Структура платіжного балансу

1. Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Рахунок поточних операцій дає загальне уявлення про торгівлю країни товарами і послугами за поточний період. Експорт країни виступає як кредит, оскільки він дає можливість заробити іноземну валюту (позначається в платіжному балансі знаком „+”). Товарний імпорт вважається дебетом, оскільки в результаті іноземна валюта витрачається (позначається „-”).

Товари. Рахунок „Товари” охоплює більшу частину поточних операцій, пов’язану з експортом та імпортом так званих „видимих” товарів. До експорту і імпорту належать операції, внаслідок яких право власності або розпорядження товаром у звітному періоді переходить від резидента до нерезидента (експорт) або навпаки (імпорт). Експорт та імпорт мають визначатися за однаковими цінами, а саме – цінами на умовах поставки F.O.B. („вільний на борту судна”), коли відповідальність за вантаж і право власності на товар переходить до покупця на кордоні країни-постачальника. На практиці ціни імпорту визначаються звичайно на умовах C.I.F. („вартість-страхування-фрахт”), коли товар приймається імпортером не на кордоні, а за місцем його перебування, і доставляється до місця призначення за свій рахунок.

Торговий баланс – показує різницю між товарним експортом країни і товарним імпортом. Якщо експорт перевищує імпорт то виникає „позитивне сальдо торгового балансу”. Якщо імпорт перевищує експорт, то виникає зовнішньоторговий дефіцит, або „від’ємне сальдо торгового балансу”.

Послуги. Міжнародна торгівля послугами охоплює подорожі, послуги транспорту, зв’язку, банківських та небанківських фінансових установ, платежі за використання вироблених (будинки, споруди, технічні засоби) і невироблених матеріальних (земля, надра, природні угіддя) та нематеріальних активів (плата за використання авторських прав, патентів, ліцензій).

Доходи. Надходження, які розподіляють або перерозподіляють ВВП, створений на території інших країн з допомогою праці й капіталу резидентів, належать до статті „доходи”. Заробітна плата, одержана за кордоном, та доходи від іноземних фінансових активів (відсотки по кредитах, дивіденди по акціях тощо) повертають резидентам – власникам праці й капіталу належну їм частку доходу інших країн. Національний доход країни, яка надає іншим країнам послуги праці або позичає капітал, збільшується, а національний доход країн, що користуються ними, - зменшується на величину доходів, виплачених власникам факторів виробництва.

Поточні трансферти – це односторонні перекази, які збільшують можливий використовуваний доход, обсяг споживання товарів та послуг отримувача, але зменшують відповідні можливості донора. В структурі трансфертів вирізняють міжурядові й приватні трансферти.

2. Рахунокруху капіталів відображає потоки капіталу зв’язаних з купівлею або продажем матеріальних або фінансових активів. Якщо іноземні фірми або громадяни купують у даній країні будь-яке підприємство або акції фірми, то вони збільшують запаси іноземної валюти у даній країні. Тому ці операції є статтями доходу і записуються із знаком „+”. Країна експортує акції і облігації і таким чином отримує іноземну валюту.

В той же час вітчизняні фірми і домогосподарства здійснюють інвестиції за кордон. Ці операції зменшують запаси іноземної валюти, і тому вони записуються із знаком „-”

3.Рахунок руху золотовалютних запасів. Всі країни світу у центральному банку мають запаси іноземних валют. Ці запаси використовуються для зрівноваження платіжного балансу. Якщо потрібно покрити дефіцит платіжного балансу, то держава зменшує валютні запаси, тобто експортує валюту і тому ця операція записується із знаком „+”. Коли ж навпаки потрібно ліквідувати додатнє сальдо платіжного балансу уряд збільшує валютні резерви через їх купівлю – тобто імпортує валюту, отже ця операція записується із знаком „-”.

Дата добавления: 2014-10-17