Корисні поради

Ділове спілкування характеризується високим ступенем формальності: учасники комунікації, особи і предмети, про які йдеться, слід називати їхніми повними офіційними назвами. Слово вибачаюсь буквально означає я вибачаю себе, адже у його складі є постфікс -ся, що означає оберненість дії на себе. Тому неетично вживати слово «вибачаюсь», коли просите у когось вибачення.

Мовний контакт починається за певними правилами, які учасники спілкування майже не помічають через звичність і автоматизм їх застосування. Однак порушення цих правил помітне і може спричинити конфліктну ситуацію. Тому в умовах спонтанного спілкування важливо вміти швидко й правильно вибирати і використовувати етикетні формули. Цьому можна навчитися в процесі практичної мовленнєвої діяльності і спеціального навчання чи само­навчання.

Встановлення контакту із адресатом, привернення його уваги відбувається через етичні формули звертання. В офіційно-діловому стилі звертання традиційно використовується у листах та в усному спілкуванні. Нормативною формою звертання в українській мові є кличний відмінок: Тамаро Василівно, Володимире Григоровичу.

З граматичного погляду звертання є незалежним та інтонаційно відокремленим компонентом речення чи складного синтаксичного цілого, що позначає особу або предмет, до якого безпосередньо звернена мова того, хто говорить або пише. Як правило, категоріальним засобом вираження звертання в українській мові є кличний відмінок (вокатив) іменника або будь-яка рівнозначна йому словоформа у поєднанні з особливою кличною інтонацією. Звертання буває поширене і непоширене, до його складу може входити прикладка або ціле підрядне речення, що підпорядковується основному компоненту звертання. Як граматично незалежний компонент речення звертання має вільну позицію у реченні: може стояти на початку, в середині і в кінці речення. Якщо звертання вживається як окреме висловлювання, що виражає емоційно забарвлені спонукання до якоїсь дії або почуття радості, докору, осуду тощо, то воно становить собою еквівалент речення або особливий тип речення – вокативне.

Українська літературна мова, а саме офіційно-ділова сфера, має цілу історію цього питання. За часів Київської Русі поширеними були звертання княже, князю, дружино, людіє. Наприклад: В літо 986. Прийшли з Волги болгари магометанської віри, кажучи: Ти, князю, мудрий і розумом тямущий, а закону не знаєш... (Повість минулих літ); Братіє і дружино! («Слово про Ігорів похід»).

За часів Запорізької Січі побутували звертання, подібні до звертань у родині: батьку (гетьмане, отамане), діти мої, братове, браття, братці, братія, братики, що зумовлено гуртовими порядками, які передбачали рівність усіх козаків, а взаємини молодих і старших мали родинний характер. Наприклад: Здоров будь, батьку отамане, здорові братики!; Не сумуйте, братці, і не шкодуйте пороху! Самі ж себе козаки звали товаришами, а Запорізьке військо – товариством:І вийшов перед Xмельницького славний лицар Морозенко. Поклонився шановному товариству і промовив: – Пошліте мене, батьку Хмелю, і ви, чесне товариство, до пана Вишневецького; Кошовий зняв шапку, поклонився на всі сторони і промовив так: – Славне січове товариство, панове отамання і асі козаки-товариші. Ми вволили вашу волю, бо таке наше право, і на бажання товариства скликали сьогодні велику козацьку раду (А. Чайковський).

У часи УНР в офіційному вжитку переважали звертання пане, пані, панове і – рідше – добродію, добродії із прикметниковими означеннями – високодостойний, високоповажний, вельмишановний: Вельмишановний пане посол! Міністерство має за честь звернути рівночасно Вашу, вельмишановний пане посол, увагу на недопустимість повідомлення про такі справи телеграфом; Високоповажний пане міністре! Доводжу до Вашого ласкавого відома... Слово товариш уживалось у значенні заступник, як-от: Призначити товаришем Міністра закордонних справ п. Темницького.

У звертаннях до керівників держави використовували такі назви: гетьман, головний отаман.

