Переваги та недоліки корпорації

Облік капіталу та розподілу прибутку в корпораціях

Корпорація – це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, яка ґрунтується на спільному корпоративному (акціонерному) капіталі і при якій майнова відповідальність власників обмежується розмірами вкладів у цей капітал.

Корпорація має права юридичної особи, здійснює свою діяльність незалежно від власників та володіє капіталом, розділеним на акції, власниками яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (акціонери). Акція засвідчує право власності в корпорації.

Існують два види корпорацій – відкритого і закритого типу. Цінні папери корпорацій відкритого типу вільно купуються та продаються. Максимальна кількість акціонерів таких корпорацій, в більшості випадків, не обмежується, але в окремих країнах може бути встановлена їх мінімальна кількість (наприклад, у США – не менше семи). У корпораціях закритого типу всі або більша частина цінних паперів належить декільком особам і лише незначний їх відсоток може бути реалізований за згодою керівництва корпорації.

Корпорація має переваги та недоліки (табл. 10.8).

Таблиця 10.8

Переваги	Недоліки
1) Незалежне законне існування корпорації як юридичної особи. Власники капіталу, які вкладають свої кошти в корпорацію, не беруть безпосередньої участі в її діяльності	1) Організаційна структура корпорації спри­чи­няє відокремленість управління корпорації (адміністрації) від власників, які не беруть безпосередньої участі у цьому процесі
2) Обмежена відповідальність акціонерів (лише в межах частки капіталу, що їм належить) за боргами корпорації, що стимулює вкладення коштів у ризиковану, але потенційно прибуткову або необхідну для суспільства справу	2) Застосування більш жорсткого державного регулювання і контролю, ніж до інших форм підприємницької діяльності (приватних підприємств і партнерств), що робить складнішим і довшим, порівняно з ними, порядок створення корпорацій
3) Можливість мобілізації великих обсягів капіталу, оскільки фінансування корпорації простіше і дешевше в порівнянні з одно­осібними володіннями та партнерствами	3)Подвійне оподаткування, оскільки оподатко­вується прибуток корпорації як юридичної особи і доходи акціонерів (дивіденди), які виплачуються за рахунок чистого прибутку
4) Простота і свобода передачі акціонерами права власності	4) У випадку ліквідації корпорації претензії кредиторів можуть бути звернені тільки на її майно, якого не завжди вистачає (особливо при банкрутстві) для покриття боргів
5) Професійність управління (за рахунок можливості залучення великої кількості різних фахівців) та тривалість існування (корпорація ліквідується в основному тільки у випадку банкрутства)	5) Вимога відкритості інформації робить враз­ливою корпорацію для конкурентів і, в окре­мих випадках, спонукає керівництво подавати не­правдиву (прикрашену) інформацію у звітності

Інформація про капітал власників корпорації відображається в балансі в окремому розділі «Акціонерний капітал» і характеризує всі основні його складові. Частина інформації щодо власного капіталу корпорації розкривається у звіті про зміни у власному капіталі та примітках до фінансової звітності.

Основними джерелами формування акціонерного капіталу є:

1) кошти інвесторів, одержані шляхом реалізації їм акцій;

2) прибуток, отриманий за результатами господарської діяль­ності і нерозподілений між акціонерами. Він відображає приріст власності акціонерів, досягнутий за час існування корпорації.

Статутом корпорації встановлюється максимальна кількість акцій, яка може бути нею випущена. Їх називають оголошеною кількістю акцій (акції дозволені до випуску). Наприклад, якщо статутом корпорації “ Армстронг ” визначено, що її статутний фонд складається із 150000 акцій номінальною вартістю $5 кожна, то це означає, що максимальна кількість акцій, які може випустити корпорація становить 150000.

Та кількість акцій із оголошеного капіталу, які залишаються на певну дату не випущеними і не реалізованими, називаються невипущеними акціями. Наприклад, якщо корпорація “ Армстронг ” станом на кінець року реалізувала 100000 акцій, то невипущеними є 50000 акцій (150000 - 100000).

Корпораціями можуть випускатися акції двох видів:

1) звичайні (прості);

2) привілейовані.

Якщо корпорація випускає тільки один вид акцій — то це мають бути звичайні (прості) акції. Ці акції надають їх власникам право голосу в управлінні корпорацією, але при виплаті дивідендів і розподілі активів у випадку ліквідації корпорації першочерговість належить власникам привілейованих акцій.

При виплаті дивідендів і розподілі активів у випадку ліквідації корпорації перевага надається привілейованим акціям. Дивіденди на привілейовані акції визначаються у фіксованій сумі на одну акцію або у фіксованих відсотках до її номінальної вартості і від розміру прибутку не залежать.

Привілейовані акції поділяються на:

1) кумулятивні і некумулятивні;

2) конвертовані і неконвертовані;

3) відзивні і невідзивні.

Кумулятивні привілейовані акції надають їх власникам право на обов’язкове отримання у наступних звітних періодах дивідендів, не оголошених в поточному році. Власники некумулятивних акцій втрачають таке право.

Конвертовані привілейовані акції можна обміняти на прості акції корпорації та на інші цінні папери. Неконвертовані акції не підлягають обміну.

Відзивні привілейовані акції можуть бути витребувані корпорацією-емітентом у власників таких акцій за певну суму, яка, в більшості випадків, вища за номінальну вартість акцій. В той же час, корпорація не може вимагати повернення невідзивних привілейованих акцій.

Дата добавления: 2014-10-23