Динаміка становлення молодших командирів військової служби за контрактом у військовій частині

Проведене нами дослідження показало, що загальна лінія процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом являє собою послідовне просування більшості з них до досягнення високого рівня військово-професійного розвитку, що характеризується повним освоєнням основ службової діяльності.

Водночас для кожного молодшого командира військової служби за контрактом цей процес індивідуальний у межах перебігу його динаміки. При цьому в даному процесі наявні загальні для усіх молодших командирів військової служби за контрактом закономірності. Найважливішою із закономірностей є та, що становлення є багатоплановим і допускає позитивне вирішення протиріч свого військово-професійного розвитку, які виступають у реальній практиці у вигляді різноманітного роду труднощів діяльності і спілкування.

Як основні протиріччя, що проявляються на всіх етапах становлення і розвитку особистості, часто виділяються розбіжності між новими запитами, потребами, прагненнями, які виникають у людини, і досягнутим рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення.

Завдання щодо виявлення протиріч становлення, які притаманні молодшим командирам військової служби за контрактом, вирішувалося в дослідженні за допомогою вивчення труднощів, які виникали у них у різноманітні періоди служби в частині (додаток В.8 – В.11, К.1). З цією метою проводилося спостереження за поведінкою молодших командирів військової служби за контрактом, бесіди з ними й офіцерами підрозділів, анкетне опитування. В результаті узагальнення й аналізу труднощів проводилась її розшифровка за змістом. Загальними для усіх молодших командирів військової служби за контрактом виявилися труднощі, що пов'язувались з рівнем розвитку особистості, організацією й умовами службової діяльності у підрозділах, із недостатньою підготовкою новачків до неї. Деталізування вищезгаданих протиріч дали можливості виділити такі труднощі: завдання, що виникають у процесі освоєння молодшими командирами фаху, адаптацією у військовому колективі, керівництвом підлеглими і відсутністю досвіду та відповідних знань, що дають можливість їх успішного вирішення, між відповідальністю молодших командирів за підготовку і дисципліну підлеглих та внутрішнім прагненням відповідати вимогам служби, між уявленнями, що сформувалися в навчальному центрі певною мірою ідеалізовано про службову діяльність молодших командирів військової служби за контрактом і хибами в її організації у підрозділах, між необхідністю з перших днів командування ефективно впливати на підлеглих і недостатнім для цього авторитетом, протиріччя між наявними в молодих молодших командирів військової служби за контрактом переконаннями і поглядами, ціннісними орієнтаціями і функціонуючими в підрозділі нормами, стосунками і правилами поведінки, між оцінкою командирів особистості молодших командирів і самооцінкою останніх, між прагненням у ході і після закінчення служби змоделювати свої перспективи і необхідністю до останніх днів служби віддавати всі сили виконанню військового обов’язку, далекими і близькими цілями, особистісними мотивами, установками тощо. (додаток И.1).

Виникнення вищеназваних протиріч та труднощів, які переживають молодші командири військової служби за контрактом, вказує на наявність певної професійної кризи. Така ситуація спонукає молодших командирів військової служби за контрактом до підвищення професійного рівня.

Оскільки задоволення потреб виступає як цілеспрямована діяльність, то сам процес становлення також можна розглядати як динамічний процес, що досягає зрілих форм професійного становлення особистості.

Отже, потреба в адаптації, розвитку необхідних умінь і якостей можуть існувати, усвідомлюватися та виступати джерелом довільної активності особистості, надавати процесу становлення молодших командирів спрямованого характеру. Формування підсистеми професійно важливих якостей відбувається за таких умов: а) у людини вже є певні якості і при засвоєнні професій відбувається їх перебудова у відповідності до особливостей певної професійної діяльності; б) загальна логіка такої перебудови діяльності включає в себе елементи: перебудови якостей у відповідності до професійної діяльності; поява й розвиток нових якостей і здібностей; формування індивідуального стилю діяльності.

Отже, успішне становлення молодших командирів військової служби за контрактом, у першу чергу, визначається їх свідомим ставленням до служби в Збройних Силах, до військово-професійної діяльності. У будь-якому випадку становлення молодших командирів служби за контрактом відбувається тим успішніше, чим свідоміше обрана ним на даний момент стратегія поведінки.

Вважається визнаним, що становлення може розглядатися як процес послідовного досягнення спеціалістами більш високих рівнів освоєння своїх службово-функціональних обов'язків і стосунків.

У подальшому з метою вивчення динаміки і особливостей, що визначають становлення молодших командирів військової служби за контрактом, у частині проводився експеримент, під час якого за допомогою розробленої методики визначався досягнутий рівень освоєння діяльності.