Революція 1917 р. внесла докорінні зміни у мовний етикет у формули звертання. З мови поступово витіснилися звертання пан/пані, добродію/добродійко. Натомість активно стали використовувати звертання товаришу і громадянин/громадянка, але правила їх вживання істотно відрізнялися від правил дореволюційних звертань.

Звертання громадянин є суто офіційним, а в однині та в поєднанні а прізвищем, професією або званням використовується тільки у сфері «людина – закон»: Громадянин Петренко, чи визнаєте себе винним?; громадянин слідчий, але ніколи громадянин міністр.

Нині в українську ділову мову як офіційне повернене звертання пан/пані, яке найчастіше вживається разом з прізвищем, професією або посадою у кличному відмінку (пане Дмитренку, пане вчителю, пане директоре).

Точна формула звертання у повсякденному вжитку виробляється користувачем мови суто індивідуально, залежно від його особистих уподобань, симпатій, конкретної ситуації й мети. Звертаються до співрозмовника на ім’я, на ім’я та по батькові, за званням, посадою чи професією: Тетяно, Олено Петрівно, Петре Васильовичу, пане інспекторе, пані лікарю, колего. В офіційних ситуаціях звертаються також на прізвище з обов’язковим пан (пані), добродій (добродійка). У звертанні до адресата враховується його вік, службове становище, сфера діяльності, тип взаємин зі співрозмовником тощо.

Часто у звертаннях вживають шанобливо-ввічливі мовні формули, де роль етикетного означення виконує прикметник шановний: шановна пані, шановний колего, шановний пане суддя. У звертанні до адресатів, гідних поваги та пошани, використовують означення вельмишановний, високошановний, високоповажаний, високодостойний: вельмишановна пані голово, високошановний пане прокуроре, високоповажана Галино Семенівно.

Важливу роль відіграють звертання у дипломатичному листуванні, тому слід ретельно продумувати формулу звертання. Найпоширенішою формулою є Шановний пане + посада, звання або прізвище у кличному відмінку: Шановний пане Міністре, Шановний пане Посол, Шановний пане Петренку... Показовим є те, що за звертанням, яким починається нота або лист, можна визначити тональність документа. Наприклад, якщо нота починається словами пане Міністре, пане Посол (без слова шановний), то це свідчить про стриманий або навіть напружений характер листа.

Актуальними для дипломатичних текстів є наведені вище прикметники, які характеризують ставлення до адресата як до людини поважної і шанованої: Його Високоповажності Надзвичайному і Повноважному Послу Федеративної Республіки Німеччини в Україні.. .; Вельми шановний Едгергардте Гейкен! ..; Вельмишановний пане Онно Гаттінга Ван’т Сант!..

7. Мовний етикет української науки. Від чого він залежить? Як формувався? Мовний етикет існував і існує в сучасній українській науці. Він є результатом значних мовно-стилістичних процесів, які відбулися в царині українського наукового стилю. Ці процеси особливо помітні за останнє століття. Наука розвивалася під гаслом інтегрування, фахове мовлення науки тяжіло до уніфікації і стандартизації, тобто на засобах вираження мовного етикету суттєво позначилися відомі соціальні, тобто позамовні чинники. Це й спричинило, на думку вчених, те, що національне в мовному етикеті української науки нівелювалося, розчинилося.

Мовний етикет має велике значення в комунікації науковців, їх поведінка і мова залежать від того, з ким вони спілкуються: учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні – у науково-навчальному підстилі тощо.

Науковець, спілкуючись із колегами, використовує одні мовні формули (вітань, прощань, представлень, звертань тощо), а під час спілкування зі студентами – інші. Отже, засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець, і мають вони певні диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю).

Структура мовного етикету в науковому стилі залежить від форми спілкування. Так, перебуваючи на науковому симпозіумі, науковець має використати зовсім іншу форму звертання до колег-учених, ніж ту, яку він використовує під час академічної лекції. Звичайно, науковець може змінювати мовні формули. Ці зміни будуть залежати від культури, вишуканості мовлення, смаків, традицій науковця, умов і мети спілкування. Майже незмінними залишилися

· етикетні вирази, які використовуються під час публічного захисту дисертацій (це вирази звертань до голови і членів спеціалізованої вченої ради, напр.: Глибокоповажний голово спеціалізованої вченої ради! Глибокоповажні члени спеціалізованої вченої ради! Шановні колеги!

