Частовживані мовні формули

Російська мова	Українська мова
занимать должность	займати (обіймати) посаду, бути на посаді
иметь место (случаться)	мати місце
оказывать влияние	робити (справляти) вплив, впливати
оказывать доверие	виявляти довіру
оказывать любезность	виявляти ласку
оказывать предпочтение	віддавати перевагу
оказывать почет	виявляти пошану
оказывать сопротивление	чинити опір
приводить к порядку	закликати до порядку
приводить приговор суда в исполнение	виконувати вирок суду
привести в изумление	викликати подив (здивувати)
прийти к заключению	дійти висновку
прийти к соглашению	дійти згоди
прийти в негодность	зробитися непридатним
прийти к концу	дійти кінця
производить дознание (следствие)	провадити (проводити, робити, учиняти) дізнання (слідство)
производить раскопки	робити розкопки
производить смотр	робити огляд

Проте багато мовних формул російської мови, які складаються із десемантизованого дієслова і абстрактного іменника, в українській мають однослівні відповідники.

Російська мова	Українська мова
заниматься исследованием	досліджувати
знаматься анализом	аналізувати
иметь применение	застосовуватися
испытывать нужду	потребувати
находиться в нерешительности	вагатися
находиться в противоречии с чем	суперечити чому
оказывать действие	діяти
оказывать поддержку	підтримувати
оказывать содействие	сприяти, допомагати
привести к ухудшению	погіршити
привести к улучшению	поліпшити
приводить в неизвестность	з’ясовувати
прийти к убеждению	переконатися

Уніфіковані формулювання дають змогу заощаджувати час на складання документів, написання, редагування, прискорюють опрацювання їх адресатами, сприяють підвищенню культури офіційного писемного мовлення.

Складні випадки керування. Точність і доступність інформації, вміщеної у службовому документі, значною мірою залежить від правильності поєднання слів у словосполучення. Через неправильне використання відмінкових форм іменників (займенників), уживання невідповідного прийменника, ненормативну заміну прийменникової конструкції безприйменниковою, і навпаки, та інші помилки може бути спотворений зміст, невиправдано збільшений обсяг тексту тощо. Найчастіше помилки у системі керування виникають внаслідок того, що при словах, які вимагають після себе певного відмінка, використовують невідповідні форми. Наприклад, не відповідає нормам сучасної української мови паралельне вживання властивий комусь (чомусь) і властивий для когось (чогось), притаманний комусь (чомусь) і притаманний для когось (чогось), характерний комусь (чомусь) і характерний для когось (чогось). Правильним є поєднання прикметників властивий і притаманний тільки з іменником або займенником у давальному відмінку (властивий комусь (чомусь), притаманний комусь (чомусь)), а характерний– тільки з іменником або займенником у родовому відмінку із прийменником для (характерний для когось (чогось)).

Під впливом російської мови з'являються помилкові форми іменників у місцевому відмінку множини: по хата м, по міста м, по канала м, по газопровода м тощо. В українській мові нормативним для цієї форми є закінчення -ах (-ях): по хата х, по міста х, по канала х, по газопровода х.

Складаючи ділові документи, слід стежити за правильним вживанням прийменникових і безприйменникових конструкцій: дотичний до проблеми, а не дотичний проблемі; згідно з графіком, а не згідно графіку; оплатити послуги, а не оплатити за послуги тощо.

Тексти офіційно-ділового стилю мають нейтральний, коректний тон мовлення, у них функціонують розповідні речення; питальні й окличні речення майже не вживаються (за винятком окремих випадків у діловому листуванні). Документ призначений для широкого кола адресатів, з якими немає безпосереднього контакту, тому слід віддавати перевагу простим реченням – доступним, зрозумілим, однозначним. Широковживаними в ділових текстах є також складні речення, найчастіше складнопідрядні, за допомогою яких передається складність взаємозв'язків між фактами, їхня послідовність, розмежовуються і впорядковуються висловлені думки. Вони сприяють переконливості, аргументованості мовлення, водночас пом'якшують наказ, претензію, відмову тощо: При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством; Для структурних підрозділів фірми, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є не доцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (Із Правил внутрішнього трудового розпорядку).

