Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн

Предмет історії держави і права зарубіжних країн

Важливою умовою засвоєння будь-якого курсу є чітке усвідомлен­ня його предмета, тобто чітко визначеного кола явищ і законо­мірностей, що вивчаються. Свій предмет має й історія держави і права зарубіжних країн.

Предметом історії держави і права зарубіжних країн є вивчення процесів, загальних закономірностей, специфічних особливостей виникнення й розвитку держави та права в певних країнах світу конкретно - в історичних умовах і в хронологічній послідовності.

З огляду на предмет цієї науки, можна дійти висновку, що вона є наукою: суспільно-політичною, позаяк вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава та право; юридичною, адже звертає увагу на правові аспекти суспільного життя; історичною, оскільки розглядає державно-правові явища в їхньому історичному розвитку.

Слід розрізняти історію держави і права зарубіжних країн як науку та як навчальну дисципліну. Навчальний курс значно вужчий, аніж однойменна наука, адже знайомить лише з найважливішими, 12

типовими державними та правовими системами певної суспільно-економічної формації, певної країни й не вивчає її місце в системі наук і співвідношення з ними.

Методи історії держави і права зарубіжних країн - це сукупність прийомів, способів, шляхів та принципів, за допомогою яких вивчають цю дисципліну.

Найважливіші методи (підходи) такого вивчення:

1) діалектичний метод (держава та право вивчаються в розвитку,
в русі - від їх елементарних форм й організацій до більш складних
і розгалужених);

2) історичний метод (вимагає розглядати державу та право
з позиції їх виникнення, розвитку і зміни, у зв'язку з іншими явищами
й умовами певної епохи, у зв'язку з конкретним досвідом історії);

3) системно-структурний метод (виявляються елементи, що забез­
печують єдність системи, вивчають взаємозалежність цих елементів);

4) порівняльний метод (конкретні державно-правові явища
розглядаються в зіставленні їх у просторі та часі);

5) статистичний метод (досліджуються кількісні характеристики
історичного процесу - темпи зростання, поширення, тривалість);

6) метод екстраполяції (поширення висновків, зроблених
щодо однієї частини якого-небудь явища (процесу) на іншу) та ін.

Позитивні результати при вивченні історії держави і права зарубіж­них країн може дати лише комплексний підхід у використанні методології.

1.4. Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими дисциплінами

Історія держави і права зарубіжних країн тісно пов'язана з такими дисциплінами: політологія, історія політичних і правових учень, історія держави і права України, теорія держави та права, державне право зарубіжних країн, галузеві юридичні дисципліни. Наприклад, історія держави і права зарубіжних країн разом з теорією держави та права досліджують виникнення держави і права й основні етапи їхнього розвитку. Відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права, вивчаючи закономірності різних типів держави і права й відпо­відних їм правових систем, абстрагується від конкретних держав. Історія ж держави і права зарубіжних країн вивчає не тільки закономірності, але й особливості виникнення та розвитку державно-правових інститутів

у конкретно-історичних умовах певної країни. Історія держави і права зарубіжних країн, як й історія держави та права України, вивчає виник­нення й розвиток держави та права від найдавніших часів і до сьогодення, але не в Україні, а за межами її кордонів. Історія держави і права зарубіж­них країн тісно пов'язана з галузевими юридичними дисциплінами країн світу, історію держави та права котрих вона вивчає. Та, на відміну від галузевих дисциплін, які основну свою увагу зосереджують на вивченні принципів та інститутів сучасного чинного законодавства, конкретних нормативних актів, на практиці їх застосування, історія держави і права зарубіжних країн вивчає розвиток державно-правових явищ у їхній цілісності, єдності, взаємозв'язку та взаємозалежності.

Дата добавления: 2014-10-23