Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури

Показники виробничої кон'юнктури в загальному вигляді можна поділити на показники, що оцінюють власне виробництво даного товару, і показники, що оцінюють самих виробників. І ті, і інші показники з погляду цілей кон'юнктурного аналізу можна підрозділити на показники випуску продукції, її якості й конкурентоспроможності.

Для оцінки простої кон'юнктури виробництва товарів споживчого попиту використовують наступні показники:

- по випуску продукції: обсяги виробництва й реалізації товару по номенклатурі;

- по якості продукції: торговельна марка, клас і сортність товару.

Забезпечення конкурентоспроможності товару, насамперед, пов'язане з його споживчими параметрами. Параметри, що характеризують конкурентоспроможність, поділяють на технічні (параметри призначення, ергономічні, нормативні, естетичні й т.п.), економічні й організаційні (система знижок, умов платежу й поставок, комплектність поставок, строки й гарантії й т.п.). Виходячи з параметрів, можна оцінити конкурентоспроможність аналогів товарів:

K =	i`	=	n	q`i*ai	, (10.1.)
∑
i=1
i``	n	q``i*ai
∑
i=1

де i`, i`` – відповідно груповий показник оцінки 1-го й 2-го порівнюваних товарів; q_i – параметричний показник по i-му параметрові, що розраховується наступним чином:

qi=	P	, (10.2.)
P100

де P – величина параметру виробу; P₁₀₀ – величина параметра еталонного виробу; a_i – вага i-го параметру; n – число параметрів, що підлягають оцінці.

Оцінка самих виробників здійснюється на основі показників фактичного виробництва продукції й потенційної потужності виробничих площ. Оцінка рівня конкурентоспроможності, особливо з розвитком ринкового середовища, повинна здійснюватися постійно в процесі функціонування фірми. Ціль проведення оцінки полягає у своєчасному виявленні відставання від фірм - конкурентів у задоволенні потреб.

Найважливішим показником рівня конкурентоспроможності є частка ринку. Вона може обчислюватися в масштабах регіону, національної економіки, світовому масштабі. Кожна фірма залежно від розмірів претензій у бізнесі сама обирає його порівняльний рівень.

Д = П / Q, (10.3.)

де Д – частка ринку, займана товаром даної фірми; П – обсяг продажів (послуг) фірми; Q – сумарний обсяг реалізації товарів і послуг на аналізованому ринку.

Становить інтерес не тільки статична величина коефіцієнта, але і його динаміка, що показує зміну позицій фірми. Даний показник носить узагальнюючий характер, що, по-перше, не дозволяє визначити фактори втрати конкурентних позицій, а по-друге, може подавати запізнілу інформацію, коли можливості виправлення ситуації значною мірою втрачаються. У зв'язку із цим для оцінки спроможності-здібності-конкуренто-здатності бажано використати систему показників у порівнянні з відповідними показниками фірм-конкурентів-виробників.

Одним з найважливіших показників простої кон'юнктури споживчого ринку є його ємність. У загальному виді поняття місткості ринку було розглянуто в темі 6. Цей показник присутній при вивченні всіх товарних ринків. З погляду загальногосподарської кон'юнктури місткість ринку розраховується на основі балансового методу наступним чином:

C = P + R - E + I + D (M) + E₀ - I₀, (10.4)

де C – місткість ринку (повне споживання товару на даному ринку країни); P – національне виробництво даного товару в даній країні; R – залишок товарних запасів на складах підприємств-виготовлювачів у даній країні; E – експорт; I – імпорт; D(M) – зниження (збільшення) запасів товарів у продавців і споживачів товарів у даній країні; E₀ – непрямий експорт; I₀ – непрямий імпорт.

Ємність же конкретного виду споживчого товару ґрунтується на зіставленні сумарних об'ємних показників попиту та пропозиції товару (виробництва й реалізації) на даному виді ринку. Для окремого спостерігача визначення місткості ринку є досить складним завданням, що вимагає тривалого часу й великого обсягу інформації про всіх контрагентів, що працюють із даним видом товару.

Наступним комплексним показником, що відображає процес купівлі-продажу товару, є товарообіг. Це сумарний показник продажу товару по всіх актах купівлі-продажу. По ознаці покупця розрізняють оптовий і роздрібний товарообіг. Оптовий товарообіг - це покупка торговельними фірмами для організації подальшого масового споживання. Роздрібний товарообіг - покупка населенням для особистого споживання. Сукупність всіх продажів утворить валовий товарообіг, звільнений від повторного рахунку - чистий товарообіг.

При розширенні промислового виробництва у фазах пожвавлення й підйому ростуть і обороти внутрішньої торгівлі; у фазах кризи й депресії - виробництво скорочується, падають сумарні показники товарообігу, підвищується рівень торгівлі імпортними товарами. Показники виробничої й торговельної кон'юнктури мають послідовний хвилеподібний зв'язок. Взаємозв'язок між ними здійснюється через рух товарних запасів. Рух товарних запасів досягає максимуму на початку кризи, коли починається падіння виробництва, і скорочується до мінімуму при переході з фази депресії у фазу пожвавлення (при цьому виробництво вже починає розширюватися).

