Наявність, рух та динаміка основних фондів

Основні фонди	Наявність на початок звітного періоду	Надходження за звітний період	Вибуття за звітний період	Наявність на кінець звітного періоду(гр.1 + гр.2 –гр.3)	Відхилення, тис. грн. (гр.7 – гр.1)
тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
А
Промислово-виробничі основні фонди, в т. ч. активні фонди Невиробничі основні фонди Усього		93,3   48,84   6,7		92,6   83,3   7,4		64,3   53,5   35,7		95,2   53,0   4,8	–30

Так, за даними таблиці 1 вартість основних фондів на підприємстві зросла на 130 тис. грн. (2081 – 1951), або на 7%, у тому числі основних виробничих фондів – на 160 тис. грн. (1981 – 1821), або на 9%. Збільшилась частка основних виробничих фондів у загальній кількості на 2,6% і відповідно зменшилась частка невиробничих фондів, а також значно збільшилась питома вага активної частини фондів (з 48,84% до 53,0%).

Аналіз складу і структури основних виробничих фондів забезпечує керівництво підприємства інформацією про склад основних фондів і співвідношення між їхніми групами та уможливлює виявлення тенденції зміни структури основних фондів за окремими групами. Порівняння із середніми та найкращими показниками дає змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найбільш активної частини основних фондів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних фондів.

Постійно змінюється і обсяг основних фондів підприємства. Насамперед він збільшується за рахунок введення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні фонди від інших підприємств у порядку безоплатної передачі. Відповідно зміни обсягу основних фондів підприємства обумовлюються їх надходженням і їх вибуттям.

Аналізуючи основні фонди, слід брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виготовляється, залежить від частки нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних фондів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об’єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних фондів, необхідно розглянути технічний стан фондів, оскільки від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції. Для характеристики технічного стану основних фондів використовуються такі коефіцієнти: спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та інші допоміжні коефіцієнти.

Розрізняють два види зносу – фізичний і моральний.

Фізичний знос – це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей внаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності – під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Чим інтенсивнішим є використання основних фондів, тим швидшим буде відбуватися їх фізичний знос. Фізичний знос можна визначити двома способами: а) на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт) та б) за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів. Фізичний знос основних фондів частково компенсується проведенням їх ремонтів.

Моральний знос – це знецінення основних фондів у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу задовго до їх повного фізичного зносу через: а) здешевлення виробництва машин і обладнання (перша форма) і б) внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин (друга форма).

Величину морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об’єкта основних фондів. При визначенні морального зносу другої форми для розрахунку відновної вартості необхідно враховувати продуктивність об’єкта основних фондів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники сучасних засобів праці.

На практиці величина зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації. Амортизаційні відрахування – це частина вартості основних фондів, яку перенесено на вартість виготовленої продукції. На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації, розрахованих за якимось із 5-х методів розрахунку амортизаційних відрахувань.

Технічний стан основних фондів характеризують коефіцієнти зносу і придатності. Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, яку вже списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності – вартість, яку ще не перенесено на готовий продукт.

Коефіцієнт зносу основних фондів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Чим нижчий коефіцієнт зносу і відповідно вищий коефіцієнт придатності, тим кращим є технічний стан основних фондів підприємства.

Взаємозв’язок видів зносу основних фондів і форм їх заміщення показано на рис. 2

Рис. 2. Схема аналізу форм заміщення зносу основних фондів

Аналіз технічного стану основних фондів проводиться за схемою, поданою на рис. 3.

Рис. 3. Схема аналізу технічного стану основних фондів

Технічний стан основних фондів та їх відповідність сучасним вимогам формується в процесі їх відновлення. Форми і темпи відновлення основних фондів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни і модернізації обладнання.

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність введення в дію нових основних фондів, він показує частку введених основних фондів за певний період у їх загальній вартості. Цей показник розраховується як в цілому, так і в розрізі окремих груп основних фондів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних фондів, показує, що оновлення фондів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини, що позитивно впливає на показник фондовіддачі.

Коефіцієнт оновлення (К_он) (за даними табл. 1):

,

де ОФ_о – вартість введених основних фондів за звітний рік;

ОФ_к – загальна вартість основних виробничих фондів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних фондів характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів зі сфери виробництва.

Коефіцієнт вибуття (К_виб) (за даними табл. 1):

,

де ОФ_в – вартість основних фондів, які вибули протягом року;

ОФ_п – вартість основних виробничих фондів на початок року.

Коефіцієнти придатності та вибуття тісно залежать від темпів оновлення основних фондів: чим більше коефіцієнт вибуття фондів наближається до коефіцієнта оновлення, тим нижчий рівень зносу фондів і кращий їх технічний стан (це стосується і нашого умовного підприємства (К_он = 0,129, К_виб = 0,072)).

Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період.

Коефіцієнт приросту (К_п):

,

де ОФ_пр – вартість приросту основних фондів;

ОФ_п – вартість основних фондів на початок періоду.

У процесі аналізу руху й технічного стану основних фондів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, введення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання загалом і за кожною групою, а також частка автоматизованого обладнання.

Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю використання на такі групи: до 5 років, 5-10 років, 10-15 років і т.д., і розраховується питома вага кожної групи в загальній вартості обладнання. Оптимальним віком обладнання є 7 років, а оптимальні строки експлуатації інших видів фондів залежать від їх особливостей.

У таблиці 2 проаналізовано структуру обладнання підприємства за віком. Так, обладнання, що експлуатується протягом 10 років і менше, становить 40% (21,6+18,4), у тому числі металорізальне – 38,9% (386+255/1647*100), ковальсько-пресове – 43,8% (57+62/272*100). Понад 15 років експлуатується 26,4% обладнання, у тому числі металорізальне – 25,2% (415/1647*100) і ковальсько-пресове – 26,5% (72/272*100).

Отже, для підвищення ефективності використання основних фондів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин (автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.

Таблиця 2

Дата добавления: 2014-10-22