Дані для аналізу продуктивності праці

№ за п.	Показник	Умовні познач.	Мину-лий період	Звітний період	Відхилення від плану (±)
за планом	фактично	абсол.	%
	Товарна продукція, тис. грн.	ТП				+100	+1,19
	Чисельність працівників, осіб	ЧП				–50	–3,6
	з них робітників	ЧР				–42	–4,2
3а	Питома вага робітників у загальній чисельності працівників, %	ПВр	72,1	71,94	71,49	–0,45	–0,63
4а	Кількість відпрацьованих робітниками:людино-днів, тис.	ЛДр	221,19	219,00	201,18	–17,82	–8,14
4б	людино-годин, тис.	ЛГр				–223	–12,73
	Кількість днів, відпрацьованих одним робітником: (ряд. 4а: ряд. 3)	Д				–9	–4,11
	Тривалість робочого дня [(ряд. 4б: ряд. 4а 1000)], год.	Тз	7,90	8,0	7,6	–0,4	–5
	Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (ряд. 4б: ряд. 3)´1000]	Гз				–156	–8,9
	Середня продуктивність праці одно-го працівника(ряд. 1/ ряд. 2), грн.	РВп	5714,3	6043,2	6343,2	+300	+5,0
	Середня продуктивність праці одного робітника (ряд.1/ряд 3), грн.	РВр				+472	+5,6
	Середньоденна продуктивність праці одного робітника (ряд. 1: ряд. 4а), грн.	ДВр	36,17	38,4	42,25	3,85	+10,02
	Середньогодинна продуктивність праці 1 робітника (ряд.1/ряд.4б), грн.	ГВр	4,578	4,794	5,559	+0,765	+16,0
	Витрати людино-годин на виробництво 1 тис. грн. продукції	ТМ	218,42	208,57	179,88	–28,69	–13,76
	Економія часу за рахунок впровад-ження нової техніки, технології, організації праці, тис. люд.-год.	ЛГе	—	—	48,1	–48,1	—
	Невиробничі витрати часу, тис. люд.-год.	ЛГн	—	—	100,0	100,0	—
	Зміни вартості товарної продукції в результаті структурних змін, тис. грн.	ТП	—	—		+190	—

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працівника промислово-виробничого персоналу (ПВП). Його величина залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня.

Отже, середня продуктивність праці одного працівника дорівнюватиме добутку таких факторів:РВ_п = ПВ_р* Т*ГВ_р.

Для розрахунку впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці працівника використаємо метод абсолютних різниць:

1. Зміна питомої ваги робітників у складі ПВП:

ΔРВ_п = [ΔПВ_р * РВ_р] / 100, тобто (–0,45) * 8400 / 100 = –37 грн.

2. Зміна середнього виробітку одного робітника:

ΔРВ_п = [ΔРВ_р * РВ_р] / 100, тобто 472 * 71,49 / 100 = +337 грн.

Усього +300 грн.

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку (ΔРВ_р= Д*Т*ГВ_Р):

– зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

ΔРВ_р = ΔД * Т_пл * ГВ_р.пл, тобто (–9) * 8 * 4,794 = –345 грн.;

– зміна тривалості робочого дня:

ΔРВ_р = ΔТ * Д_ф * ГВ_р.пл, тобто (–0,4) * 210 * 4,794 = –403 грн.

– зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

ΔРВ_р = ΔГВ_р.·* Д_ф * Т_ф, * тобто 0,765 * 210 * 7,6 = +1220 грн.

Усього +472 грн.

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 300 грн. (6343,2–6043,2). Він збільшився за рахунок зростання середньогодинного виробітку одного робітника на 1220 грн. Негативно вплинули понадпланові цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу. У результаті середньогодинний виробіток одного робітника зменшився відповідно на 345 і 403 грн. Резервами зростання середнього виробітку одного робітника є подолання двох названих негативних факторів, що становлять у загальній сумі 748 грн., або 8,9% [(748 / 8400)*100] планового виробітку.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, – середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов’язаних з трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв’язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов’язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г. В. Савицькою. Для визначення впливу цих факторів на середньогодинну продуктивність праці необхідно розрахувати три умовні показники методом ланцюгових підстановок.