· вирази подяки членам спеціалізованої вченої ради, опонентам, напр.: Дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої ради – членові-кореспонденту Академії педагогічних наук України, доктору економічних наук, професору моєму керівникові, доктору економічних наук, професору сердечно дякую офіційним опонентам: докторові економічних наук, професору... кандидатові економічних наук, доценту..; ученим провідної установи: кандидатові економічних наук, доценту..; докторові економічних наук, професору... Моя дяка всім ученим, які надіслали відгуки на автореферат (аналогічно, як і вище, називаються). Щиро дякую кафедрі.., її завідувачеві.., усім співробітникам кафедри та зокрема професорові.., доцентові.., які доклали зусиль при атестації роботи на попередніх етапах. Сердечна дяка всім членам спеціалізованої вченої ради за участь в обговоренні роботи. Висловлюю особливу подяку вченому секретареві спеціалізованої вченої ради...).

Етикетні вирази науковців:

Вітання	3 колегами: Доброго дня! Здрастуйте!Учасників конференції керівник може привітати так:Радий Вас вітати в нашому місті!Свого колегу викладач може привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто).Зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте!
Прощання	До побачення! До зустрічі! До наступної лекції!
Подяка
після закінчення наукової доповіді чи лекції	Дякую за увагу! Дякую за запитання!
– при захисті дисертації	Дякую за слушні зауваження!
– людям, які допомагали, консультували під час створення праці	У роботі над книгою неоціниму допомогу авторові подали члени наукового семінару відділу диференціальних рівнянь Інституту прикладних проблем механіки і математики АН України. Керівникові семінару, заслуженому діячеві науки України професору В. Я. Скоробагатьку і всім активним його учасникам автор висловлює найщирішу подяку (Сявавко М.С. Інтегральні ланцюгові дроби. – К.: Наук, думка, 1994. – С.7).
У наукових текстах (і в усному мовленні) потрібно вживати авторське "ми"	На наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації
Під час полеміки, заперечення чи висловлювання побажання щодо точок зору інших: – нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених):	зазначив, запропонував, наголошував, займався
– схвалення позиції інших авторів:	слушний /слушно, справедливий/ справедливо, без сумніву, безперечно
– несприйняття автором позиції інших авторів:	автор має дібрати мовні кліше, щоб висловити сумнів – несприйняття – заперечення
При написанні рецензій:	У вступі: нова оригінальна праця з маркетингу (основ ринкової економіки), є першою спробою серйозного дослідження, праця є спробою зіставного аналізу.... давно очікуваний фінансовий словник тощо. В основній частині подається оцінка роботи, її частин, висловлюються побажання: подана до захисту дисертація – надзвичайно вагоме і скрупульозне дослідження про..., процедура аналізу дисертантки відзначається ґрунтовністю, виваженістю, які забезпечуються вдалим використанням статистичного методу та ін. Завершення рецензії: зауваження висловлюють за допомогою таких мовних формул, які ніби "стирають" певну категоричність (це вияв наукового такту): однак, на нашу думку, аналіз... виграв би, якби дисертант послідовніше розрізняв..., очевидно, помилково.., хотілося б... Кінцеві фрази. При схваленні роботи: проте висловлені нами зауваження не знижують гарного враження, яке справляє дисертаційне дослідження …, із серйозним заглибленням у суть проблеми, зроблено важливі теоретичні висновки.
	Дисертація... повністю відповідає сучасним вимогам, які висуваються до дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук; таким чином є всі підстави вважати, що П. О. Коваль – сформований науковець і цілком заслуговує присудження їй за представлену дисертацію наукового ступеня кандидата економічних наук

Висновок:

• мовний етикет визначається формою наукового спілкування, його різновидом, жанром;

• він узгоджується структурою наукового тексту;

• вибір етикетної формули не залежить від віку, характеру взаємин науковців, місця й часу їх спілкування.

Запам´ятайте формули мовного етикету:

Вагомі наукові здобутки...

