Мовні сім’ї народів світу

Світоглядні та художньо-естетичні особливості культури Месопотамії

ЛЕКЦІЯ 4. СТАРОДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СХОДУ

ПЛАН

1. Свiтогляднi та художньо-естетичні особливості культури Месопотамії.

2. Стародавній Вавилон та Ассирійське царство.

3. Модель соціокультурного буття стародавнього Єгипту.

Широко відомо, що перші культурні утворення, які вийшли за межі первинності утворилися в долинах річок Нил, Тигр, Євфрат, Інд, Ганг та ін. Одним з таких державних утворень стала Месопотамія.

Месопотамія (грецька назва – Міжріччя, Дворіччя) – одна з найдавніших цивілізацій світу, де стрімко (за історичними критеріями) змінювали одна одну державні утворення: Шумер, Аккад, Вавилон (Старий та Новий), Ассирія, Іран.

Перші мешканці з’явились у Месопотамії приблизно 40 тис. років тому. Невеличкі групи мешкали в печерах та полювали на гірських козлів й баранів. Тільки у Х тис. до н.е. відбулися певні еволюційні зміни – люди почали вести осілий спосіб життя та займатися землеробством; почали будувати хатини з трави й лози та будинки з необпаленої цегли.

У V тис. до н.е. на території Месопотамії виникли перші поселення ранніх землеробів. Так, наприкінці V тис. до н.е. вся долина Тигру та Євфрату була заселена, а з середини ІV тис. до н.е. з’являються перші місця. Більшість міст було засновано шумерами, тому стародавню культуру Дворіччя прийнято називати Шумерською.

Час існування шумерської культури – усе ІV тис. та перша половина ІІІ тис. до н.е. Пізніше, у ХХІV – ХХ ст. до н.е. посилився вплив міста Аккади, народ якого багато в чому наслідував шумерську культуру.

Так, перша давньосхідна держава виникла на Близькому Сході (територія сучасного Іраку) на півдні долини рік Тигру та Євфрату. Саме в регіоні Дворіччя вперше склалися початкові форми цивілізацій, пов’язані насамперед з процесом урбанізації.

На півдні Месопотамії в І половині III тис. до н.е., шляхом злиття кількох сільських общин, виникали стародавні мiста-держави: Ур, Урук, Кiш, Лагаш, Нiппур, Умма, пізніше – Вавилон, Мiтаннi, Ассирія. Месопотамія являла собою сільськогосподарський тип цивілізації з розвинутою іригаційною системою.

Писемність. В цілому, ранню культуру Месопотамії позначають як Шумеро-Аккадську. Подвійна назва пов’язана з тим, що шумери та аккади говорили різними мовами та мали різну писемність. Аккадську мову вчені відносять до семітської гілки афразійських мов [Табл. 1.1.]. Аккадська писемність представлена словесно-складовим клинописом; найдавніші виконані на глиняних табличках у ХХV ст. до н.е.

Таблиця 1.1.

Шумерська писемність набагато давніше. З її появою з’явилися нові форми збереження та передачі інформації, зокрема наукової. Шумерами клинопис налічував понад 600 знаків, був декоративний і, скоріш за все, брав свій початок від малюнку. Хоча шумерські перекази розповідають, що появі малюнкового письма передував ще більш давній спосіб фіксації думок – зав’язування вузликів на мотузці та зарубки на деревах (“шнуркове” й “зарубкове” письмо). Поступово малюнкове письмо переходить до схематичного (символічного) зображення. Таке письмо отримало назву – ідеографічно-ребусне ^*. Записи робили на глиняних плитках (табличках): на м’яку глину натискали кутом прямокутної палички, так лінії на табличках мали характерний вид клиноподібних поглиблень. В цілому напис мав вигляд клиноподібних рисок, тому шумерську писемність прийнято називати клинописом. Перші такі таблички з’явились у середині ІV тис. до н.е. В подальшому, в аккадський період, принцип картинної писемності став замінюватись принципом передачі звукової сторони слова, з’явились знаки, що позначали склади.

Надалі шумеро-аккадська писемність була запозичена й розвинена вавілонянами та широко розповсюдилась по всій Передній Азії (користувались у Сирії, давній Персії. З сер. ІІ тис. до н.е. клинопис став міжнародною системою писемності, її використовували навіть єгипетські фараони. З середини І тис. до. н.е. клинопис стає алфавітним письмом. У Месопотамії виникли перші бібліотеки, зокрема приватні. Найдавнiшi в світі бібліотеки створені в Ассирії. Однією з найкращих вважалася бібліотека царя Ашшурбанiпала (669-бл. 633 рр. до н.е.), знайдена на місці Ніневії (сучасне м. Мосул), фонди якої налічували понад 25 тис. глиняних клинописних табличок: царські укази, податкові списки, контракти й договори, донесення царських намісників, купчі та iн.; одночасно використовувалась як державний архів.

Освіта. За шумерської доби в Месопотамії сформувались основи педагогіки та освіти. Існувало поняття шкільної освіти: школи були платними i переважно свiтськими; до них приймали дiтей 5-7 рокiв (переважно хлопчикiв). Подiлу на класи не було, молодшi й старшi вчилися разом. В однiй школi навчалось 20-30 учнiв. У великих культурних центрах (Урi, Нiпурi, Вавилонi) iснували школи вищого рiвня i своєрiднi академії, в них готували духовну елiту: вчителiв, жерцiв та iн.