Порядок слів у реченнях офіційно-ділового стилю. Від порядку слів у реченні залежить змістова чіткість, стилістична тональність фрази, тому він є одним з головних стилетвірних чинників сучасної української літературної мови. У реченнях, що функціонують в офіційно-діловому стилі, переважає прямий порядок слів, за допомогою якого передається загальний зміст речення без виділення окремих елементів. Прямий порядок слів передбачає розміщення підмета перед присудком (договір діє, продавець сплачує); узгодженого означення – перед означуваним словом (державна допомога, цивільний позивач); неузгодженого – відразу після означуваного слова (крім означення, вираженого займенником його, ії, їх) (показання свідків, згода засновників); додатка – після того слова, яке ним керує (отримувати прибутки, одержати листа). Обставини при прямому порядку слів можуть займати у реченні різні позиції: після закінчення робіт підрядник зобов'язаний.; підрядник зобов'язаний повідомити протягом двох днів...

Інверсований (непрямий) порядок слів використовують в офіційно-діловому стилі для того, щоб виділити щось, наголосити на чомусь: Не підлягають внесенню будинки, споруди, які становлять історичний інтерес.

Присудки в реченнях офіційно-ділового стилю виражені переважно дієсловом у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості. Високий ступінь стандартизації мовлення, наявність сталих синтаксичних конструкцій у ділових текстах обмежують можливості вибору присудка: прибуток – одержується, розраховується; проект – розробляється, обговорюється, затверджується, схвалюється тощо. Важливими в реченнях такого типу є не підмет і присудок, а ті цифрові дані, які їх супроводять: дати, обсяг тощо.

Зв'язок присудка з підметом. Укладаючи різні види документів, слід пам'ятати правила узгодження присудка з підметом. Зокрема, якщо підмет виражений іменником, що називає професію, посаду, звання тощо (інженер, директор, професор), а далі йде власна назва, то присудок узгоджується з власною назвою: директор Марченко Раїса Андріївна повідомила…; професор Мироненко Катерина Артемівна виступила з доповіддю. Однак якщо підмет виражений іменником чоловічого роду, що позначає рід занять, професію, посаду тощо, то дієслово-присудок у минулому часі ставиться в чоловічому роді, незважаючи на те, хто є носієм цієї професії – особа чоловічої чи жіночої статі: Продавець продав, а покупець купив на умовах товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені в специфікації …У розмовному і публіцистичному стилях рід дієслів-присудків відповідає статі особи, яка є носієм певної професії: На зустрічі з журналістами прем'єр-міністр повідомила, що…

Якщо підмет, виражений словосполученням, що складається з іменників більшість, меншість, ряд, частина,решта та іменника у родовому відмінку множини, то присудок виступає переважно у формі однини: Більшість українців вважає себе патріотами. Форму однини завжди має також присудок, який стоїть перед таким підметом: Зареєструвалась більшість учасників конференції. Якщо підмет, виражений словосполученням, що починається словом багато, мало, кілька, декілька, то присудок найчастіше вживається у формі однини: Багато підприємств зацікавилося нашою пропозицією. При підметі, вираженому сполученням кількісного числівника (два, три, чотири) та іменника в називному відмінку або у родовому відмінку множини, присудок може мати як форму однини, так і множини: У будинку мешкає (мешкають) шість осіб. У складних реченнях при такому підметі присудки звичайно ставляться у формі множини.

При підметі, вираженому словосполученнями, до яких входять слова половина, півтора, півтори та іменник у родовому відмінку, присудок виступає у формі однини: Минуло півтора року. Якщо ж при іменнику, який входить до складу підмета, є означення, то присудок ставиться у множині: Останні півтори години минули непомітно.

Якщо підмет виражений займенником хто, то присудок, як правило, вживається у формі однини: Всі, хто боровся за волю України, були героями. При підметі, вираженому займенником ніхто, ніщо, дехто та іншими, присудок теж ставиться в однині: Дехто говорив, що нашу позицію не розуміють на місцях.

