Вид питання – сутність – використання – приклад

"Закриті " запитання – це запитання, на які можна відповісти "так" чи "ні". Вони звужують простір для маневру вашого співбесідника. Ці запитання рекомендується ставити лише в тих випадках, коли хочете прискорити отримання згоди або підтвердження раніше досягнутої домовленості. Будь-яке запитання, що передбачає відповідь " так" чи "ні ".

" Відкрит і" запитання – це запитання, на які не можна відповісти лише "так" чи "ні", вони потребують додаткового пояснення, дають можливість співбесідникові маневрувати і вести з вами змістовний діалог. Їх використовують для отримання додаткових відомостей. Небезпека криється в тому, що можна втратити контроль за ходом бесіди. Приклад – "Яка ваша думка про...?"

Риторичні запитання. Слугують для глибшого розгляду проблем. Їх мета – викликати нові питання і вказати на невирішені проблеми або забезпечити підтримку вашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазного схвалення. Приклад – "Чи можемо ми вважати подібні явища нормальними?"

" Переломні " запитання". Такі запитання утримують бесіду в суворо встановленому напрямі або піднімають нові проблеми. Їх ставлять, якщо хочуть переключитися на іншу тему, або якщо хочуть подолати опір співбесідника, оскільки при відповіді на них можна виявити вразливі місця його позиції. Приклад – " Як ви вважаєте, чи треба...?", "Як ви собі уявляєте рішення...?"

Запитання для розмірковування. Дають можливість ретельно обдумувати і коментувати те, що вже було сказано. Співбесідникові надається можливість внести поправки у викладену позицію. Приклад – "Чи вважаєте ви, що...?", "Чи правильно я зрозумів думку про те, що...?"

Інформаційні запитання. Ці запитання завжди відкриті, торкаються конкретного предмета, у відповідях на них повідомляють певні відомості. Вони необхідні при збиранні відомостей, щоб скласти уявлення про що-небудь. Приклад – "Чи не могли б ви надати мені інформацію про...?"

Контрольні запитання. Дозволяють дізнатися, чи розуміє співбесідник те, про що ви кажете. Такі запитання можна ставити по ходу бесіди, коли ви хочете дізнатися, чи стежить за ходом бесіди ваш партнер. Приклад – "Що ви про це думаєте?"

Запитання для орієнтації. Ці запитання ставляться для того, щоб дізнатися, продовжує співбесідник дотримуватися своєї думки чи змінив її. Таке запитання можна поставити, якщо ви докладно розповіли про складний вид послуг, оскільки після п'ятої вашої пропозиції співбесідник "відключається." Приклад – "Чи є у вас ще запитання з цієї теми?" "Яка ваша думка з цього пункту?"

Підтверджувальні запитання. Ставляться для того, щоб дійти взаєморозуміння. Якщо співбесідник п'ять разів згодився з вами, то на шосте запитання не стане заперечувати. У будь-яку розмову можна включати ці питання і робити акцент на тому, що пов'язує, а не на тому, що розділяє. Приклад – " Ви, напевне, теж раді тому, що...?"

Ознайомлювальні запитання. Ознайомлюють вас із думкою співбесідника. Ці запитання ставлять і на початку, і в юнці бесіди, щоб виявити ставлення партнера до сказаного. Приклад –" Чи задоволені ви...?"

Зустрічні запитання. Мета цих запитань – підвести співбесідника до того моменту, коли він згодиться з вашою пропозицією. Використовуються для оброблення і підведення партнера до рішення, що вигідне для вас. Приклад – " Скільки коштує ця річ (верстат та ін.)?" Відповідь: "А скільки ви візьмете?"

Альтернативні запитання. Запитання, що надають свободу вибору. Вони припускають швидке рішення. Ці запитання для уточнення і виявлення думки співбесідника з 2-3 альтернатив. Приклад – "Який день тижня вас більше влаштовує - вівторок чи середа?"

Напрямні запитання. Дають можливість керувати ходом бесіди, направляти розмову в те русло, котре вас цікавить. Використовуються для регламентованого ведення бесіди. А також тоді, коли розмова набуває небажаного повороту. Приклад – "Повернемося до питання про...?"

Висновки

Публічний виступ є одним з найважливіших засобів впливу на слухачів. Вплив на думки, емоції, мотиви людей відбувається на всіх рівнях мови: фонемному, морфемному, синтаксичному, лексико-семантичному. Але готовність слухачів діяти певним чином, наслідувати когось залежать не тільки від мовного оформлення виступу, а й насамперед гуманістичної спрямованості його, а також дотримання етикетних правил. Це професійна необхідність, спрямована на досягнення мети виступу.

Професійне володіння публічною мовою розглядається як важлива складова успіху в усіх сферах діяльності людини. Оволодіння професійною публічною мовою вимагає постійної роботи над собою і самоконтролю за своєю мовою, поведінкою, зовнішністю. Сучасні реалії дають безліч можливостей опанувати публічну мову, за допомогою якої можна зробити блискучу кар’єру.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність професійного публічного мовлення. Де його використовують?

2. Охарактеризуйте роди професійного публічного мовлення у сучасній практиці публічного спілкування.

3. Проаналізуйте структуру промови.

4. Поясніть поняття «ретроспекція» і «проспекція».

5. За допомогою яких мовних засобів вони творяться?

6. Які вимоги ставили до оратора античні і середньовічні теоретики красномовства?

7. Які чинники впливають на встановлення контакту з аудиторією?

8. Охарактеризуйте мовні засоби, за допомогою яких досягається контактність промови?

9. Яка роль паузи у публічний промові?

10. У чому полягає техніка активного слухання?

11. Назвіть види запитань, якими послуговуються під час виголошення і сприймання публічного виступу. Визначте їх сутність. Наведіть приклади.

Дата добавления: 2014-10-17