Сутність балансового методу

Найпоширенішим методом є балансовий. Сутність балансового методу в макроекономічному регулюванні і плануванні полягає в застосуванні прийомів і розрахунків, які уможливлюють установлення зв’язку та узгодження між потребами й засобами для їх забезпечення. Завданням розробки балансу є досягнення оптимальної відповідності (рівняння) між сукупністю потреб і загальною сумою джерел їх задоволення:

SР _i = SП _j, (6.6.)

де: Р _i — ресурси i -виду;П _j — потреби j -виду.

Отже, кожен баланс являє собою дві взаємозв’язані групи показників (частин, розділів балансу). Перша узагальнює ресурси в розрізі джерел, друга характеризує потреби за напрямками їх використання. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: «доходи», «попит», «надходження»; а та частина, яка характеризує потреби, — «витрати», «пропозиція», «розподіл».

Класифікація балансів здійснюється за багатьма ознаками. За масштабами об’єкта планування виділяють народногосподарські, галузеві, регіональні і т. п. баланси. За часовою ознакою — статичні й динамічні баланси. За одиницями виміру — натуральні (матеріальні), вартісні (фінансові), трудові баланси і т. д.

Балансові розрахунки в макроекономічному регулюванні і плануванні перед­бачають широке використання соціально-економічних норм і нормативів. Метою застосування даного методу є: виявлення пропорцій, (диспропорцій) та розробка рекомендацій з ліквідації виявлених диспропорцій і на основі цього забезпечення збалансованого розвитку економіки.

Інструментом балансового методу служать баланси, розробка яких неможлива без використання норм і нормативів. І балансовий і нормативний методи використовуються для розрахунку кількісних показників індикативного плану.

Сутність балансового методу планування полягає в ув'язуванні, тобто зрівноважуванні потреб у будь-яких ресурсах, необхідних для задоволення цих потреб. Інструментом даного методу виступає документ, що отримав назву баланс, що має певну форму, утримування й порядок розробки.

І. Залежно від виду ресурсів розрізняють три групи балансів:

- матеріальні баланси відображають потребу в матеріальних ресурсах (приклад: баланс будматеріалів, баланс палива, баланс зерна);

- трудові баланси дозволяють характеризувати трудові пропорції й відображає формування, розподіл і використання трудових ресурсів. Прикладом їх є зведений баланс трудових ресурсів країни, баланс кваліфікованих кадрів, баланс праці;

- вартісні (фінансові) характеризують співвідношення між потребою у фінансових ресурсах і джерелами їхнього покриття (баланс грошових доходів і видатків населення, баланс прибутків і видатків держави).

ІІ. Залежно від кількості ресурсів, які відображаються в балансах бувають: однопродуктовими (баланс вугілля) і багатопродуктовими (баланс палива).

ІІІ. Залежно від об'єкта планування розрізняють народногосподарські (баланс грошових видатків і доходів у цілому по країні, баланс зерна); галузеві (баланс виробничих потужностей машинобудування), територіальні (баланс грошових доходів і видатків Одеської області).

Найбільшого поширення одержала група матеріальних балансів, вона численна, тому має свою внутрішню класифікацію, представлену на рис. 6.4.

Зміст та порядок розробки матеріального балансу

Матеріальні баланси в більшій частині розробляються в натуральних одиницях виміру (наприклад баланс с/г угідь у га., баланс вугілля в тоннах), але можуть складатися також в умовних одиницях (баланс консервної продукції в тис. умовних банок). Крім цього, обмежене коло балансів розробляється в грошовому вираженні (наприклад баланс основних фондів). Не слід плутати дані баланси з балансами фінансовими.

Будь-який матеріальний баланс складається із двох частин: в одній характеризуються потреби в даному виді ресурсу за всіма напрямками використання, тобто потреби всіх потенційних споживачів. Називається ця частина «Розподіл» або «Використання». У другій частині балансу характеризуються можливі джерела одержання даного ресурсу, вона називається «Ресурси». Кінцева мета розробки балансу – це рівність між даними двох частин.

