Магнітоелектричні вольтметри

Магнітоелектричні амперметри

Магнітоелектричний вимірювальний механізм, включений безпосередньо в коло вимірюваного струму, дозволяє виміряти невеликі струми (до 20-50 мА). При збільшенні струму більше припустимого відбувається нагрівання пружин, які служать для створення протидійного моменту і одночасно – для підведення струму до рамки. Пружини втрачають свої пружні властивості, змінюється чутливість механізму, і прилад може втратити свої первісні властивості. Таким чином, сам вимірювальний механізм може служити тільки як мікро- або міліамперметр. Для збільшення верхніх меж вимірювання магнітоелектричних приладів за струмом використовуються шунти. Шунт являє собою резистор, виготовлений з манганіну – сплаву, опір якого мало залежить від температури. Приєднується шунт паралельно до вимірювального механізму ВМ (рис.2.5).

Рисунок 2.5

Опір шунта R_ш при вимірюванні великих струмів І багато менший від опору вимірюваль­ного механізму R_м, тому велика частина вимірюваного струму І йде через шунт (І_ш), а струм І_м через рамку механізму не перевищує припустимого значення І₀. Для зменшення впливу опору контактів і підвідних проводів шунти виробляються з чотирма затискачами: струмовими (“І”‑“І”) та потенціальними (“U”‑“U”).

Відношення вимірюваного струму до струму через механізм I/I_м називається коефіцієнтом шунтування n.

Для схеми рис.2.5 справедливі такі рівняння:

І = I_ш + I_м; I_ш×R_ш = I_м×R_м. (2.14)

Крім того,

І/I_м = n. (2.15)

З цих рівнянь при заданих трьох величинах можна знайти дві інші. Наприклад, якщо відомий опір вимірювального механізму R_м, струм повного відхилення механізму I_м = I₀, максимальне (номінальне) значення вимірюваного струму І = I_н, то можна знайти n як

n = I_н/I_о,

а

R_ш = R_м/(n – 1).

Шунти на невеликі струми (до кількох десятків ампер) умонтовуються в корпус амперметра, а для великих струмів (до декількох сотень ампер) застосовуються зовнішні шунти.

Стандартні зовнішні шунти виробляються на певні номінальні спади напруг (45, 60, 75, 100 та 300 В) з класами точності 0,02; 0,05; 0,1; 0,2; 0,5. Клас точності шунта означає гранично припустиме відхилення опору шунта від номінального значення (у відсотках).

Для одержання магнітоелектричного вольтметра послідовно з механізмом вмикається додатковий резистор R_д (рис.2.6), який обмежує струм в рамці механізму до припустимих значень.

Для схеми рис.2.6 маємо:

U = U_м + U_д = I×R_м + I×R_д. (2.16)

Відношення вимірюваної напруги U до спаду напруги на механізмі U_м часто називають коефіцієнтом ділення m:

m = U/U_м. (2.17)

Використавши співвідношення (2.16) та (2.17), можна визначити необхідні величини для вольтметра при заданих інших. Наприклад, якщо маємо механізм з опором R_м та струмом повного відхилення, рівним І₀, і потрібно одержати вольтметр з верхньою межею вимірювання U, то

m = U/U_м = U/I×R_м,

а

R_д = R_м×(m – 1).

Додаткові резистори (опори) R_д виготовляють із термостабіль­них матеріалів, наприклад, із манганінового дроту. Вони, як і шунти, можуть бути внутрішніми (при напрузі до 600 В) та зовнішніми (при напругах від 600 В до 30 кВ). Додаткові резистори виробляються на номінальні струми 0,5; 1; 3; 5; 7,5; 15; 30 та 60 мА і можуть мати класи точності 0,01; 0,02; 0,05; 0,1; 0,2; 0,5 та 1,0.

Для компенсації температурної похибки магнітоелектричних амперметрів та вольтметрів у їх вимірювальні кола вмикаються елементи, параметри (опори) яких залежать від температури. Схеми вмикання цих елементів і їх параметри вибираються такими, щоб похибка приладів від впливу температури була якомога меншою.

Рисунок 2.6

У багатомежевих магнітоелектричних амперметрів та вольтметрів шунти та додаткові резистори складаються із декількох частин.

Дата добавления: 2014-10-22