Усього було проведено п'ять комплексних зрізових вимірів: перший із них здійснювався через місяць після призначення молодших командирів військової служби за контрактом на посаді за чотирма показниками методики (виключався показник "результати діяльності"); другий – через шість місяців перебування на посаді; третій – через рік; четвертий – через три роки; п'ятий – через п’ять років служби молодших командирів військової служби за контрактом.

Становлення молодших командирів військової служби за контрактом, що мають більший досвід служби в підрозділі, до навчання у центрі молодших командирів йшло значно активніше. Отримані показники дозволяють стверджувати, що 23,4% вже через шість місяців досягли виділених нами рівнів становлення ("А" – високий; "Б" – вищий за середній; "В" – середній). Вони характеризувались впевненістю, більшою самостійністю, ініціативою. Через рік 18,5% від кількості таких молодших командирів впевнено справлялися з посадовими обов'язками, а після закінчення вісімнадцяти місяців служби досягли "В" (середнього рівня становлення) – 35,6% та "Б" (становлення в основному) – 15,3%. Після закінчення першого строку контракту близько 44,6% цих молодших командирів досягли рівня "В" (середній рівень становлення), 25,1% – рівня "Б" (становлення в основному), 3,5% – рівня "А" (повне становлення) освоєння діяльності. Проте в 39% молодших командирів становлення так ще і не відбулося (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Розподіл досліджуваних за рівнем професійного становлення

Вони не змогли завоювати авторитет у своїх підлеглих, відчували труднощі під час висунення систематичних і високих вимог до них, не показували їм належного прикладу в бойовому навчанні і службі. Такі молодші командири допускали потурання військовослужбовцям, були схильні до впливу "групівщини". Вивчення причин неефективного становлення цієї групи молодших командирів військової служби за контрактом показало, що найбільш істотні з них пов'язані через прорахунки, недогляд командирів і їх заступників, допущені при їх доборі, через відсутність цілеспрямованого керівництва навчально-виховною діяльністю молодших командирів (додаток Ж.2).

Становлення досвідчених молодших командирів військової служби за контрактом проходило значно краще, ніж у недосвідчених.

Справа в тому, що майже кожен третій командир військової служби за контрактом, який брав участь в експерименті, звільнився в запас, покерувавши лише 36 місяців, тобто один термін контракту. Якщо врахувати психологічні особливості поведінки більшості молодших командирів військової служби за контрактом до звільнення у запас, то за 3–4 місяці до закінчення служби зазначався мотиваційний дефіцит у прагненні до служби, багато командирів, як правило, знижували свою службову і суспільну активність. Це призводило до своєрідного припинення процесу їх військово-професійного розвитку. Частина з них під прикриттям підготовки своєї заміни передоручала вирішення поточних завдань у керівництві підпорядкованим досвідченим підлеглим, що значно сприяло поширенню "дідівщини". Декому чітко бракувало моральних основ авторитету у підлеглих.

Не менш специфічно протікало становлення молодших командирів військової служби за контрактом, призначених командирами відділень, розрахунків і екіпажів відразу після закінчення підготовки в навчальних центрах.

За результатами дослідження встановлено, що загальна динаміка процесу їх становлення являє собою послідовне зростання досвіду командирів від низьких до більш високих рівнів оволодіння діяльністю.

Початківцям-командирам притаманні невпевненість і навіть страх у перших діях і вчинках, але більшості з них притаманне бажання взятися за виконання службових обов'язків. Не випадково навіть упродовж першого місяця практичної діяльності ознаки часткового становлення відзначалися у 23,4% молодших командирів військової служби за контрактом, що відрізнялися більш ґрунтовною підготовкою і розвиненими вольовими якостями.

Кількісні показники вимірювались за п'ятибальною шкалою (додаток Д. 2).

У ході опрацювання й аналізу отриманих результатів для кожного молодшого командира військової служби за контрактом визначався один з досягнутих рівнів освоєння діяльності: рівень "А" – високий; "Б" – вищий за середній; "В" – середній; "Г" – нижчий за середній; "Д" – низький (незадовільний). Якісні характеристики рівнів "А", "Б", "В" визначалися експертами (командирами і офіцерами по роботі з особовим складом) "достатніми", а рівнів "Г" та "Д" – неприйнятними для успішної служби. Виходячи з цього, поява в молодшого командира військової служби за контрактом системи ознак відповідно до рівня "А" інтерпретувалася як повне становлення; рівня "Б" – як становлення в основному; рівня "В" – як середній рівень становлення. При характеристиках, які відповідають рівню "Г" та "Д", вважалось, що становлення не відбулося.