У реальній дійсності рівність досягається компромісом між тим, що треба й тим, що ми зможемо одержати. Принципова схема матеріального балансу має такий вигляд (табл. 6.2.):

Таблиця 6.2.

Схема матеріального балансу

Ресурси	Кількість	Розподіл	Кількість
1. Залишки на початок року. 2. Виробництво 3. Імпорт 4. Розбронювання державного резерву 5. Інше		1. Виробничо-експлуатаційні потреби, всього: у т.ч. по галузях а) промисловість б) сільське господарство в) інші. 2. Капітальне будівництво 3. Ринковий фонд 4. Експорт 5. Поповнення держрезерву 6. Залишки на кінець періоду 7. Інше
РАЗОМ		РАЗОМ

Розробка балансу завжди починається із частини розподілу, у якій характеризуються потреби всіх споживачів.

Стаття виробничо-експлуатаційні потреби характеризує потреби галузей народного господарства за винятком капітального будівництва у ресурсі. Розрахунок цієї статті здійснюється нормативним методом, при цьому використається формула:

(6.7.)

ВЕП – виробничо-експлуатаційні потреби;

Q_вир-во – обсяг виробництва і-тої галузі, при виробництві продукції якої споживається даний ресурс;

N – норма витрат продукту на виробництво одиниці продукції.

n – кількість галузей, що споживають ресурс під час виробництва продукції.

Друга стаття – капітальне будівництво, характеризує потребу галузі будівництва в даному виді ресурсу на виробничі потреби. Розрахунок даної статті здійснюється за допомогою формули:

(6.8.)

Qсмр – обсяг БМР, при здійсненні якого використається даний ресурс;

N – норма видатку ресурсу на одиницю СМР.

Ринковий фонд – характеризує потреби населення в даному ресурсі, що задовольняються через торгівлю. ЇЇ розрахунок ведеться, як правило, за формулою:

РФ = Чнас * Нп, (6.9.)

де

РФ – ринковий фонд,

Чнас – чисельність населення, що споживає даний продукт;

Нп – душова норма споживання.

Експорт – розрахунок статті здійснюється за укладеними угодами, тобто методом прямого рахунку, або методом екстраполяції (обсяг експорту попереднього року переноситься на поточний рік).

Поповнення державного резерву. Держрезерв це – непорушний запас держави, що витрачається в особливих випадках:

- воєнних дій,

- стихійних лих;

- по закінченню строку придатності товарів.

Величина державного резерву розраховується за нормативами (відносна величина в %-му відношенні до I, II, III - ї статей балансу).

Запаси на кінець року – встановлюються з метою безперервності процесу виробництва. Вони нормуються. Величина запасу ресурсу на кінець року розраховується у такий спосіб:

З(дн.) * П(сут.), (6.10.)

де

З(дн.) – нормативний запас у днях,

П (сут) – добове споживання даного ресурсу при виробництві продукції.

Разом – загальна сума являє собою загальну потребу всіх споживачів у даному ресурсі.

Кінцевою метою балансового методу є досягнення рівності в графі РАЗОМ у його обох частинах. Рівність може досягатися за рахунок зменшення потреб або збільшення ресурсів, а також одночасного зменшення потреб й збільшення ресурсної частини. Основні шляхи вирівнювання частин балансу:

1. Збільшення обсягів виробництва за рахунок поліпшення використання виробничих потужностей.

2. Збільшення імпорту (якщо є відповідні валютні ресурси).

3. Корегування розподільної частини, насамперед за рахунок статті «ринковий фонд».

4. Стимулювання зменшення норм виробничих потреб шляхом зменшення норм витрат ресурсів на одиницю продукції.

5. Збільшення обсягів виробництва за рахунок додаткового запровадження в дію потужності.

Якщо має місце позитивне сальдо балансу, то зрівноважування частин йде за наступною схемою:

1. Збільшення експорту.

2. Збільшення потреб населення.

3. Стимулювання росту попиту на виробничо-експлуатаційні потреби.

4. Зменшення імпорту.

5. Скорочення виробництва, а саме, перехід на випуск іншої продукції, у крайньому випадку зупинка даного виробництва.

