Аргументація в службовій розмові

Ситуація 3

Дирекція промислового підприємства вирішує переселити один з виробничих відділів в інше приміщення, яке знаходиться в головному корпусі підприємства. Начальник відділу висуває докази проти цього рішення. Але нарешті поступається під тиском аргументів, що апелюють до одного з інстинктів самозбереження – турботи про здоров’я. Відділ знаходиться на першому поверсі і через те більшу частину часу там горить світло. Посилання дирекції підприємства на те, що і в самого начальника відділу, і в його співробітників у тому приміщенні погіршиться з часом зір, виявляється вирішальним. Начальник відділу погоджується переселитися.

Питання до ситуації:

1. У чому полягає суть проблеми, що описується в службовій ситуації?

2. На чому базується аргумент на користь переселення робітників відділу підприємства в інше приміщення?

3. Чи є коректним використання прийому “нагнітання страху” – розповсюдження інформації про майбутнє погіршення зору у начальника і робітників відділу підприємства?

§ Ситуація 4

§ Дипломатичний та діловий протокол.

Якось англійський посол побачив, як Авраам Лінкольн, президент США, чистить собі взуття. Лінкольн мастив черевики гуталіном, проходився щіткою, а потім м’якою ганчіркою наводив блиск.

Ця справа Лінкольнові відчутно подобалась. А от англійський посол був украй здивований. “Пане президенте, – спантеличено мовив він, ви самі собі чистите взуття?!” “Звичайно, – спокійно відповів Лінкольн. – А ви кому?” Безперечно, посол вважав себе культурною й освіченою людиною, яка чудово розуміється на правилах хорошої поведінки, етикету. Крім того, він досконало знав правила дипломатичного та ділового протоколу, всіх тих церемоній та умовностей, за якими відбуваються зустрічі офіційних представників різних держав. Такі ж самі знання мав і Лінкольн. Та, на відміну від англійця, його знання були живими, дієвими, життєдайними навіть.

Питання до ситуації:

1. Чим відрізняється етична позиція президента США А. Лінкольна від етичної позиції англійського посла?

2. Хто, на ваш погляд, повинен турбуватися про черевики президента США?

§ Ситуація 5

Чого не повинен знати конкурент.

Якось ще на початку становлення в країні ринкових відносин ми поїхали у службове відрядження до більш “капіталізованої” Угорщини. Члени делегації наївно поцікавилися в іноземних колег, скільки їм платять за роботу. І почули у відповідь: “Нам платять стільки, щоб ми не звільнилися зі свого місця”. Від лобової цікавості українських гостей на господарів війнуло не так некоректною поведінкою, як елементарним невіглаством в азах ринкових законів, бо замахнулися на один зі стовпів комерційної таємниці, під яким підписується кожен, хто наймається на західне підприємство.

Незважаючи на те, що “величину” і “складові” комерційної таємниці (яку не повинен знати конкурент) кожна фірма визначає індивідуально, на заході є три “священні корови” фірмового бізнесу, що їх підприємство тримає за сімома замками.

· По-перше, стороннім не розголошується система оплати праці. А особливо сам механізм нарахування грошей та важелі і розміри матеріального стимулювання.

· По-друге, засекреченими для чужих вух та очей є технологічні нюанси виробництва.

· І, по-третє, до інтелектуальної власності підприємства зараховують систему управління й організації менеджменту.

Але є ще одне неписане у ринкових підручниках, але добре перевірене інтернаціональною практикою правило. Конкурент не повинен знати коханки директора з фірми-суперника. Інакше вистачить одного телефонного дзвінка його дружині, щоб зруйнувати вщент навіть успішний бізнес.

Ярослав СВИСТУН, голова правлiння ВАТ “Львiвська фабрика бавовняних виробiв “Бiбльос”

http://www.gc.lviv.ua/gc/2000-12/index.html\18.04.00\

Дата добавления: 2014-10-17