Графічні моделі рецесійного та інфляційного розриву

MPS.

МРС).

Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ВВП

Рівноважний рівень випуску Y може коливатися у відповідності із зміною величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат (а у випадку відкритої економіки – і показника чистого експорту). Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску. Скорочення будь-якого з компонентів сукупного попиту зсуває криву планових витрат донизу, супроводжується спадом зайнятості та рівноважного випуску.

Збільшення будь-якого компонента автономних витрат, а саме автономного споживання, державних витрат, інвестиційних витрат, а у випадку відкритої економіки – і показника чистого експорту -

∆А =∆(a + I + G + NX), призводить до значно більшого зростання сукупного доходу Y завдяки ефекту мультиплікатора.

Мультиплікатор автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

µ = ∆Y / ∆A,

де µ - мультиплікатор автономних витрат;

∆Y – зміна рівноважного ВВП;

∆A – зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу ∆Y перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат ∆A.

Важливим є те, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне споживання зростає на якусь величину ∆С, то це призводить до збільшення сукупних витрат і доходу Y на таку ж величину, що, в свою чергу, викликає повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход), але вже на величину МРС × ∆С. Далі сукупні витрати і доход знову зростають на величину МРС × ∆С, потім знову, за схемою кругообігу „доходи – витрати”.

Отже, мультиплікатор витрат можна показати через граничну схильність до споживання (МРС) як:

Оскільки гранична схильність до заощадження MPS = 1 – МРС, отримаємо:

Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових податків (тобто Т =t × Y), мультиплікатор витрат визначатиметься за такою формулою:

µ = 1 / 1 – МРС × (1 – t),

де t – гранична ставка оподаткування.

Ці формули дають змогу визначити мультиплікатор витрат у закритій економіці. Але відкрита економіка, яка продає за кордон та купує за кордоном, перебуває під впливом змін у чистому експорті, які також призводять до зміни кута нахилу лінії планових витрат. Ці зміни пов’язані з граничною схильністю до імпортування (МРМ) – величиною, яка показує, на скільки одиниць зміняться імпортні витрати (∆М) при зміні доходу (∆Y) на одну одиницю:

МРМ = ∆М / ∆Y.

Тому мультиплікатор витрат у відкритій економіці має такий вигляд:

µ = 1 / 1 – МРС + МРМ, або

µ = 1 / 1 – МРС ×(1 – t) + МРМ.

Рівноважний ВВП може коливатися щодо його природного рівня зі зміною величини будь-якого компонента сукупних видатків – споживання, інвестицій, державних видатків та чистого експорту. Збільшення якогось із цих складових переміщує лінію сукупних видатків угору, що збільшує рівноважний обсяг виробництва. Зменшення будь-якого компонента сукупних видатків переміщує цю лінію вниз, що знижує рівень зайнятості та рівноважний ВВП. Рівновага в економіці не гарантує такого рівня сукупних видатків, за якого економіка перебуває у стані повної зайнятості. У цьому стані забезпечується найвищий рівень використання ресурсів й національна економіка функціонує найефективніше.

Відхилення рівноважного обсягу національного виробництва від його природного рівня спричиняє так звані інфляційні та рецесійні розриви. Ці розриви відображають невідповідність між фактичними видатками та видатками за повної зайнятості.

Рис. 6.3. Рецесійний розрив (а) та інфляційний розрив (б)

Якщо фактичні сукупні видатки менші, ніж видатки за повної зайнятості, фактичний рівноважний ВВП менший за природний. У національній економіці простежується спад виробництва, зростає безробіття і виникає рецесійний розрив (на рис. 6.3. - це відстань по вертикалі між лініями Е ₁ і Е ₂).

Рецесійний розрив – це величина, на яку мають зрости сукупні видатки, аби підвищити рівень ВВП до рівноважного за повної зайнятості. Розрив називають рецесійним, оскільки він здійснює в економіці рецесію, скорочення виробництва відносно потенційного рівня.

Графічно рецесійний розрив є вертикальним відрізком, на який має переміститися вгору лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП підвищився до рівня природного (рис. 6.3.а).

Для забезпечення повної зайнятості й подолання рецесійного розриву потрібно збільшити сукупні видатки, щоб перемістити економічну рівновагу з точки Т₁ у точку Т₂. При цьому приріст рівноважного доходу ∆Y дорівнює:

∆Y = величина рецесійного × мультиплікатор

розриву видатків.

Якщо сукупні видатки перевищують ті, що забезпечують повну зайнятість, фактичний ВВП більший за природний. У національній економіці починають зростати ціни – має місце інфляційний розрив.

Інфляційний розрив – це величина, на яку мають скоротитися сукупні видатки, щоб зменшити рівноважний ВВП до рівня повної зайнятості. Розрив називають інфляційним, оскільки він викликає в економіці інфляційний надлишок ВВП.

Графічно інфляційний розрив є вертикальним відрізком, на який має переміститися вниз лінія сукупних видатків, аби рівноважний ВВП знизився до рівня природного (рис. 6.3.б). Для подолання інфляційного розриву потрібно зменшити сукупні видатки, щоб перемістити економічну рівновагу з точки Т₁ у точку Т₂.

При цьому скорочення рівноважного доходу дорівнює:

∆Y = величина інфляційного × мультиплікатор

розриву видатків.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте суть витратних моделей економічної рівноваги.

2. Коли досягається рівноважний ВВП за моделі „видатки – випуск?

3. Коли досягається рівновага в економіці за моделі „витікання – ін’єкції;

4. Дайте визначення мультиплікатора витрат.

5. Що являє собою інфляційний розрив?

6. Що являє собою рецесійний розрив?

Тести:

1. Якщо сукупні витрати більші за дохід, то:

а) виробництво матиме тенденцію до зростання;

б) виробництво виявлятиме тенденцію до спаду;

в) відбувається непланове зростання інвестицій в товарні запаси;

г) в економіці має місце рівновага.

2. Кейнсіанська модель "витрати - випуск":

а) є динамічною моделлю;

б) передбачає фіксований рівень цін;

в) припускає гнучкі ціни;

г) на вертикальній осі відкладається рівень цін.

3. У моделі "вилучення - ін'єкції" інвестиції розглядаються як:

а) вилучення витрат;

б) ін’єкції витрат;

в) вилучення доходу;

г) доповнення податків.

4. Рецесійний розрив - це величина, на яку:

а) сукупні планові витрати менші за потенційний ВВП;

б) сукупні планові витрати перевищують потенційний ВВП;

в) сукупні планові витрати менші за потенційні витрати;

г) сукупні планові витрати перевищують потенційні витрати.

5. Інфляційний розрив викликає:

а) скорочення виробництва відносно потенційного рівня;

б) піднесення виробництва відносно потенційного рівня;

в) спад рівня цін;

г) втрати економіки в обсязі ВВП.

6. Рівновага в економіці досягається, якщо:

а) І + І ¢ = S.

б) І ¢ = 0.

в) І = S.

г) Y = E + І ¢.

7. Якщо сукупні планові витрати перевищують сукупні фактичні витрати, то:

а) відбувається незаплановане зростання інвестицій в товарні запаси;

б) відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси;

в) виробництво виявляє тенденцію до спаду;

г) виробництво перебуває у стані рівноваги.

8. Простий мультиплікатор видатків перебуває в:

а) оберненій залежності від C.

б) оберненій залежності від S.

в) прямій залежності від C.

г) прямій залежності від S.

Дата добавления: 2014-10-17