Форми феодальної залежності селян у державі франків

Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку

Держава франків була першою феодальною політичною структу­рою на території Західної Європи. Виникла вона внаслідок за­воювання великих чужих територій, для панування над якими родовий лад не мав жодних перспектив. Основою держави став союз північно-германських племен, які дістали спільну назву франків. Вони вже давно розпалися на салічні (приморські) та ріпуарські (прибережні). У V ст. Р. X. у салічних франків розпочався процес державотворення. Вони завойовували території сусідніх племен і, зокрема, в VI ст.—майже всю Галію. Саме на території цієї римської провінції була розташована

держава франків. Феодальні відносини в державі формувалися в соціальному середовищі, що утворилося з двох основних соціально-етнічних груп: франкської та галло-римської. Перші вступили в епоху феодалізму в процесі розпаду первіснообщинного ладу, а другі ~ під час розпаду рабовласницького суспільства. Нова соціально-економічна формація утворилася під взаємним упливом цих основних шляхів виникнення феодалізму, що прискорювало її становлення. У своєму розвитку держава франків пройшла два основні періоди:

1) правління Меровінгів (кінець V—VII століть) - нащадків військо­
вого вождя (дуче) Меровея;

2) правління Каролінгів (VIII—IX століття)- наступників меровін-
зьких королів Карла Мартелла, що в 753 р. здійснив державний
переворот і захопив владу у Франкській державі.

З утвердженням приватної власності на землю (шілод) відбувається прискорене розмежування общини, наслідком якого було зростання кількості безземельних селян і посилення наступу феодалів на їхню особисту свободу. Найпоширенішим способом, за допомогою якого здійснювалося закабалення знеземелених селян, був прекарій (прохання). Його варіанти були різні:

• прекарій даний— передбачав надання селянинові ділянки панської
землі в користування (своєрідна оренда) на умовах виконання певних
повинностей (робота в полі, віддавання частини врожаю тощо);

• прекарій подарований - збіднілий селянин, який віддавав свою
земельну ділянку (вважалося, що він її дарував) феодалові, котрий
повертав йому її назад, але вже як утримання з обов'язком виконувати
певні повинності й отримував за це від феодала необхідний захист;

• прекарій відшкодувальний — передавав земельну ділянку
на погашення боргу, а потім повертав свою ділянку.

Значного поширення набуває і система патронату (заступництва), котра зводилася до того, що в умовах постійних утисків і зловживань з боку землевласників, селяни змушені були вдаватися до захисту найсильніших і найувшшвовіших із них. Віддання себе під "заступ­ництво" ("комендація") було надзвичайно поширеним явищем. До цього вдавалися не тільки слабкі та безземельні, але іноді — й сильні та багатоземельні, стаючи під захист сильніших за себе.

Комендація передбачала:

• передання феодалові права власності на землю, а потім по­
вернення її як утримання;

56

- встановлення особистої залежності "слабкого" від упливового
патрона;

- виконання на користь феодала певних повинностей або віддання
йому частини свого врожаю.

Цей процес зумовив концентрацію земельних володінь, які отри­мали назву "феоди", в руках деяких осіб. Селяни потрапляють у повну економічну залежність від феодалів.

Дата добавления: 2014-10-23