситуація закриття фірми в умовах досконалої конкуренції (валовий підхід)

P, C MC

ATC

C_с

AVC

A B

P_c D MR=P

Q_c Q

P_cABD – додатковий збиток, який буде нести фірма, якщо буде продовжувати виробництво

Рис. 9.9. Випадок закриття фірми (граничний підхід)

Дата добавления: 2014-10-17