Особливістю регіонального балансу є відсутність статей «експорт» «імпорт», але замість них має місце статті «вивіз» і «ввіз».

Другою важливою групою балансів є вартісні баланси. За допомогою них визначаються й погоджуються потреби й ресурси фінансових коштів держави, встановлюються масштаби нагромадження коштів. Вони поділяються на баланси, які відображають відносини між державою й підприємствами (баланси прибутків і видатків міністерств, відомчих підприємств), баланс державного бюджету, кредитний план національного банку й інші баланси. Вартісні баланси, які відображають відносини між державою, підприємствами й населенням – баланс грошових доходів і видатків населення. Цей вид балансу є одним з головних інструментів визначення обсягу, структури й напрямків використання особистих доходів. На його основі встановлюються пропорції між грошовими доходами населення, роздрібним товарообігом, обсягом платних послуг і заощаджень. Державний бюджет, як один з видів вартісних балансів визначає потреби держави у фінансових коштах і джерела доходів, які формують дохідну частину державного бюджету.

Третю групу балансів складають трудові баланси. Центральне завдання їх – встановлення відповідності між трудовими ресурсами, їх розподіл за галузями, сферами, регіонами і видами зайнятості. До найважливіших видів трудових балансів відносяться баланс ринку праці, баланс трудових ресурсів, робочої сили, баланси кваліфікованих кадрів і баланси молоді.

Балансовий метод в оцінці, плануванні і державному регулюванні національної економіки – це метод планомірного встановлення і дотримання матеріально-речових і вартісних пропорцій, а також пропорцій в розподілі трудових ресурсів. У практиці планування використовується система балансів: натуральні (матеріальні), вартісні (грошові), трудові, баланс народного господарства і міжгалузевий баланс. Найважливішою метою розвитку національної економіки є свідомо встановлювана пропорційність. Встановлення необхідних матеріально-речовинних пропорцій усередині кожної галузі, між окремими галузями і виробництвами по країні в цілому, по регіонах, тобто всестороння ув'язка виробництва і споживання конкретних видів продукції – засобів виробництва і предметів споживання, здійснюється за допомогою розробки матеріальних балансів, балансів міжгалузевих зв'язків, балансів виробничих потужностей, районних балансів виробництва і споживання окремих продуктів.

Пропорційний розвиток економіки вимагає встановлення і строгого дотримання вартісних пропорцій відтворення: відшкодування проведених витрат, забезпечення правильних співвідношень в доходах держави і населення, в розмірах купівельних фондів населення і товарних фондів в роздрібному товарообігу та ін. Вартісні баланси, вживані при розробці планів, дозволяють здійснювати ув'язку між виробництвом, розподілом і використанням доходів, зокрема ув'язку доходів і витрат держави (фінансові баланси і державні бюджети України та її суб'єктів), доходів і витрат галузей, підприємств і організацій, грошових доходів і витрат населення та ін.

Ув'язка виробництва і споживання конкретних видів продукції здійснюється за допомогою матеріальних балансів. У них зіставляються ресурси і потреби в даному виді продукції. Матеріальні баланси відображають галузеві взаємозв'язки. Матеріальні баланси розробляються двох видів: матеріальні баланси окремих видів продукції в натуральному виразі і звідні матеріальні баланси в натуральному і грошовому виразі.

Взаємозв'язки промисловості і капітального будівництва визначаються на основі розробки балансів металу, будівельних матеріалів, машин і устаткування. Виробничо-економічні зв'язки між промисловістю і сільським господарством обґрунтовуються шляхом розробки балансів сільськогосподарської сировини (зерна, льону, буряка, соняшнику, продуктів тваринництва і тому подібне) і промислової продукції, що направляється в сільське господарство (мінеральні добрива, трактори, комбайни і тому подібне). Баланси промислової продукції відображають різноманіття міжгалузевих і внутрігалузевих зв'язків в народному господарстві. Таким же чином вивчаються багатообразні зв'язки в сільському господарстві. За допомогою балансів сільськогосподарської продукції обґрунтовуються відповідні співвідношення в розвитку зернового господарства, тваринництва і інших галузей народного господарства. Пропорції в розвитку транспорту встановлюються на основі відповідних транспортних балансів.

