Характеристика витрат виробництва

У процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети утворюються витрати. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Загалом, витрати виробництва – це затрати живої та уречевленої праці на виготовлення продукції чи виконання робіт та їх реалізацію.

Розрізняють витрати:

- з агальні – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції;

- на одиницю продукції – обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Витрати класифікуються за певними ознаками:

1) За ступенем однорідності:

- Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

- Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, утрати від браку та ін.

2) За способом обчислення на окремі різновиди продукції:

- Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю.

- Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

3) На підставі зв'язку з обсягом виробництва:

- Постійні витрати – їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління.

- Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників. Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва, до них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.

Кошторис витрат. Групування витрат за економічними елементами

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

До собівартості продукції включають витрати на:

- дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;

- підготовку й освоєння нової продукції;

- виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

- обслуговування виробничого процесу та управління ним;

- збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.);

- розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

- набір і підготовку кадрів;

- поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції).

З різних причин на практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Так, згідно з чинним порядком не включаються до собівартості продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва. Водночас є й такі витрати, які включаються до собівартості продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року, та ін.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються до фактичної собівартості продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються до собівартості продукції (послуг), може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога повніше відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

В залежності від складу затрат розрізняють собівартість:

1. Технологічну – це сума затрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за виключенням затрат на покупні деталі та вузли;

2. Цехову – включає затрати цеху, пов’язані з виготовленням продукції, тобто, технологічну собівартість, вартість напівфабрикатів та послуг інших підрозділів, а також на покупні комплектуючі вироби;

3. Виробничу – охоплює витрати виробництва в цілому;

4. Повну – характеризує затрати не лише на виробництво, але й на реалізацію продукції, а саме на доставку продукції до пункту відправки, на завантаження, на рекламу тощо.

Витрати плануються і враховуються за двома напрямками:

1) економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація та ін.) - кошторис витрат;

2) калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) виникнення витрат, - калькуляція.

Кошторисом витрат називається повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами. Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елементами. Це необхідно при здійсненні платежів постачальникам відповідних видів ресурсів або при аналізі поелементних складових виробничих витрат, зокрема матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондомісткості продукції, що випускається.

Групування за первинними економічними елементами здійснюється таким чином:

1. Матеріальні затрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів).

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизація основних фондів.

5. Інші витрати (орендна плата, оплата відряджень, послуг зв’язку, витрати на страхування майна, податки, збори).

Таке групування є єдиним для всіх підприємств незалежно від форм власності.

Відповідно до “Методичних рекомендацій щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості” у зазначені елементи кошторису вносяться такі види витрат (наводяться в скороченому вигляді):

1. Матеріальні витрати, куди відносять:

• сировину та матеріали, що були придбані в сторонніх підприємств та організацій і входять до складу продукції, що виробляється, створюючи її основу, або є необхідними компонентами для виготовлення продукції (робіт, послуг);

• покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), а також запасні частини для ремонту обладнання; спрацювання інструментів, приладів, інвентарю, приборів лабораторного обладнання та інших засобів та предметів праці, які не відносять до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко та лікувально-профілактичне харчування;

• покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати, що підлягають монтажу чи додатковій обробці на даному підприємстві;

• роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не стосуються до основного виду його діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, що використовуються, проведення випробувань з метою визначення якості матеріалів, транспортні послуги сторонніх організацій з перевезення вантажу на території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу в цехи (відділи) та доставка готової продукції на склади збереження):

• витрати, пов'язані з використанням природної сировини: відрахування на покриття витрат на геологорозвідку та пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за лісові ресурси та за воду, що забирається з водогосподарських систем в межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення добування мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

• пальне (зі сторони);

• енергія (зі сторони);

• втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного зменшення;

• тара;

• зворотні відходи і цілеспрямоване використання ресурсів (вираховуються).

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх купівлі (без урахування ПДВ), включаючи націнки та комісійні витрати постачальних і зовнішньоторговельних організацій, брокерські послуги, витрати на зберігання.

2. Витрати на оплату праці:

• основна і додаткова заробітна плата;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• виплати вихідної допомоги звільненим працівникам.

3. Відрахування на соціальні заходи:

• відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи обов'язкове медичне, також страхування нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності;

• відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (Пенсійний фонд);

• відрахування у Фонд надання допомоги безробітним.

4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів:

• амортизаційні відрахування на основні виробничі фонди;

• амортизаційні відрахування на надані в оренду основні фонди;

• витрати, пов'язані зі зношенням нематеріальних активів.

5. Інші операційні витрати:

• витрати, пов'язані з управлінням виробництвом;

• службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;

• оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, збереженням та реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;

• оплата робіт на сертифікацію продукції;

• оплата послуг інших підприємств стосовно управління виробництвом, збереження та реалізації продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачені відповідні функціональні служби; плата за використання та обслуговування технічних засобів управління обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації; оплата вартості ліцензії та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

• оплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбаченого законодавством;

• витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад; платежі з обов'язкового страхування майна підприємства; витрати на оплату відсотків за фінансовими кредитами; витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків; витрати на виготовлення і купівлю бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

• витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виготовленої продукції, якщо це передбачено умовами реалізації продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

• витрати на реалізацію продукції;

• нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчим працівникам, що перераховуються у фонди творчих спілок України відповідно до законодавства;

• податки, за винятком передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

• витрати внаслідок технічного браку, витрати на операції зі скляною тарою, виплати на відшкодування збитку, завданого здоров'ю робітника в результаті виконання ним трудових обов'язків;

• оплата концесійних платежів за використання природних копалин;

• витрати на оприлюднення річного звіту;

• платежі за викиди та скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах ліміту;

• • сума сплачених орендатором відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну та фінансову оренду основних фондів.

Дата добавления: 2014-10-17