При підметі, вираженому словосполученням із значенням вибірковості на зразок: хтось із нас, кожний з присутніх тощо, присудок має форму однини (кожний з учасників): За невиконання зобов'язань за цим Договором кожна із сторін несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Якщо підмет виражений сполученням іменників зі значенням сукупності (гурт, група, загін, косяк, отара, табун, череда, стадо, зграя та ін.) у називному відмінку однини та іменників у родовому відмінку множини, то присудок виступає у формі однини відповідно до форми першого компонента словосполучення: Луганський прикордонний загін бійців посів перше місце серед органів охорони державного кордону.

Якщо підмет виражений сполученням іменника в називному відмінку однини та іменника в орудному відмінку з прийменником з, то присудок, зазвичай, ставиться у множині: Замовник з виконавцем беруть участь у погодженні готової проектна-кошторисної документації з... Якщо дія стосується тільки першого компонента словосполучення, то присудок має форму однини (другий компонент словосполучення - іменник в орудному відмінку виступає в реченні додатком): Замовник разом з виконавцем несе відповідальність за одержання кінцевих результатів замовлення...

При однорідних підметах присудок в офіційно-діловому стилі вживається переважно у формі множини: Коментарі, примітки, покажчики, ілюстрації, складання оплачуються із такого розрахунку...

Однорідні члени речення. В офіційно-діловому стилі вони відтворюють логічний хід думки, її послідовне роз. Культура ділової української мови (офіційно-ділового стилю) гортання або уточнюють одні поняття іншими, більш конкретними. За допомогою однорідних членів речення створюються різноманітні класифікаційні системи, подаються переліки певних предметів, явищ, дій, ознак тощо. При використанні однорідних членів речення в офіційно-діловому стилі важливо враховувати їх значеннєву співвіднесеність. Зокрема, не повинні виступати у ролі однорідних слова, що виражають родові (ширші) і видові (вужчі) поняття (наприклад, слова тварини і птахи не можуть бути однорідними, бо птахи це теж тварини); значення яких у чомусь збігаються, перехрещуються (техніка і машини); різнопланові, тематично не пов'язані поняття (працівники і прилади). Важливе значення має і лексико-граматична сполучуваність однорідних членів речення з іншими словами. Наприклад, словосполучення контроль і управління системою, висловлені висновки і побажання побудовані неправильно, тому що контроль може бути за (над) системою, а висновки можна зробити, а не висловити.

Узагальнювальні слова, які вживаються при однорідних членах речення, за значенням мають бути родовим поняттям, а однорідні члени - видовим: За другий квартал підприємством було придбано такі меблі: тумби офісні, столи комп'ютерні, стільці... У наведеному реченні узагальнювальне слово меблі вжито в знахідному відмінку, тому й однорідні члени речення стоять у формі знахідного відмінка.

Дієприкметникові звороти. В офіційно-діловому стилі їх використовують з метою уточнення інформації. Як синтаксичні формули у ділових текстах функціонують препозитивні дієприкметникові звороти на зразок передбачені контрактом умови, одержані нами результати, наведені вище факти та ін. За допомогою них створюється колорит інформативного безстороннього мовлення: Зазначені вище факти свідчать про неможливість проведення акції на початку місяця. У реченнях їх не відокремлюють.

Постпозитивні дієприкметникові звороти, на відміну від препозитивних зворотів, відокремлюють. Використовують їх для увиразнення предикативної ознаки, а також для досягнення чіткості й лаконічності висловлювання: Орендар відшкодовує Орендодавцю матеріальну шкоду, завдану внаслідок невиконання зобов'язань, передбачених у п. п. 2.2. і 22.2 цього Договору, в установленому законом порядку.

Синтаксичними синонімами до дієприкметникових зворотів В українській мові виступають підрядні означальні речення: Генпроектувальник зобов'язаний здати Замовникові проект в терміни, обумовлені договором і Генпроектувальник зобов'язаний здати Замовникові проект в терміни, які обумовлюються договором. Проте речення з дієприкметниковими зворотами характеризуються більшою синтаксично-інтонаційною цілісністю, ніж складнопідрядні. Використання їх як синтаксичних синонімів до підрядних речень допомагає уникнути одноманітності викладу, особливо в таких реченнях, що уже мають під рядні частини.