Заслугою автора...

Слушною є думка...

Слушно вважати, що...

Справедливе твердження...

Справедливо стверджувати...

Без сумніву, Ви маєте рацію...

Безперечно, ваші міркування...

Дякую за увагу!

Дякую за прихильне ставлення до мене! Дякую за запитання!

Дякую за слушні доповнення і запитання!

Складаємо щиру подяку... за цінні зауваження й поради...

Ми ладні погодитись у цьому радше з...

Краще було б...

На наш поглядна нашу думку... Ми дотримуємось іншої класифікації...

8. Метамова – це істинні думки співрозмовника, приховані в його словах і фразах. Тобто це мова, схована в звичайній розмові. Як і мова тіла, метамова базується на інтуїції, передчуттях, шостому почутті та розумінні, що слова і думки співрозмовника – це не одне й те саме. Більшість виразів легко розпізнаються і використовуються людьми, але свідомо інтерпретуються лише кілька метаслів для того, щоб розкрити істинний зміст висловлювання.

Метамова використовується і в побутовому, і в діловому спілкуванні. Зокрема, часто використовують метамову агенти з продажу нерухомості. Наведемо декілька прикладів із їх лексикону.

Метамова	Переклад
"Унікальна пропозиція"	"У нас серйозні труднощі з продажем"
"Дуже цікавий"	"Страшний"
"Компактний"	"Дуже тісний"
"Затишний котедж"	"Виглядає по-сільському"
"Дім з великим потенціалом"	"Справжня "розвалюха"
"Виключно спокійний тихий район"	"Далеко від магазинів і школи"
"Унікальний за красою будинок"	"Звичайний"
"Близькість міського транспорту"	"Стоянка автобуса біля дверей"
"Дуже оригінальний план будівлі"	"Туалет на вулиці"
"Ідеальний будинок для людини, яка любить працювати своїми руками"	"На ремонт потрібне ціле багатство"
"Чесно кажучи, це найкраще з того, щояможувамзапропонувати"	"Це, звичайно, не найкраща пропозиція, але, можебути, вивсежповірите".
"Я не дуже далеко зайшов?"	"Я знаю, щозайшов надто далеко, алецемене не хвилює".
"Я не надто багатоговорю?"	"Я знаю, щоговорю багато, але, будь ласка, скажітьмені, щоце нетак"
"Залишимо цю розмову!", Або"Забудьте про це!", Або"Тема закрита!", Або"Я вже наслухався!"	"Я більше неконтролюю ситуацію".
"Я не вважаю, щовиповинніцезробити, але..."	"Зробіть це!"
"Може бути, вамбуде цікаво дізнатися"	Співрозмовниквважаєсеберозумніше, мудрішеікращепоінформованим,ніжви.
"Давайте подивимося нацез іншого боку"	"Ви перекручуєтефакти".

Найбільш типовими подразниками-метасловами є "розумієте", "так би мовити" і "ну".

Якщо забрати з нашої мови всі метавирази, то розмова стане короткою, різкою і виключно змістовною. Ми будемо здаватися одне одному грубими, жорстокими і неуважними. Метамова пом´якшує удари, які ми завдаємо один одному, дозволяє нам маніпулювати співрозмовником, досягти своєї мети, випустити емоції, не наносячи образи.

Дві малознайомі людини починають розмову, як ритуал, з малозначимих фраз, питань, кліше і стверджень. Це дає співрозмовникам час оцінити один одного, зрозуміти, чи зможе встановитись між ними зв´язок.

Типова розмова починається з привітання "Як справи?", за яким іде кліше "Нормально". Найзручнішим для прощання є кліше "Побачимося". Коли співбесідник говорить нам: "Було приємно побачитись", це обов´язково означає, що він збирається підтримувати з вами стосунки в майбутньому. Розуміючи метамову, легко вловити подібні тонкощі.

"Більшість чоловіків знають, що коли жінка говорить "ні", вона, як правило, має на увазі "можливо". А коли вона говорить "можливо", то це напевно означає "так". Ну, а якщо жінка сказала "так", то вона явно не леді". Цей старий жарт прекрасно ілюструє той факт, що люди, як правило, говорять не те, що мають на увазі.