Дослідження показало, що в динаміці становлення молодших командирів військової служби за контрактом, призначених на посаду відразу після прибуття з навчального центру (15,3%), і командирів, що відслужили до цього в підрозділі на посадах рядових солдат упродовж трьох місяців (37,4%), є розходження (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Розподіл досліджуваних у 4 групах за рівнем

професійного становлення на початковому етапі (у %)

Виникнення з початком періоду навчання нових службових завдань виявило в багатьох із них серйозні прогалини в спеціальній, технічній, методичній підготовці, що позначилося на утвердженні авторитету командирів на темпах становлення. Так, зменшилася частка молодших командирів військової служби за контрактом, у яких відзначалося часткове становлення, і зросла кількість командирів, що не справляються з посадовими обов'язками. До завершення періоду навчання становище дещо поліпшилося. У 15,3% молодших командирів військової служби за контрактом становлення в основному відбулося, а у 25,3% – становлення відбулося частково.

Зрушення у темпах і якісних характеристиках становлення відбулися з переходом цих командирів на другий термін контракту (50,8%). Зросла самостійність, активність молодших командирів військової служби за контрактом під час виконання посадових обов'язків, їх авторитет у підрозділах. До кінця навчання близько 2/3 їх досягли "достатніх" ("А", "Б" та "В") рівнів професійного становлення. У той же час у 28,8% від тих, що брали участь в експерименті молодших командирів військової служби за контрактом, становлення ще не відбулося. Навіть через п’ять років служби молодшим командиром військової служби за контрактом 17,2% із них продовжували залишатися командирами лише номінально.

Природно, що це безпосередньо впливає на хід подальшого становлення молодшого командира військової служби за контрактом. Не випадково всі опитані назвали найбільш важкими перші місяці служби молодших командирів військової служби за контрактом на посаді. Наприклад, 73% молодших командирів військової служби за контрактом і 34% молодших командирів військової служби за контрактом підрозділів вважали такими з 1-го по 4-й місяці практичної діяльності. Інші відзначили більш тривалий період – із 1-го по 6-й місяці виконання ними службових обов'язків.

На виникнення труднощів початкового періоду служби в підрозділах значно впливає зміна ритму діяльності. Тому природно, що багато молодших командирів військової служби за контрактом відчувають у цей час істотні труднощі в керівництві підлеглими, у власних фахових силах.

Труднощі в цих сферах діяльності цілком об'єктивні, тому що протиріччя між роботою з підлеглими і новими завданнями, які виникають, наявним у них досвідом, знаннями, навичками й уміннями не завжди дозволяють їх успішно вирішувати. Звідси витікає невпевненість молодших командирів військової служби за контрактом у керівництві, страх перед підлеглими, яким притаманна майстерність, знання повсякденної служби. Показові в цьому плані випробовування молодших командирів військової служби за контрактом у перші дні і тижні, їх психічні стани. Більше 70% від тих, що брали участь у дослідженні, у цей час переживали невпевненість, страх, скутість, напруження. З них майже 15% відзначили "розчарування" у командирській службі. На пропозицію пояснити, чим були викликані подібні переживання, отримані такі найбільш характерні відповіді: "незнанням того, що знають підлеглі"; "власним невмінням діяти"; "тим, що не зможу працювати з особовим складом"; "новою обстановкою"; "авторитетом солдат і молодших командирів військової служби за контрактом більшого строку служби" та ін. Це свідчить про те, що залежно від індивідуально-психологічних особливостей людей, що знаходяться навіть в однакових умовах, молодші командири по-різному усвідомлюють власні можливості і переживають зміни у своєму становищі.

Показовим у цьому зв'язку є те, що добре підготовлених (близько 20% від командирів, що залучалися до експерименту) було більше, ніж інших, психологічно готових до зустрічі з труднощами початкового періоду служби. Це показали письмові опитування молодших командирів військової служби за контрактом і бесіди з ними. У них відзначався високий ступінь відповідності отриманих у період навчання уявлень про службову діяльність із тими реаліями, з якими вони зіткнулися на практиці. У той же час у 62% їх товаришів по службі такі уявлення були надто ідеалізованими, а в 13% – цілком розійшлися з військовою діяльністю. Цікаво, що молодші командири неоднаково поводилися з перших днів перебування в новій обстановці. Вони обирали різноманітні лінії поведінки – засоби вирішення протиріч під час службової діяльності. Така залежність добре проявилася в дослідженні і підтвердила відому думку про те, що професійна адаптація як момент становлення не є простим пристосуванням. Вона допускає доцільну активність особистості, спрямовану на звикання до обстановки, освоєння нових засобів дій, формування стабільних і гнучких мінливих форм поводження, що дозволяють справлятися з типовими проблемами в повторюваних умовах. Її особливість полягає у тому, що перебування і закріплення командиром навичок рольового поводження, накопичення досвіду роботи, службового і неслужбового спілкування можливе тільки шляхом поступового, але систематичного виконання ним діяльності в нових умовах.