Другою важливою групою балансів, як вже зазначалось, є вартісні. З їх допомогою визначаються і узгоджуються потреби і ресурси грошових коштів держави, встановлюються масштаби накопичення грошових коштів і їх використання для задоволення потреб народного господарства. Вартісні баланси включають і матеріально-речові пропорції в економіці. Тому вони є синтетичними балансами. До найважливіших вартісних балансів відносяться баланс грошових доходів і витрат населення, державний бюджет, кредитний план національного банку, платіжний баланс держави, загальний фінансовий план країни.

Баланс грошових доходів і витрат населення є одним з головних інструментів визначення об'єму, структури і основних напрямів використання особистих доходів. На його основі встановлюються пропорції між грошовими доходами населення, роздрібним товарообігом, об'ємом платних послуг і заощаджень. Збалансованість цих елементів є умовою стабільності грошового звернення і зростання реальних доходів населення.

На підставі цього балансу аналізується і планується зміна купівельного фонду населення і їх відповідність товарним запасам, податки, заощадження, в деякій мірі грошове звернення, реальні доходи населення складаються з грошових доходів, що реалізовуються на покупку товарів, натуральних доходів і вартості споживання матеріальних ресурсів у сфері обслуговування населення. При їх розрахунку враховується динаміка різних цін і тарифів, рівень інфляції.

Державний бюджет визначає потреби держави у фінансових коштах, головним чином, на розвиток народного господарства і соціально-культурний комплекс країни. У цьому сенсі державний бюджет є балансом доходів і витрат держави.

Платіжний баланс держави визначає всі види валютних надходжень і витрати країни. Головною частиною цього балансу є зовнішньоторговельний баланс, в якому знаходять своє віддзеркалення валютні надходження і платежі країни у зв'язку із зовнішньоторговельною діяльністю. На основі загального фінансового плану визначаються і узгоджуються потреби і ресурси грошових і фінансових коштів країни. Він узагальнює показники всіх інших вартісних балансів.

Найбільш важливі вартісні баланси:

- баланс національного доходу;

- баланс грошових доходів і витрат населення; касовий план НБ України;

- державний бюджет України і її суб'єктів;

- зведений фінансовий план країни; міжгалузевий баланс виробництва і розподілу суспільного продукту.

Баланс національного доходу характеризує у вартісній (грошовою) формі рух ресурсів, економічних зв'язків і пропорцій національного доходу в процесі його створення, реалізації, первинного розподілу, перерозподілу і кінцевого використання.

Баланс грошових доходів і витрат населення є подальшою конкретизацією балансу національного доходу стосовно руху доходів населення. Важливу функцію виконує разом з балансом грошових доходів і витрат населення касовий план ЦБ РФ, який складається на його основі і одночасно дозволяє ЦБ РФ контролювати хід виконання планового балансу грошових доходів і витрат населення. Касовий план служить інструментом поточного планування і регулювання грошового звернення, він будується у формі балансу – в прибутковій його частині фігурують всі надходження готівки в каси НБ України.

Трудові баланси визначають і погоджують потреби і ресурси народного господарства в робочій силі і кваліфікованих кадрах. До них відносяться звідний баланс трудових ресурсів, баланси робочої сили по галузях народного господарства, фахівців з вищою освітою, молоді та ін. За допомогою цієї групи балансів встановлюються пропорції розподілу трудових ресурсів між різними сферами, галузями, районами відповідно до продуктивності праці і завдань соціально-економічного розвитку країни.

Розглянуті три основні види балансів є єдиною системою. Зміни в одній групі балансів ведуть до зміни в інших. Так, зміни в джерелах або потребах одного виду продукції можуть зумовити зміни в трудових балансах, а також фінансових ресурсах. Узагальнений прояв матеріальні, вартісні і трудові баланси знаходять в системі національних рахунків і звітних балансових розрахунках.

Дата добавления: 2014-10-15