Часто у мовленні використовують кліше. Кліше – це стандартна фраза, якою користується людина, що не володіє багатою уявою, або досить лінива, щоб описати ситуацію такою, як її сприймають.

Кліше може стати провідною ниткою для розуміння думок співбесідника. Наприклад, "між іншим" – це вибачення за недоречність і найбільш часто використовується в сучасній англійській мові. "Між іншим" використовується і в деяких інших формах, як, наприклад, "поки я не забув", "я ось подумав". Усі ці кліше покликані замаскувати важливість того, що співрозмовник збирається сказати.

Наприклад, "Дякую, що позичили мені машину, а, між іншим, на бампері завжди була ця вм´ятина?" Слова "а, між іншим" були використані для того, щоб замаскувати той факт, що питання про вм´ятину на бампері було основним.

Подібні слова повинні насторожувати вас: як правило, за ними приховані основні частини речення.

"Джон, ми високо цінуємо те, як ти попрацював над проектом. Ти багато зробив. Між іншим, твоя відпустка відкладається до наступного місяця".

Що ви можете зробити з кліше, коли відчуваєте себе дискомфортно через те, що часто ним користуєтеся? Краще за все було б їх викреслити зі свого словника. Якщо це складно, то спробуйте замінити їх гумористичним варіантом, який для вашого співрозмовника є новим.

Наприклад, фразу "Синиця в руках краще за журавля в небі" можна замінити фразою "Небо в руках краще двох синиць". Фразу "За кожним чоловіком завжди стоїть жінка" можна освіжити, доповнивши словами "але іноді це зовсім інша жінка".

Серед метаслів, які найчастіше використовуються, є також словосполучення "чесно кажучи", "по правді" чи "якщо бути відвертим", які відразу ж дають зрозуміти, що співбесідник далеко не такий правдивий, чесний і відвертий, як це стверджує.

Слова "так, звичайно", має три різних значення. "Ви що, втратили глузд, ставити подібне запитання" (сарказм), "Мені відомо, що я знаю все, що мені необхідно знати!" (пускання пилу в очі), "Я знаю, що ви достатньо освічені, щоб знати це, але я все ж таки вам про це скажу" (ввічливість).

Маніпулятивна метамова відображає наміри співбесідника підштовхнути вас до думки чи тієї дії, якої він від вас домагається: "Ви так не думаєте?", "Відчуваєте?", "Чи не так?" – усі ці питання мають на увазі однозначну позитивну відповідь, що дозволяє тому, хто запитує, маніпулювати співбесідником.

Коли бізнесмени проводять переговори чи ділові зустрічі, метамова використовується ними повною мірою. "Я не вважаю, що ви повинні це зробити" означає "Зробіть це!".

"Бізнес є бізнес" – спроба виправдати свої неетичні дії або подібні вчинки когось іншого. Коли співбесідник говорить, що в нього "діловий підхід", значить, він збирається "вижати" із вас все, що можливо.

Висновки

Культура спілкування являє собою складову частину культури особистості, де знаходять зовнішнє втілення її моральні й естетичні якості. Культурна людина в процесі спілкування використовує правила і норми етикету, які надають її стосункам доцільності і краси. Знання службового етикету сприятиме професійному і кар’єрному росту, налагодженню міцних службових стосунків.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття «вербальне спілкування».

2. Яка роль належить спілкуванню у професійній діяльності?

3. Які функції виконує спілкування у сучасному інформаційно насиченому суспільстві?

4. Назвіть критерії виокремлення видів спілкування.

5. Хто може бути учасником офіційного спілкування?

6. Які ви знаєте етичні установки службового спілкування?

7. У чому полягає сутність поняття етикету? Назвіть етикетні формули ввічливості.

8. У чому полягає функціональна специфіка етикету?

9. Проаналізуйте розвиток етичних формул звертання.

10. У чому полягає мовний етикет української науки?

11. Розкрийте зміст поняття «метамова». Наведіть приклади метавиразів.

Дата добавления: 2014-10-17