Збільшення товарних запасів у виробників і торговельних посередників свідчить про зниження попиту й погіршення кон'юнктури. І навпаки, їх зменшення говорить про підвищення попиту й поліпшення кон'юнктури.

Поновлення товарного запасу протягом певного періоду часу характеризується швидкістю товарообігу:

З=	Q	, (10.5.)
Зср

де З – швидкість товарообігу в кількості оборотів (раз); Q – товарообіг; З_ср – середній товарний запас.

Середні товарні запаси розраховуються по формулі середньої хронологічної моментального ряду динаміки запасів:

Зср=		З1+З2+…+Зn-1+		Зn	, (10.6.)
n – 1

де n – число дат, на які розраховані запаси; З_i – суми товарних запасів на ту або іншу дату, i= 1 ,n.

Швидкість товарообігу перебуває у зворотному відношенні щодо товарного обігу:

З=	t	, (10.7.)
В

де t – число днів у періоді; В – час обігу в днях.

Найважливіше значення для оцінки збутової і торговельної кон’юнктур відіграє споживчий попит.

З погляду кон'юнктури ринку варто виділяти мікропопит (на окремі товари) і макропопит (на групи товарів). Іноді під макропопитом розуміють регіональний попит, а під мікропопитом - попит окремих споживачів.

За ступенем споживчого задоволення розрізняють:

- задоволений (реалізований) попит, що покривається пропозицією;

- незадоволений попит, обумовлений кількістю грошей, які не можуть бути виміняні на товари через їхню відсутність у продажі;

- прихований незадоволений попит - має місце, коли замість бажаного товару, відсутнього в продажу, нав'язується інший, гірший по якості;

- відкладений попит - це нагромадження грошей для наступного придбання товару;

- твердо сформульований попит, спрямований на певний вид товару;

- альтернативний попит, що допускає певний вибір;

- імпульсивний попит, виникаючий у момент знайомства з товаром;

- попит, що формується, спрямований на товари, що випускаються не в масових кількостях.

Найважливішим показником, що характеризує внутрішній товарообіг, є показник платоспроможності попиту населення. Він визначається розмірами заробітної плати, індексами вартості життя, розмірами кошика, а також величиною споживчого кредиту. Розміри номінальної заробітної плати використовуються для оцінки зміни платоспроможного попиту. Їхнє збільшення може свідчити про зростання попиту. Однак в умовах інфляції номінальна заробітна плата не відображає кон'юнктуру платоспроможного попиту. Показником, що оцінює втрати населення від інфляції, є індекс вартості життя, який розраховується як частка від розподілу вартості набору товарів і послуг, що купують протягом року “середньою” родиною, до такого ж набору в порівнюваному році. Зіставлення динаміки ставок заробітної плати з індексом вартості життя дає можливість оцінити реальну зміну платоспроможного попиту. Наприклад, якщо рівень номінальної заробітної плати підвищився на 10%, але при цьому індекс вартості життя зріс на 8%, те реальне підвищення платоспроможного попиту населення склало всього 2%.

Розміри й динаміка заборгованості населення по споживчому кредиту також є показником оцінки платоспроможного попиту. Розширення споживчого кредиту на якийсь час може штучно збільшувати попит.

Оцінка кон'юнктури виробництва й споживання товару тісно пов'язана з його життєвим циклом. Під життєвим циклом товару розуміється виділення характерних періодів існування товару з моменту його створення й появи на ринку до моменту зникнення з ринку. Виділяють чотири фази життєвого циклу товару: впровадження, ріст, зрілість, спад. Характеристика життєвого циклу товару з погляду завдань вивчення ринкової кон'юнктури представлена в таблиці 16.1. Як видно з таблиці, залежно від фази циклу міняються завдання й зміст цілей дослідження кон'юнктури.

При аналізі кон'юнктури ринків споживчих товарів прийнято виділяти наступні цілі:

1) аналіз впливу власного виробництва на кон'юнктуру;

2) вплив конкурентів на ринкову кон'юнктуру;

3) аналіз товарообігу;

4) вивчення споживачів.

Кожна з перерахованих цілей не може бути самостійною, оскільки умови їхнього здійснення є взаємозалежними. Тому виділення певної мети можливо тільки як пріоритет.

Споживчий ринок є слабоструктурованим і не відноситься до організованого ринку. Кожний спостерігач повинен організовувати власну інформаційну базу для відстеження динаміки кон'юнктурних показників.

Основою формування інформаційної бази вивчення кон'юнктури споживчого ринку є маркетингові дослідження.

Для досягнення перерахованих вище цілей (1-3) аналіз кон'юнктури здійснюється по товарних групах, а дослідження споживачів - усередині товарної групи по сегментах споживачів. Як нами раніше було з'ясовано, вивчення споживачів здійснюється з погляду споживчих переваг і їхнього бюджету.

Споживчі переваги залежать від цілої низки чинників: демографічних, соціальних, статевовікових і ін. У зв'язку із цим структура інформаційної бази досліджень повинна відбивати чинники переваг і бюджети споживачів. При цьому показники рівня доходів споживачів є більш пріоритетними перед чинниками переваг. Тому переважно (якщо це можливо) усередині бюджетної групи проводити сегментацію споживачів за чинниками переваг.

Таблиця 10.1

Дата добавления: 2014-10-15