Суть сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту

Тема 5. Економічна рівновага в умовах ринку

Сукупний попит (АD) – це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін.

Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів:

1) видатків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції (І);

2) видатки держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) – чистого експорту країни (NX):

YAD = C + I + G +NX.

Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні (C + I + G)d й імпортні (C + I + G)f товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (Х) можна уявити як додатковий внутрішній попит на товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги можна показати таким чином:

YAD = (C + I + G)d + (C + I + G)f + Х –М.

Оскільки (C + I + G)f є імпортом країни (М), то дана тотожність набуває вигляду рівняння:

YAD = (C + I + G)d + Х.

Отже сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги.

Сукупний попит має грошову форму. Чим нижчий рівень цін у вітчизняній економіці, тим більший реальний обсяг національного продукту захочуть придбати покупці (за інших рівних умов). І чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національного продукту існує обернена залежність. Цю залежність можна показати графічно (рис.5.1).

Рис. 5.1. Крива сукупного попиту

Зв’язок між рівнем цін і величиною AD встановлюється основним рівнянням кількісної теорії грошей:

M·V=P·Y

M – кількість грошей в обігу;

V – швидкість обігу грошей;

P – рівень цін;

Y – реальний обсяг національного виробництва;

Y і є обсягом сукупного попиту.

В макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів:

а) ефектом реальних касових залишків (ефектом багатства);

б) ефектом процентної ставки;

в) ефектом імпортних закупівель.

Ефект реальних касових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, акцій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних касових залишків. Підвищення цін зменшує реальне багатство, тому купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок, внаслідок чого вартість акцій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Внаслідок цього величина сукупного попиту зменшується.

Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит таким чином скорочуються.

На величину сукупного попиту впливають також фактори, не пов’язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки – раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. Нецінові фактори збільшують або зменшують обсяги сукупного попиту для всіх можливих рівнів цін і, відповідно пересувають криву AD праворуч або ліворуч (рис. 5.2).

AD₁ вправо – при збільшенні

AD₂ вліво – при зменшенні

Рис. 5.2. Нецінові фактори сукупного попиту

Отже, розглянемо основні нецінові фактори та їхній вплив на сукупний попит.

1. Пропозиція грошей. Збільшення пропозиції грошей розширює сукупний попит завдяки неціновим ефектам багатства і процентних ставок. Реальні грошові залишки при збільшенні пропозиції грошей зростають, а процентні ставки – знижуються. Зниження процентних ставок збільшує ринкову вартість активів, що дають фіксовані доходи (облігацій, векселів, заставних, житла, офісних приміщень, земельних ділянок). Багатство економічних агентів зростає і стимулює збільшення споживчих витрат. Крім того, зниження процентних ставок збільшує планові інвестиції, і сукупний попит в цілому зростає.

2. Швидкість обертання грошей. Збільшення попиту на гроші для здійснення угод прискорює обертання грошей і призводить до розширення сукупного попиту.

3. Державні закупки товарів та послуг. Збільшення державних видатків на товари і послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширення доходів та витрат у приватному секторі.

4. Податки. Зменшення податків збільшує використовуваний доход домогосподарств, який спрямовується на споживання та заощадження. Сукупний попит при цьому розширюється за рахунок зменшення заощаджень уряду і збільшення приватних видатків на споживання.

5. Трансферти населенню. Збільшення трансфертів населенню повертає частину податків і збільшує використовуваний доход домогосподарств, внаслідок чого приватні видатки на споживання зростають.

6. Субсидії та пільги підприємствам. Збільшення субсидій підприємствам збільшує доходи і витрати у приватному секторі. Дотації виробництву збільшують переважно видатки на споживання. Інвестиційні податкові пільги та прямі субсидії збільшують приватні інвестиції. Експортні субсидії стимулюють розширення сукупного попиту за рахунок зростання чистого експорту.

7. Очікування споживачів. Автономне зростання витрат означає збільшення середньої схильності домогосподарств до споживання внаслідок незалежно прийнятих ними рішень про збільшення споживчих витрат. Головним фактором зміни схильності до споживання доходу є очікування. Як правило, оптимістичні очікування щодо майбутніх доходів, багатства та соціального забезпечення стимулюють людей менше заощаджувати і більше витрачати. В результаті при незмінному використовуваному доході сукупний попит зростає. Песимістичні очікування, навпаки, зменшують сукупний попит, і крива AD пересувається ліворуч. Однак очікування інфляції, яка стимулює зменшення грошових заощаджень і збільшення видатків на споживання, призводить до того що, швидкість грошей в обігу прискорюється, і сукупний попит збільшується.

8. Зміни в автономних інвестиціях. Незалежно від ставки процента, збільшенню інвестицій сприяють:

· Розвиток нових галузей виробництва та освоєння нових територій;

· Поява нових технологій і ефективніших зразків обладнання, які прискорюють моральне старіння капіталу і вимагають його модернізації;

· Зростання прибутковості капіталу;

· Зменшення товарних запасів і резервних потужностей виробництва;

· Зменшення традиційних джерел і подорожчання природних ресурсів;

· Збільшення державних інвестицій або замовлень, які потребують додаткових приватних інвестицій.

9. Збільшення чистого експорту за незмінних внутрішніх цін. Сукупний попит зростає:

· при зниженні курсу національної валюти;

· підвищенні цін на імпортні товари;

· збільшенні національного доходу країн-імпортерів вітчизняних товарів;

· зниження схильності фірм та домогосподарств країни до імпорту;

· збільшення державних закупівель вітчизняних товарів за рахунок скорочення державних імпортних закупівель;

· збільшенні внутрішнього попиту на вітчизняні товари при здешевленні товарів „критичного імпорту” – життєво важливих благ, що не мають вітчизняних замінників за кількістю, якістю або ціною;

· зменшенні імпортної залежності від зовнішніх ринків постачання та збуту продукції;

· збільшенні імпортної залежності інших країн світу від товарів, що є предметом вітчизняного експорту, на світовому ринку;

· збільшенні зовнішнього попиту на товари вітчизняного виробництва внаслідок появи нецінових конкурентних переваг – вищої якості, репутації, унікальних властивостей або вищої ефективності нових зразків вітчизняних технологічних товарів, отримання виключних прав на виробництво та продаж таких товарів.

Дата добавления: 2014-10-17