Лекція 17. Спрямованість особистості

Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін:

- Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь.

- Схильність - прояв потребностно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності;

- Ідеал - образ, який є втіленням досконалості і зразком вищої мети в прагненнях індивіда.

- Світогляд - система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе.

- Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь;

- Установка - готовність індивіда до певної діяльності, актуалізується за нинішньої ситуації. Вона проявляється у стійкій схильності до певного сприйняття, осмислення та поведінки індивіда. Установка висловлює позицію людини, його погляди, ціннісні орієнтації по відношенню до різних фактами побуту, громадського життя і професійної діяльності. Вона може бути позитивною, негативною або нейтральною.

- Позиція - стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці. Вона включає в себе сукупність мотивів, потреб, поглядів і установок, якими індивід керується в своїх діях.

- Мета - бажаний і представляється результат конкретної діяльності людини або групи людей. Вона може бути близькою, ситуаційної чи віддаленій, суспільно цінним чи шкідливою, альтруїстичної або егоїстичною.

Виділяють три основні ВИДИ спрямованості особистості: особиста, колективістичних і ділова.

Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Така людина найчастіше буває, зайнятий самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей. У роботі бачить, перш за все, можливість задовольнити свої претензії незалежно від інтересів інших співробітників. Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру:

- Більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами

- Роблять необгрунтовані і поспішні висновки про інших людей, також ведуть себе в дискусіях

- Навколишні в їх присутності не почуваються вільно

Спрямованість на взаємні дії - має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною.

- Не висловлюють оригінальних ідей і не легко зрозуміти, що така людина хоче висловити

- Не беруть на себе керівництво, коли мова йде про вибір завдань

Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.

- Допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки

- Підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети

- Легко і доступно викладають свої думки та міркування

- Беруть у свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання

- Не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми

Для того, щоб жити, людина повинна задовольняти різні потреби: в їжі, одязі, відпочинку та ін Перебуваючи серед людей, людина має потребу в спілкуванні, обміні інформацією, знаннях тощо Потреба - це чужа людини в чому-небудь. Потреби відбивають стійкі вимоги внутрішнього середовища організму і зовнішніх умов життя. Маючи потребу в чомусь, людина відчуває дискомфорт, який і намагається подолати. Таким чином, потреби лежать а основі спрямованості особистості. Розрізняють потреби біологічні (в їжі, теплі, відпочинок...) і соціальні (в спілкуванні, пізнанні, красі, справедливості)

Потреби людини різноманітні, вони знаходяться в певному зв'язку і взаємодії як між собою, так і з іншими компонентами спрямованості. Домінуюча в даний час потреба може придушувати всі інші і визначати основний напрямок діяльності. Характер потреб і їх регуляція залежить від психічного складу особистості, її вихованості.

Виходячи з потреб людина ставить перед собою мети, тобто ідеальну модель того, до чого він прагне, чого хоче досягати. Цілі бувають конкретними й абстрактними. Останні частіше об'єднують з перспективами. Цілі також розрізняють за змістом (пов'язані з біологічними або соціальними потребами) та їх значимості (особистісні, колективні, громадські).

Будь-яка діяльність людини викликається і обумовлюється мотивами. Будучи стрижнем спонукальної сфери, мотиви надають всього життя і діяльності людини певний сенс.

Мотиви - це усвідомлені спонукання до діяльності або до поведінки. Здійснюючи однакові за формою вчинки, люди нерідко керуються різними, часом прямо протилежними мотивами, надають особистісні значення своєї поведінки; відповідно і оцінка цих вчинків повинна бути різною. Мотиви поділяються на прості і складні. До простих належать потяг, бажання, хотіння. Це - нестійкі, короткочасні спонукальні сили. Найчастіше прості мотиви зв'язуються з біологічними потребами.

Спрямованість - дзеркало особистості людини. Будучи центральним психічним властивістю особистості, спрямованість є узагальненою характеристикою людини з точки зору того, до чого він прагне, що він цінує в житті і як тому сприймає зовнішні впливи.

Потреби спонукають людину до активності, певним чином впливають на переживання, мислення і волю людини. Завдяки вольовому зусиллю, наполегливості людина долає труднощі на шляхах до мети і практично вирішує поставлене завдання, так чи інакше пов'язану з задоволенням потреби.
Знання змісту і структури спрямованості людини дає уявлення про переважну орієнтації його думок і прагнень. Дозволяє вірно оцінювати і, що дуже важливо, прогнозувати вчинки, поведінку людини у певних ситуаціях, попереджати відхилення від загальноприйнятих правил, ефективно чинити на нього виховні впливу.

Однак, виховна робота з окремими так званими "важкими" нерідко виявляється малоефективною тільки тому, що вони на якийсь час втратили перспективу в житті, переживають стан фрустрації. При формуванні цілей і перспектив необхідно домагатися гармонійного співвідношення у людини громадських та особистих прагнень; переважання далеких цілей та широких перспектив, що надає різнобічний характер їх діяльності.
Установка як внутрішня готовність особистості до певної діяльності додає цілісність і істотно впливає на її ефективність. Діяльність людини збуджується не однієї, а безліччю установок, що знаходяться між собою в складній залежності і взаємообумовленості.