Для розрахунку першого необхідно фактичний обсяг товарної продукції скоригувати на величину структурних змін (ΔТП_стр) і кооперованих поставок (ΔТП_кп), а величину відпрацьованого часу – на непродуктивні затрати часу (ЛГ_н) і планову економію часу від впровадження НТП (ЛГ_е):

ГВ₁ = (ТП_ф ± ТП_стр) / (ЛГ_р.ф – ЛГ_н ± ЛГ_е);

(8500 – 190) / (1529 – 100 + 48,1) = +5,626 грн.

Порівнюючи одержаний результат з плановим, установлюємо зміну середньогодинної продуктивності одного робітника за рахунок інтенсивності праці (ГВ_інт) у зв’язку з поліпшенням організації виробництва: ГВ_інт = 5,626 – 4,794 = +0,838 грн.

Алгоритм розрахунку другого умовного показника буде таким:

ГВ₂ = (ТП_ф ± ΔТП_стр) / (ЛГ_р.ф – ЛГ_н); (8500–190) / (1529–100) = +5,815 грн.

Різниця між другим і першим умовним показником – це результат зміни середньогодинного виробітку за рахунок надпланової економії часу (ГВ_е) у зв’язку зі впровадженням заходів НТП.

ГВ_е = 5,815 – 5,626 = +0,189 грн.

Алгоритм розрахунку третього умовного показника відрізняється від другого лише браком коригування на непродуктивні витрати часу, тобто ГВ₃ = (ТП_Ф ± ΔТП_стр) / ЛГ_р.ф;

(8500 – 190) / 1529 = +5,435 грн.

Якщо відняти від значення третього умовного показника значення другого, то одержимо вплив непродуктивних витрат часу (ГВ_н) на рівень середньогодинної продуктивності праці одного робітника: ГВ_н = 5,435 – 5,815 = –0,380 грн.

Порівнюючи третій умовний показник із фактичним, визначимо зміну середньогодинної продуктивності праці за рахунок структурних зрушень (ГВ_стр) / ГВ_стр = 5,559 – 5,435 = +0,124 грн.

На закінчення аналізу підрахуємо вплив усіх названих факторів на середньогодинну продуктивність праці одного робітника:

0,832 + 0,189 – 0,380 + 0,124 = +0,765 грн.

Аналіз годинної продуктивності праці показав, що на її величину негативно вплинули непродуктивні витрати часу, а всі інші фактори вплинули позитивно. Середньогодинна продуктивність праці одного робітника зросла на 0,765 грн. Це дало можливість підприємству за звітний період додатково виготовити продукції на 1170 тис. грн. [(0,765 * 210 * 7,6 * 958) / 1000].

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції методом абсолютних різниць:

1. Зміна кількості робітників: ΔТП = ΔЧР * Д_пл * Т_пл * ГВ_р.пл, тобто [(–42) * 210 * 8 * 4,794] / 1000 = –353 тис. грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів: ΔТП = ΔД * ЧР_ф * Т_пл * ГВ_р.пл, тобто [(–9) * 958 * 8 * 4,794] / 1000 = –331 тис. грн.

3. Зміна тривалості робочого дня: ΔТП = ΔТ * ЧР_ф * Д_ф * ГВ_р.пл, тобто [(–0,4) * 958 * 210 * 4,794] / 1000= –386 тис. грн.

4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника: ΔТП = ΔГВ_р * Д_ф * Т_ф * ЧР_ф, тобто(0,765 * 958 * 210 * 7,6) / 1000 = +1170 тис. грн.

Усього +100 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинули три перші фактори, а за рахунок збільшення середньогодинного виробітку одного робітника обсяг товарної продукції мав би збільшитися на 1170 тис. грн. Але вплив зміни чисель­ності, внутрішньозмінних і цілоденних втрат робочого часу зменшив цей показник до 1070 тис. грн. (1170–1070=100 тис. грн.)

Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов’язково враховувати можливості зростання рівня показників, пов’язаних із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.

Дата добавления: 2014-10-22