Дієприслівникові звороти. Вони є характерною ознакою офіційно-ділового стилю. Створюючи нагнітальну висхідну інтонацію фрази, вони надають висловлюванню відтінку книжності: Розглянувши Ваш лист стосовно відображення в бухгалтерському обліку окремих операцій з використанням платіжних карток, повідомляємонаступне. Використовуючи дієприслівникові звороти, слід пам'ятати, що дієприслівник повинен стосуватися іменника, який називає особу – діяча, а не предмет об'єкт дії: доопрацювавши проект, члени комісії його затвердили (неправильно: доопрацювавши проект, він був затверджений членами комісії). Дієприслівники також є важливими текстотвірними засобами. Вони синтаксично спаюють текст, оскільки вступають з іншими словами в підрядний зв'язок, який завжди тісніший, ніж сурядний.

У текстах документів активно функціонують також відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками. Це звороти зі словами незважаючи на, у зв'язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок. Вони також надають висловлюванню офіційного характеру і стандартизують мовлення. Відокремлені обставини не тільки уточнюють місце, час, спосіб дії тощо, а й увиразнюють об'єкт, привертають до нього увагу: Відповідно до вимог Постанови НБУ М 136, суб'єкти ЗЕД, здійснюючи експортно-імпортні операції, повинні додержуватися так званого правила 90 дн ів.

Для текстів документів характерне використання вставних слів і словосполучень, які виконують різні функції: служать для зв'язку частин тексту, впорядковують висловлювання, вказують на джерело інформації, передають ставлення мовця до висловленої думки, пом'якшують категоричність висловлень, але ніколи не додають емоційності вислову. Широковживаними в офіційно-діловому стилі є такі вставні слова і словосполучення безсум­нівно, безумовно, безперечно, звичайно, очевидно, ймовір­но, звісно, у першу чергу, навпаки, на жаль, на наш погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, очевидно, отже, по- перше, по-друге, з одного боку, як видно, як свідчать, за да­ними та ін. На письмі їх відокремлюють комами.

Складні речення. У текстах службових документів функціонують різні види складних речень, серед яких пе­реважають складнопідрядні, що характеризуються суворою логізованістю структури. Найпоширенішими з-поміж них є речення з підрядними з’ясувальними, озна­чальними та обставинними мети і умови. У складнопідряд­них реченнях важливо не лише правильно використовува­ти відповідні граматичні зв’язки в межах кожної частини, а й відповідно узгоджувати ці частини. Визначаючи місце підрядної частини, слід пам’ятати, що неправильне розмі­щення частин складнопідрядного речення може усклад­нювати сприймання та розуміння змісту, а то й спотворю­вати його. Стилістично сильною позицією для підрядної частини є початок речення: Щоб уникнути ситуації, не­безпечної для життя, кожен працівник повинен ознайоми­тися з правилами безпеки життєдіяльності.

Помилковим є надмірне ускладнення складнопідряд­ного речення його підрядними частинами, за якими ніби губиться головна частина, через що буває важко зрозуміти зміст. Для полегшення сприйняття такі речення краще ді­лити на кілька окремих речень.

Будуючи складні речення, необхідно також уникати повтору слів (тавтології) у межах одного речення.

Складносурядні речення дають змогу передава­ти взаємопов’язаність явищ дійсності, причинно-наслідкові, з’ясувальні, умовні зв’язки, одночасність або послі­довність дій тощо: За цим контрактом Головний бухгалтер зобов’язується особистими силами і силами бухгалтерії здійснювати бухгалтерський облік у Товаристві, а Генеральний директор зобов’язується створювати необхідні умови для роботи Головного бухгалтера.

Речення у мовленні поєднуються між собою за змістом і за допомогою граматичних засобів, утворюючи складне синтаксичне ціле, яке характеризується наявністю однієї теми (мікротеми). Перехід від однієї теми до іншої означає перехід від одного складного синтаксичного цілого до ін­шого. У межах складного цілого виділяються фраза-зачин, середня частина і кінцівка. Фрази-зачини, виділені окремо, утворюють змістову канву тексту. Складне синтаксичне ціле є одиницею тексту.

