Використовування методів наукового пізнання

Успіх наукового дослідження значною мірою залежить від уміння науковця вибрати найрезультативніші методи дослі­дження, оскільки саме вони дають можливість досягти по­ставленої в дисертації мети.

Методи наукового пізнання поділяють на загальні й спеці­альні.

Більшість соціальних проблем конкретних наук і навіть окремі етапи їх дослідження потребують застосування спеці­альних методів вирішення. Вони мають специфічний характер і вивчаються, розробляються та вдосконалюються в конкрет­них, спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об’єкта.

Загальні методи наукового пізнання, на відміну від спеці­альних, використовуються в дослідницькому процесі в різно­манітних науках.

Загальні методи наукового пізнання умовно поділяють на три великі групи:

· методи емпіричного дослідження (спостереження, по­рівняння, вимірювання, експеримент);

· методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання та ін.);

· методи або методологія, що використовуються на теоре­тичному рівні дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, системний, структурно-діяльнісний підхід).

Методи емпіричного дослідження будуть подані у відповід­ному розділі.

Спостереження – систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта. Це найелементарніший метод, який є, як правило, складовою інших емпіричних методів.

Щоб стати основою наступних теоретичних і практичних дій, спостереження мусить відповідати таким вимогам:

· задуманості заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

· планомірності (виконується за планом, складеним відпо­відно до завдання спостереження);

· цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторо­ни явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

· активності (спостерігач активно шукає потрібні об’єкти, риси явища);

· систематичності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

Спостереження, як метод пізнання, дає змогу отримати пер­винну інформацію про об’єкт дослідження у вигляді сукуп­ності емпіричних тверджень.

Порівняння – один із найпоширеніших методів пізнан­ня. Це процес встановлення подібності або відмінності пред­метів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам.

Метод порівняння дасть результат, якщо відповідатиме таким основним вимогам:

· можна порівнювати лише ті явища, між якими є певна об’єктивна спільність;

· порівняння необхідно здійснювати за найсуттєвішими, найважливішими (в межах конкретного пізнавального зав­дання) рисами.

· Інформацію про об’єкт можна отримати двома шляхами:

· безпосередній результат порівняння (первинна інфор­мація);

· результат обробки первинних даних (вторинна або по­хідна інформація).

Найпоширенішим і найважливішим способом такої об­робки є умовивід за аналогією. Об’єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об’єктом (еталоном). У пер­шому випадку отримують якісні результати (більше-менше, вище-нижче). Порівняння ж об’єктів з еталоном надає мож­ливість отримати кількісні характеристики. Такі порівнян­ня називають вимірюванням.

Вимірювання – це процедура визначення числового зна­чення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цін­ність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об’єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об’єкт вимірювання, етало­ни, вимірювальні прилади, методи вимірювання.

Експеримент – це такий метод вивчення об’єкта, який пов’язаний з активним і цілеспрямованим втручанням до­слідника в природні умови існування предметів і явищ або створенням штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості.

Експериментальне вивчення об’єктів порівняно зі спосте­реженням має такі переваги:

· у процесі експерименту можна вивчати явища у «чис­тому вигляді», звільнившись від побічних факторів, які заті­нюють основний процес;

· в експериментальних умовах можна дослідити власти­вості об’єктів;

· експеримент можна повторювати, тобто є можливість проводити дослід стільки разів, скільки це необхідно.

Дослідження об’єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації використовують методи опитування (анкетування, інтерв’ювання) і експертних оцінок, а також лабораторні експерименти (спостереження за документними джерелами інформації, тестування) і польові експерименти, такі як відсторонене і приховане спостере­ження, а також «включене» спостереження – співучасть у дослідженні.

Опитування дає змогу отримати як фактичну інформа­цію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв’ю важливо сформу­лювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Анкета може включати декілька блоків питань, пов’язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об’єкта дослідження.

Різновидом вибіркового опитування є тестування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об’єкта, за­собів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе. Тестування інколи проводять двічі — на почат­ковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функ­цію, і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію. Тести складають так, щоб однозначно вияви­ти ті чи інші властивості опитуваних.

Розрізняють формальні і неформальні ситуації тесту­вання, у ході перших передбачають отримати відповіді на стереотипні запитання, другі проводять у формі бесіди на тему. Головною умовою при цьому є створення атмосфери психологічного комфорту й довіри. Тестування, на відміну від інших методів, дає змогу виявити індивідуальні характе­ристики об’єкта дослідження.

Необхідно дотримуватися принципу репрезентатив­ності – достатності фактичного матеріалу. Так, якщо ви­вчаються характерні риси молоді, то вибірка має включати всі групи молоді – учнів і неучнів, міську і сільську молодь, яка проживає в різних регіонах країни. При недотриманні цих умов репрезентативність вибірки і мета дослідження не будуть досягнуті. Необхідно мати уявлення про генеральну і вибіркову сукупність.

Метод експертних оцінок використовується для отри­мання змінних емпіричних даних. Проводиться опитування спеціальної групи експертів (5-7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, які необхідні для оцінки досліджу­ваного питання. Експерти підбираються за ознакою їх фор­мального професійного статусу – посади, наукового ступе­ня, стажу роботи та ін.

На другому етапі дослідження, методи, що використовують, мають інше цільове призначення – обробку отриманих да­них, встановлення залежності кількісних та якісних показ­ників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту. Вибір і послідов­ність методів визначаються послідовністю обробки даних.

На даному етапі широко використовуються методи стати­стичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал, контент-аналіз та ін.

Кореляційний аналіз – це процедура для вивчення співвідношення між незалежними змінними. Зв’язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спо­стережуваних змін. Обчислюється коефіцієнт кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точ­ніше можна прогнозувати значення однієї з них за значен­ням інших.

Факторний аналіз дає можливість встановити багатомірні зв’язки змінних величин за кількома ознаками. На основі парних кореляцій, отриманих у результаті кореляційного аналізу, одержують набір нових, укрупнених ознак – фак­торів. У результаті послідовної процедури отримують фак­тори другого, третього та інших рівнів. Факторний аналіз дає змогу подати отримані результати в узагальненому вигляді.

Метод імплікаційних шкал – де наочна форма виміру та оцінки отриманих даних, які градуюються за кількістю або інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типами або рівнем виміру. Прості шкали дають однозначну оцінку тієї чи іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею) можна перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак. Ця про­цедура називається шкалюванням.

Контент-аналіз посідає особливе місце в системі методів другого етапу дослідження, оскільки він допомагає дати інтер­претацію змісту інформації через кількісні показники. Остан­нім часом контент-аналіз розуміють як якісно-кількісний аналіз змісту сукупності текстового масиву. Контент-аналіз на доповнення до традиційних методів логіко-аналітичного аналізу застосовують переважно до текстових масивів (опуб­лікованих і неопублікованих), а не конкретних текстів.

Суть методу полягає в находженні і виділенні в тексті пев­них смислових понять, одиниць аналізу, що являють інтерес для дослідника, а також визначенні частоти їх застосування в документі залежно від змісту. Ретельний підрахунок за кожною одиницею спостереження з обов’язковим урахуван­ням частоти її вживаності у тексті дає змогу виявити зако­номірності, об’єктивовані в документі, які традиційними ме­тодами вивчити не можна.

Дата добавления: 2014-10-17