Д.І. Фельдштейн (Фельдштейн Д.І., 1995) виділяє наступні типи особистісної спрямованості:гуманістичну; егоїстичну; депресивну; суїцидальну.

Таким чином, структура спрямованості особистості може бути простою і складною, але головне в ній - це стійке домінування якоїсь потреби, інтересу, внаслідок чого людина "наполегливо шукає кошти збуджувати в собі потрібні йому переживання як можна частіше і сильніше".

	Петровский А. В. Социальная психология коллектива: Учеб. пособие для пед. ин-тов/ А. В. Петровский, В. В. Шпалинский. - М.: Просвещение, 1978. - 176 с.
	Общая психология: Учебник для пед. ин-тов/ А. В. Брушлинский, В. П. Зинченко, и др.; ред. А. В. Петровский. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 464 с.
	Хрестоматия по психологии: Учеб. пособие для пед. ин-тов/ сост. В. В. Мироненко; ред. А. В. Петровский. - 2-е изд., перераб. и доп.. - М.: Просвещение, 1987. - 448 с.
	Рубинштейн С.Л.Основы общей психологии: В 2 т. Т.1/ С. Л. Рубинштейн; комментарии К. А. Абульханова-Славская, А. В. Брушлинский; АПН СССР. - М.: Педагогика, 1989. - 486 с.
	Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. Т. 2/ С. Л. Рубинштейн; комментарии К. А. Абульханова-Славская, А. В. Брушлинский; АПН СССР. - М.: Педагогика, 1989. - 323 с.
	Шпалинский В.В. Основы современной психологии: Учеб. пособие для гуманит. спец. вузов/ В. В. Шпалинский, Э. Г. Шелест; Харьк. коллегиум. - Х.: ХК, 1997. - 144 с.
	Основи психології: Підручник для вищих закладів освіти/ О. В. Киричук [та інші]. - 3-є вид., стереотип.. - К.: Либiдь, 1997. - 632 с.
	Общая психология: Курс лекций для первой ступени пед. образования/ сост. Е. И. Рогов. - М.: Владос, 1998. - 448 с.
	Столяренко Л. Д. Основы психологии: Учеб. пособие для вузов/ Л. Д. Столяренко. - 3-е изд., перераб. и доп.. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 672 с.
	Основи психології: Підручник для вищих закладів освіти/ О. В. Киричук [та інші]; ред. О. В. Киричук, В. А. Роменець. - 4-е вид., стереотип.. - К.: Либiдь, 1999. - 632 с.
	Общая психология: Курс лекций для 1 ступени пед. образования/ сост. Е. И. Рогов. - М.: Владос, 1999. - 448 с.
	Столяренко Л.Д. Основы психологии. Практикум/ Л. Д. Столяренко. - М.; Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 566 с.
	Дубровина И. В. Психология: Учебник для ср. пед. учеб. заведений/ И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан; под ред. И. В. Дубровиной. - 2-е изд., стереотип.. - М.: Академия, 2001. - 464 с.
	Дубравська Д.М. Основи психології: Навчальний посібник/ Д. М. Дубравська. - Львiв: Свiт, 2001. - 280 с.
	Петровский А. В. Психология: Учебник для высш. учеб. заведений по пед. спец./ А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. - 3-е изд., стереотип.. - М.: Академия, 2002. - 512 с.
	Морозов А. В. Основы психологии: Учебник для высш. и сред. спец. учеб. заведений/ А. В. Морозов. - М.: Академический проект, 2003. - 352 с.
	Столяренко Л.Д. Основы психологии: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений/ Л. Д. Столяренко. - 9-е изд.. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. - 672 с.
	Цимбалюк І. М. Психологія: навч. посібник для вищих навч. закладів/ І. М. Цимбалюк. - К.: ВД "Професiонал", 2004. - 216 с.
	Кисель С. Г. Память и личность: Монография/ С. Г. Кисель; Укр. инж.-пед. академия. - Х.: Б.и., 2005. - 424 с.
	Веракіс А. І. Основи психології: Навч. посібник для вищих навч. закладів/ А. І. Веракіс, Ю. I. Завалевський, К. М. Левкiвський. - К.; Х.: [б. в.], 2005. - 416 с.
	Общая психология: учеб. пособие для иностранных студентов. Ч. 2/ О. С. Иванченко, С. М. Кучеренко; Укр. инж.-пед. акад.. - Х.: [б. и.], 2011. - 32 с.
	Общая психология: учеб. пособие для иностранных студентов. Ч. 1/ О. С. Иванченко, С. М. Кучеренко; Укр. инж.-пед. акад.. - Х.: [б. и.], 2011. - 40 с.

для студентів дневної та заочної форм навчання

Відповідальний випусковий: канд. псих. н. Нікітіна О.П.