Правила набору текстів. Щоб правильно оформляти документи, важливо враховувати численні типографські традиції, які утвердилися задовго до появи комп’ютерів. Однією з технічних помилок в документах є неправильне використання пробілів. Пробіл слід робити:

— після, а не до коми, крапки, крапки з комою, дво­крапки, тире, знака оклику, знака питання, трикрапки, а також дужки, яка закриває, і «лапок», що закривають;

— до, а не після дужки, яка відкриває, «лапок», що відкривають, і крапок на початку речення;

— до і після довгого тире.

Не ставиться пробіл між дужкою чи «лапками» та будь-яким іншим розділовим знаком, крім довгого тире.

Нерозривний пробіл (Сtrl+Shift+пробіл) ставиться:

— між ініціалами та прізвищем;

— після географічних скорочень (м. Київ);

— між знаками номера (№) і параграфа та числами, які до них належать;

— всередині такого скорочення, як і т. д.;

— між внутрішньотекстовими пунктами й інформацією, яка йде після них (наприклад, 1) підручник із морфо­логії; а) між підметом і присудком);

— між числами і одиницями виміру, які до них належать (наприклад, 20 кг), а також це стосується і дат (наприклад, XX ст., 2002 р.);

— перед довгим тире в середині речення (цей розділо­вий знак відділяється пробілами з обох боків – нерозривним ліворуч і звичайним праворуч);

— між класами багатозначних чисел, починаючи з п’ятизначних;

— після однобуквенних прийменників та сполучників, особливо на початку речення чи в заголовку.

Отже, оформляючи будь-який документ, необхідно суворо дотримуватися правил «Українського правопису» та чинних державних стандартів, в яких закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів. Слід пам’ятати, що грамотна мова документів засвідчує загальну культуру як окремого мовця, так і організації, яку він представляє, а також сприяє ефективній діловій комунікації.

Висновки

Невід'ємною частиною професійної діяльності є службове спілкування, в якому послуговуються офіційно-діловим стилем української мови. Офіційно-діловий стиль є одним із функціональних різновидів літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, всередині них, між юридичними і фізичними особами тощо). Він реалізується у формі документів, побудованих за єдиними для кожного жанрового різновиду правилами.

Культура писемного службового спілкування передбачає оволодіння двома різними за характером нормами: 1) текстовими, які регулюють закономірності побудови документа, закономірності розгортання його змістової схеми; 2) мовними, які регулюють закономірності відбору мовного матеріалу для наповнення змістової схеми документа. Розрізнення цих двох типів норм писемного службового спілкування допомагає зрозуміти напрям і етапи мисленнєвої роботи над текстом документа, яка включає осмислення офіційно-ділової ситуації → підбір відповідного виду документа з’ясування відповідних виду документа норм побудови тексту → вибір відповідних виду і формі документа мовних засобів.

Мовне оформлення документів характеризується активним уживанням стилістично нейтральної лексики, штампів, кліше, канцеляризмів, продуктивністю віддієслівних іменників для називання дій, тенденцією до невживання особових займенників він (вона, воно, вони); наявністю ускладнених синтаксичних конструкцій, складнопідрядних речень тощо.

Питання для самоконтролю

1. Які характерні особливості офіційно-ділового стилю? У яких сферах діяльності його використовують?

2. Охарактеризуйте мовні засоби офіційно-ділового стилю.

3. Охарактеризуйте мовні засоби текстового зв’язку.

4. Які особливості використання лексичних засобів в офіційно- діловому стилі?

5. Які фразеологізми функціонують в офіційно-діловому стилі?

6. Проаналізуйте особливості використання іменників і прикметників в офіційно-діловому стилі.

7. Що важливо знати про вживання займенника, складаючи тексти документів різних видів?

8. Які особливості функціонування числівників в офіційно-діловому стилі?

Дата добавления: 2014-10-17