Наука. Месопотамії потребувало певного рівня науково-практичних знань. Значних успіхів шумери досягли в математиці, астрономії, медицині, правових знаннях. Їм були відомі чотири арифметичні дії, вони вміли добувати квадратний та кубічний корені, обчислювати площі геометричних фігур, винайшли примітивну систему дробів тощо. Вавілоняни вже ділили коло на 360 градусів, годину на 60 хвилин, а хвилину на 60 секунд, а також створили систему мір i маси. Мірою довжини був палець, долоня, лікоть.

Астрономія в Месопотамії була тісно пов’язана з астрологією. Жерці міста Ур на підставі астрономічних спостережень встановили протяжність року – 365 днів 6 год. 15 хв. i 41 сек.. Шумери вже знали всі планети Сонячної системи, а вавілоняни заклали основи сучасної астрономії: склали карту зоряного неба, де були нанесені всі видимі неозброєним оком світила; вели спостереження за небесними тілами. Усі відкриття трималися жерцями в таємниці i використовувалися для зміцнення влади, складання релiгiйно-мiстичних ритуалів та організації управління державою. Завдяки астрономічним дослідженням у шумерську добу виник перший, дуже необхідний для іригаційного землеробства місячний календар. Календарний рік складався з 12 місяців, половина з яких мали по 29 діб, а ще половина – по 30 діб. Новий рік розпочинався наприкінці березня – на початку квітня, в день весняного рівнодення.

Медицина. Особливих успiхiв досягла в Месопотамiї медицина: вавилонськi медики приділяли велику увагу дiагностицi; дiагноз установлювали на основi вивчення симптомiв хвороби. Одним iз профiлактичних засобiв проти хвороб населення, вважалося дотримання правил особистої гігієни. Хворих лiкували травами, мазями, масажами, мікстурами, виготовленими з кухонної солі, неочищеної олії, молока. Ще в III тис. до н.е. було складено порадник з виготовлення лiкiв з мiнеральних, рослинних та iнших речовин.

Право. У Месопотамії науковi знання були суто прикладними. На початковому рiвнi перебував розвиток гуманiтарних знань. Бiльших успiхiв досягли в Месопотамії правовi знання, про що свiдчить “Кодекс законiв Хаммурапi”, одна з копiй якого увiчнена на чорному базальтовому стовпi (Лувр, Франція). “Кодекс” складався iз 282 статей, що охоплювали всi аспекти життя (цивільне, карне, адмiнiстративне право). Судебник вiдбивав один iз звичаєвих законiв стародавнього свiту: “око за око, зуб за зуб”. Кара за провину визначалася залежно вiд соцiального статусу.

Релігія та міфологія. Важливу роль відігравали релігійні та міфологічні уявлення, що пронизували все життя стародавнього суспiльства. Тривалий час зберігались пережитки найдавнiших вiрувань фетишизму, тотемiзму, анiмiзму. При переході до осiлостi та землеробства на перший план виходять природнi сили, вiд яких залежав добробут людей. На чолi пантеону богiв стають: Бог неба – Ан (в аккадській транскрипції Ану), Бог вітру, повітря й усього простору від землі до неба – Енлiль (винайшов мотику та подарував людям, вважався покровителем землі та родючості), Бог океану та усіх підземних вод – Енкі (у аккадців – Еа). Обожнювалися i небеснi тiла: сонце (Бог Уту, у аккадців – Шамаш), мiсяць (Богиня Нонна, у аккадців – Бог Син), планети та нерухомi зорi. Існувала Богиня родючості та плотської любові – Інонна (у аккадців – Іштар). Вона дарувала й військові перемоги, часто зображалась у вигляді жінки-дерева. Володар царства мертвих та Богом чуми був Нергал, покровителем доблесних воїнів – Нінурт, Бог грози та бурі – Ішкур (у аккадців – Адад), його зображали з молотом та пучком блискавок. Верховний Бог – Бел-Мардук. Богині, як правило, були дружинами могутніх богів або уособлювали смерть та підземний світ. Найбільш відомими були Богиня-мати – Нінхурсаг і Богиня Мама – “повитуха богів”, а також Богиня-врачевателька Гула (спочатку визнавалася богинею смерті).

Населення країни не розділяло світ на живий i мертвий, реальний та ілюзорний. З появою перших ознак державності релігійний світогляд населення набуває певних змін. Месопотамці уявляли світ космічною державою: соціальною елітою були боги, а їх слугами й рабами – люди. Намісником богів на землі та головним жерцем проголошувався цар. Релігія в Месопотамії була поставлена на службу царській владі, проголошуючи владу та особу царя священними. Віра в загробне життя не набула такого розповсюдження, як у Єгипті. Церков в Месопотамії не було, жерці не оформлялися в церковний клір, а були звичайними чиновниками.

Міфотворчість була складовою буття тогочасної людини, її релігійного світогляду та космогонічних уявлень^*. Провідною темою міфів була ідея шукання безсмертя. Великою популярністю користувався в Месопотамії міф про Бога умираючої й воскресаючої рослини Таммуза. Під час присвячених Таммузу свят влаштовувались ігри, на основі яких згодом розвинулося драматичне мистецтво. Особливо великого розквіту міфотворчість Месопотамії досягла в II тис. до н.е.

Наприклад, підвищений інтерес викликає давньовавилонська “Поема про Атрахасиса”, де розповідається до всесвітній потоп і створення людини, а також культовий космогонічний епос про створення світу “Енума Елiш” (“Коли зверху”), який був записаний на семи глиняних табличках (бібліотека Ашшурбанiпала). В епосі вiдображено спробу зрозуміти природні явища, змiну дня i ночi, походження всесвіту, рослинностi й тваринного свiту, походження людини та iнше. З Месопотамії до нас дiйшла найдавнiша версiя мiфу про грiхопадiння, включена пізніше до Біблії.

Дата добавления: 2014-10-17