Статистичне вивчення наявності та складу нефінансових оборотних активів

Аналіз нефінансових оборотних активів (запасів) охоплює:

визначення зміни запасів;

визначення величини запасів з урахуванням інфляції;

методи вартісного оцінювання запасів;

забезпеченість підприємства запасами;

ефективність використання запасів; обґрунтування прийняття рішень щодо оптимального обсягу запасів і джерел фінансування.

Нефінансові оборотні активи охоплюють: сировину й матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; паливо; тару й тарні матеріали; будівельні матеріали; запасні частини; матеріали сільськогосподарського призначення; тварини на вирощуванні та відгодівлі; незавершене виробництво; готову продукцію; товари для перепродажу.

Зміст цих показників розкрито в П(С) БО 9 «Запаси».

У СНР запаси відображаються в таблицях «Витрати-випуск» і на рахунках, які називаються балансами активів і пасивів за їхнім станом на початок і кінець поточного періоду. Неперервне надходження та вибуття запасів обумовлює визначення зміни запасів.

За методологією СНР інформація про зміну запасів містяться в таблиці «Витрати-випуск» по горизонталі у складі використання або макроекономічного реалізованого попиту. У таблиці по вертикалі міститься інформація про проміжне споживання у складі макроекономічної реалізованої пропозиції. Тобто проводиться розмежуванняза показниками запаси та проміжне споживання (матеріальні витрати). Оцінювання запасів проводиться за цінами покупців (кінцеве споживання), якщо вони перебувають у споживачів чи в підприємств оптової та роздрібної торгівлі, і за основними цінами, якщо вони містяться у виробників (проміжне споживання). Вартісне оцінювання запасів незавершеного виробництва й готової продукції та на початок і кінець періоду має здійснюватися в одних цінах — середніх цінах даного періоду.

Запаси в обліку оцінюються за собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів охоплює всі витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

Чиста реалізаційна вартість – це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, потрібні для здійснення продажу.

Методи визначення собівартості запасів:

а) метод стандартних витрат, який ураховує нормативні рівні використання основних і допоміжних матеріалів, праці, а також економічної та виробничої потужності. Наднормативні суми виробничих витрат вилучаються із собівартості запасів;

б) метод роздрібних цін застосовують підприємства роздрібної торгівлі.

Забезпеченість підприємства запасами визначається порівнянням їх фактичної наявності за балансом на звітну дату з установленим нормативом (плановою потребою в днях, процентах чи гривнях). Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи запасів згідно з типовим порядком визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей. Як надлишок, так і нестача запасів негативно впливають на операційну, інвестиційну та фінансову діяльність підприємства.

Менеджмент запасів передбачає передусім визначення необхідного обсягу запасів та утримання їх на оптимальному рівні. Менеджери повинні знати щорічні очікувані мінімальні та максимальні обсяги запасів. Мінімальний обсяг запасів – це, по суті, постійна складова оборотних активів. Різниця між мінімальним і максимальним обсягом запасів називається сезонною складовою. З цього виникає потреба в постійних і сезонних фінансових коштах. Сезонні потреби у фінансових коштах покривають, як правило, за рахунок короткострокових банківських позик, а постійні – за рахунок довгострокової позики та власного капіталу.

Головна мета менеджменту запасів – визначити й підтримувати запаси в таких обсягах, які завжди можуть забезпечити виконання замовлень покупців. Однак вартість утримання запасів – це втрачені можливості для інвестицій. Запаси слід утримувати на вищому рівні тоді, коли вигода від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів.

Для виявлення забезпеченості підприємства оборотними фондами та запасами зокрема, перевіряють:

1. Реальність встановлення норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства у матеріальних ресурсах.

2. Відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

3. Забезпеченість потреб у матеріальних ресурсах джерелами покриття наведена на рис. 4.2.

Значну долю в сумі джерел покриття потреб складають зовнішні джерела. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів зі сторони дорівнює загальній потребі в певному виді матеріалів за мінусом суми власних внутрішніх джерел їх покриття.

Рис. 4.2. Джерела покриття потреб підприємства в матеріальних ресурсах

При дослідженні забезпеченості матеріальними ресурсами потрібно визначити:

Крім того, можна визначити:

Також перевіряють якість отриманих матеріалів від постачальників (відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору) у випадку їх порушення пред’являються претензії постачальникам.

Порушення строків поставки призводить до невиконання плану виробництва і реалізації продукції. При цьому велику увагу приділяють стану складських запасів сировини і матеріалів.

Запаси поділяють на:

- поточні;

- сезонні;

- страхові.

Загальна сума поточних запасів розраховується як добуток інтервалу поставок певного виду запасів в днях на середньодобові витрати певного виду матеріальних запасів.

Також перевіряють відповідність фактичного розміру запасів нормативному. Для цього розраховують фактичну забезпеченість матеріалів в днях і порівнюють її з нормативною.

Після цього підраховують втрати продукції через:

1) недопостачання матеріалів;

2) низьку якість матеріалів;

3) заміни матеріалів;

4) зміни цін на матеріали;

5) простоїв у зв’язку з порушенням графіку поставок.

Зменшення об’єму виробництва продукції визначається як:

В зв’язку з низькою якістю утворюються незаплановані відходи. Щоб підрахувати на скільки зменшився об’єм виробництва продукції за рахунок низької якості, потрібно кількість позапланових відходів певного виду матеріалів розділити на норму витрачання його на одиницю продукції.

При порушенні асортименту підприємство може виконати доопрацювання матеріалу, який надійшов або зробити йому заміну. Для визначення суми затрат при заміні одного матеріалу іншим, більш дорогим, потрібно кількість замінюючого матеріалу помножити на різницю в цінах взаємозамінних матеріалів.

Для визначення втрат в зв’язку з порушенням графіку поставок, потрібно кількість людино-годин простою в зв’язку з відсутністю матеріалів помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції.

Дата добавления: 2014-10-23