Кількістю часу на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість)

Аналіз продуктивності праці.

Продуктивність праці – найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Вимірюється продуктивність праці двома способами:

– кількістю продукції, випущеної за одиницю часу (виробіток);

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну (квартальну, річну) продуктивність праці одного працівника чи робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші — як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливим є правильний вибір систем показників продуктивності праці, враховуючи можливості використання саме натуральних (у штуках, тоннах, метрах, літрах), трудових (у нормо-годинах) чи вартісних вимірників (у грн., тис. грн., млн. грн.). Найбільш універсальним є вартісний вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва, проте аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію треба перераховувати в порівнянних цінах, що забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності 2-ПВ і 1п, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці та іншу звітну документацію.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану (табл. 11).

Наведені в табл. 11 дані свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності праці. Так, середня продуктивність одного працівник зросла у звітному періоді порівняно з плановим на 5%, а одного робітника – на 5,6%. Але при цьому підприємство не досягло продуктивності праці, закладеної в плані підприємства 5,7% в розрахунку на одного працюючого [(6043,2/5714,3)*100–100)] і 6,05% в розрахунку на одного робітника [(8400–7921)*100–100)].

Аналіз також показує, що продуктивність праці у звітному періоді зросла порівняно з плановим за всіма показниками, але не однаковою мірою. Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працівника і одного робітника – 0,6% (5,6–5,0) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників на 0,45% (71,49–71,94).

Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у звітному періоді та середньогодинної продуктивності праці одного робітника в 4,42% (10,02–5,6) виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які становили 9 днів, або 4,11% на кожного робітника.

Різницю в рівні виконання одним робітником плану з середньогодинної і середньоденної продуктивності праці в 5,99% (16,01–10,02) пов’язано з наявністю внутрішньозмінних втрат робочого часу, які становили 0,4 год. (7,6–8) за кожну зміну на одного робітника.

Таблиця 11

Дата добавления: 2014-10-22