Спостереження за поведінкою молодих молодших командирів військової служби за контрактом упродовж початкового періоду служби, бесіди з ними, узагальнення й аналіз анкетного опитування показали, що вирішальною для успішного становлення є їх професійно-психологічна адаптація в колективі.

Через командно-організаторський характер службової діяльності військового підрозділу процес становлення породжує найбільші труднощі у молодших командирів військової служби за контрактом. Перед ними виникає необхідність не просто влитися в новий колектив, але й утвердитися серед ровесників у ролі командира, заслужити моральне право командувати ними. І труднощі тут не тільки в тому, що входження в нові функціонально-рольові відносини потребують такої сукупності особистісних якостей, якою часто не володіють учорашні курсанти навчальних частин. Багато чого, як з’ясовано, залежить від рівня розвитку, згуртованості і спрямованості колективу, у який приходить молодший командир військової служби за контрактом; від характеру допомоги і підтримки товаришами по службі і командуванням; від призовного складу підпорядкованого йому відділення. Тому професійна адаптація молодого молодшого командира виявляється у його пристосуванні та звиканні до характеру, режиму та умов праці, у певному рівні оволодіння фаховими знаннями, вміннями та навичками, у формуванні необхідних професійних якостей особистості, які потрібні для успішного оволодіння даною спеціальністю, і включають в себе такі компоненти: адаптація до змісту діяльності, умов діяльності, службового колективу, стосунків з керівництвом, включення в первинну (малу) групу колег, включення у процеси саморозвитку (розвиток мотивації, оволодіння професійними знаннями, становлення професійних вмінь, навичок тощо.).

Відсутність хоча б одного з компонентів призводить до порушення цілісності всього процесу і не дозволяє говорити про успішність адаптації в цілому та може в подальшому призводити до низької ефективності та якості службової діяльності, дисциплінарних порушень, явищ психічної дезадаптації, аж до формування кризових психологічних станів.

Ретельний збір і вивчення інформації дозволить командуванню визначитись щодо віку, кваліфікації, життєвого та професійного досвіду молодших командирів, стану його здоров’я, найбільш виражених його рис і якостей, впливу умов праці і соціального оточення, сприяє створенню психологічного портрету молодших командирів.

Нами визначено основні проблеми психологічної адаптації молодших командирів на допрофесійному етапі.Отже, перші кроки новачка на шляху професійного становлення супроводжуються непевністю, дефіцитом інформації та напруженістю. Тому психологічне забезпечення процесу адаптації на початковому етапі професійного становлення спрямоване на оптимізацію обсягу, якостей та форм наданої інформації про колектив, різні служби, підрозділи, їх структури, традиції, групові норми тощо. Але на практиці такий процес протікає, як правило, стихійно й не відповідає науково-обґрунтованим рекомендаціям.

Отже, професійно-психологічна адаптація більшості молодших командирів військової служби за контрактом завершується тільки з проходженням близько половини строку контракту. Щодо пов’язаних із нею причин у половини від кількості обстежених під час експерименту молодших командирів військової служби за контрактом упродовж перших шести місяців становлення практично не відбулося. Це добре підтверджує розходження за рівнями виразності показників "авторитетність", "службова активність" і "суб'єктивне задоволення". У двох останніх групах командирів, що адаптувались успішно, і тих, хто відставав, такі розходження досягали 1–2 балів. Особливо істотними вони були за показниками "авторитетність" і "службова активність".

У міру завершення адаптації, накопичення практичного досвіду молодші командири починають впевнено командувати підлеглими, домагаються перших успіхів у роботі з ними і відповідним визнанням у первинному колективі. Зростає їх службова і професійна активність, повніше проявляється самостійність та інші особистісні якості.

Те, що відбуваються позитивні зміни у поведінці і результатах праці молодших командирів військової служби за контрактом, відповідає якісному перетворенню внутрішнього психологічного змісту діяльності. Вся своєрідність соціальних та індивідуально-психологічних явищ діяльності, становлення об'єднуються цілями, мотивами і засобами, що становлять їх психологічну структуру. Тобто особистість повинна сприйняти, усвідомити і засвоїти цілі своєї діяльності, сформувати основні мотиви і застосувати необхідні засоби дій для досягнення цих цілей. У ході виконання різноманітних функцій – завдань своєї діяльності – молодший командир ставить перед собою конкретні як перспективні віддалені, так і найближчі цілі. У більшості випадків вони випливають з основних суспільних потреб, що можуть відбиватися в його свідомості і як бажання, і як почуття боргу, і як інтерес, і як стимул, тобто в надзвичайно різноманітній формі. Проте цілі діяльності, формуючись під впливом вимог, норм, законів, наказів тощо, не зводяться до них. Вони виникають лише в результаті процесу глибокого усвідомлення і внутрішнього прийняття їх особистістю і потребують, крім того, достатнього рівня її вольового розвитку. В ході опитування і бесід із молодшими командирами, становлення яких проходило успішно, було встановлено, що 86% із них легко змогли сформулювати професійно значимі цілі своєї діяльності. Помітно і те, що поряд із такими цілями, як "зробити відділення відмінним", "глибше дізнатися про підлеглих", "домогтися, щоб не було грубих порушень дисципліни", "підготувати до майбутніх навчань техніку і солдат", у більшості в цей час зберігаються цілі становлення. Наприклад, "ствердитися як командиру", "завоювати авторитет у підлеглих", "стати гарним командиром", мати своє "Я", "домогтися виконання розпоряджень", "закріпитися, набратися досвіду командування", "навчитися бути упевненим у собі" і т. д. Це свідчить про те, що процес становлення ще не завершений і потребує цілеспрямованої активності молодших командирів військової служби за контрактом щодо подальшого освоєння діяльності, утвердження себе в колективі і своєму військово-фаховому розвитку.

У той же час молодші командири, служба яких йшла пасивно, як правило, або взагалі не могли чітко відповісти на поставлені запитання, або називали явно несуттєві цілі: "служити, як усі, не мати стягнень і претензій по службі".

Отже, для успішної служби молодших командирів військової служби за контрактом важливим є усвідомлення суспільних цілей діяльності. У той же час процес досягнення цілей може відставати від реальної діяльності. Багато в чому саме це визначало дефіцит вольових зусиль, низькі самостійність і службову активність багатьох молодших командирів військової служби за контрактом.

Для вивчення спонукань молодших командирів на початку дослідження використовувалась спеціально розроблена письмова анкета (додаток В.4) разом з експертною оцінкою активності ставлення до служби й аналізом результатів діяльності.

Отже, під час дослідження головну увагу було звернуто на таке: 1. Мотиви, що характеризують ставлення до службової діяльності і служби в армії в цілому. Ця група мотивів базується на основних соціальних потребах молодших командирів військової служби за контрактом і містить у собі переконання в необхідності зразкового виконання молодших командирів військової служби за контрактом командирських обов'язків, інтерес і здібності до роботи з людьми, почуття відповідальності перед товариством, колективом, старшими начальниками та ін. Ефективна службова діяльність молодших командирів військової служби за контрактом багато в чому визначається сформованістю інтересів громадського, соціального утримання. 2. Мотиви, що базуються на потребі молодих людей у самоствердженні, самовдосконаленні: бажання молодших командирів військової служби за контрактом перевірити себе, розвинути свої здібності, набути досвіду; заслужити схвалення, домогтися визнання в колективі й в очах старших начальників і т. ін. Ця група має особистісний характер і часто визначає активність командирів у ході становлення. 3. Мотиви ситуативно зумовлені, що базуються на утилітарних потребах, вузько особистісні: бажання уникнути покарання і претензій по службі, зберегти позитивні стосунки зі старшим призовом, земляками, друзями з числа рядових солдат; полегшити свою службу, одержати привілеї і т. ін. Такі інтереси справляють негативний вплив на діяльність, істотно утруднюють становлення молодших командирів військової служби за контрактом.

Під час опрацювання результатів для отримання порівняльних розмірів підраховувався індекс (від 0 до 1) стосовно трьох груп мотивів кожного молодшого командира військової служби за контрактом. Підрахунок середніх значень індексу в різноманітні періоди служби молодших командирів військової служби за контрактом дозволив простежити динаміку зміни їх мотивів. При цьому встановлено, що характер динаміки сфери інтересів молодших командирів військової служби за контрактом винятково індивідуальний, суперечливий і пояснюється впливом на неї багатьох чинників. Одночасно виявлено певні закономірності в динаміці груп мотивів на різних етапах професійного становлення (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Динаміка груп мотивів молодших командирів військової

Дата добавления: 2014-10-17