Гідравлічні і пневматичні схеми

Приклад заповнення специфікації

Виконання схем

Схемою називають конструкторський документ, на якому показані у виді умовних зображень чи позначень складові частини виробу і зв'язки між ними. Схемами користуються для з'ясування принципу дії механізмів, їхнього настроювання і регулювання, а також при монтажі, усуненні несправностей, розрахунках виробів (верстатів, машин, апаратів, приладів). У залежності від вхідних до складу виробу елементів схеми підрозділяються на наступні види: кінематичні, гідравлічні, пневматичні, електричні і т.д.

На кінематичній схемі за допомогою умовних позначок елементів (див.мал.5.15) дається спрощене зображення кінематичного зв'язку між окремими ланками даного механізму.

На схемах цього виду допускається вказувати: число обертів валів, діаметр шківів, число зубів зубчастих коліс, потужність двигуна й інші технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Графічні умовні позначення елеменг. на кінематичних схемах див.у табл.5.2.

Кінематичну схему викреслюють, як правило, у виді розгорнення. Допускається вписувати схему в контур виробу. На схемі вказують найменування кожної кінематичної групи елементів, у залежності від її функціонального призначення. Найменування наносять на поличку лінїї - винесення, проведеної від відповідної групи, наприклад: коробка швидкостей.

Кожному кінематичному елементу, зображеному на схемі, привласнюють порядковий номер, починаючи від джерела руху; номер проставляють на поличку лінії-винесення, а під поличкою вказують характеристики і параметри кінематичного елемента, наприклад, число зубів зубчастого колеса, діаметр шківа і т.п.

Мал. 5. 15 Наочне пояснення умовних позначень.

Табл. 5.2 Умовні позначення на кінематичних схем

Допускається пояснювати написом положення виконавчих органів, для яких накреслена схема. Вали нумеруються римськими цифрами, інші елементи - арабськими цифрами. Сполучені ланки пари, накреслені роздільно, з'єднують штриховою лінією. Якщо при зображенні насхемі вали чи осі перетинаються, то лінії, що зображують їх, у місцях перетинання не розриваються.

Гідравлічні і пневматичні схеми дають уяву про роботу гідро чи пневмосистеми верстата чи іншого устаткування. Викреслюються також за допомогою умовних позначок елементів схеми (див.табл. 5.3)

Табл. 5.3 Умовні позначення нагідро-пневмосхемах

Елементи, пристрої, яким привласнені номери на кінематичній, гідравлічній чи пневматичній схемі записують у таблицю елементів, виконувану як правило на окремих аркушах.

Форма таблиці наведена на мал. 5.16. У графі "Поз. позначення" записують позиційне позначення елемента;у графі "Найменування" - найменування елемента відповідно до документа, на підставі якого цей елемент застосований. У графі "Примітка" рекомендується при необхідності вказувати технічні дані елемента, що не містяться в його назві.

Мал. 5.16 Форма таблиці для запису елементів схем

Дозволяється також замість таблиці використовувати бланк специфікації, додержуючись при цьому правил заповнення цього документу.

6. Вимоги до вступу.

Вступ є першим розділом пояснювальної записки. У цьому розділі учні описують новітні досягнення науки і техніки; історію розвитку машинобудування; етапи впровадження верстатів із ЧПК, промислових роботів і робототехнічних комплексів, перспективи розвитку; історію розвитку робототехніки і т.д.

7. Опис, призначення і технічні вимоги до деталі.

У цьому розділі по робочому кресленню описується форма деталі з вказівкою назви і розмірів окремих елементів. Також дається опис відповідних вимог до деталі в цілому і до її окремих поверхонь (шорсткість, допуски форми і розташування поверхонь, інші технічні вимоги). Опис деталі рекомендується робити зліва на право, почергово описуючи кожну поверхню. Якщо деталь являє собою порожнє тіло, то спочатку описуються зовнішні поверхні, а потім внутрішні. Для технічно грамотного виконання опису деталі потрібно володіти технічною термінологією. Деякі з цих термінів приведені нижче: бобишка, буртик, паз, потай, проріз, виточення, канавка, галтель, лиска, отвір, ступиця, торець, фаска, шийка, шліци.

Після опису деталі і технічних вимог варто вказати призначення й область застосування даної деталі.

8. Характеристика точності і шорсткості поверхонь деталі.

У цьому розділі виробляється розрахунок допусків, граничних відхилень і розмірів, а також визначення шорсткостей усіх поверхонь деталі, після чого заповнюється таблиця:

На кресленні деталі для заповнення таблиці можуть бути зазначені не всі значення: є відхилення, але не зазначений квалітет чи навпаки - зазначений квалітет, але немає відхилень. У цих випадках відсутні значення визначають по довіднику допусків і посадок.

Після таблиці приводиться приклад розрахунку точності декількох поверхонь, звичайно різних поверхонь (зовнішньої поверхні й отвору) і найбільш точних.

Розрахунок виконується в наступній послідовності:

1. Номінальний розмір

2. Граничні відхилення

3. Граничні розміри

4. Допуск

5. Дійсний розмір

6. Графічне зображення поля допуску

1. Номінальний розмір - це розмір, що конструктор указує на кресленні деталі без обліку відхилень, позначається: б для вала О для отвору.

2. Граничні відхилення бувають:

а) верхнє граничне відхилення (У), позначається: еs для вала ЕS для отвору

б) нижнє граничне відхилення (АЛЕ), позначається: еі для вала ЕІ для отвору. Граничні відхилення або позначаються на кресленні, або у відповідність із квалітетом вибираються по довіднику

3. Граничні розміри:

а) найбільший граничний розмір - алгебраїчна сума номінального розміру і верхнього відхилення:

Dmax- D+ESdmax=d+es позначається Dmax - для отвору dmax - для вала

б) найменший граничний розмір це алгебраїчна сума номінального розміру і нижнього граничного відхилення:

Dmin= D+EIdmin=d+ei позначається Dнайм. у системі отвору dнайм. у системі вала

4. Допуск - це алгебраїчна різниця між верхнім і нижнім граничними відхиленнями чи різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами:

T=ES- ЕІ для отвору T=es- еі для вала чи

T-Dmax- Dmin; T=dmax- dmin Величина допуску завжди позитивна!

5. Дійсний розмір- це розмір, що отриманий за допомогою виміру. Позначається:

D - для отвору d - для вала. Потрібно привести 5 - 6 дійсних розмірів якщо: D(d)найб. <D(d) <D(d)найм.

6. Графічне зображення поля допуску робиться в наступній послідовності: проводиться нульова лінія, що відповідає номінальному розміру D(d), над нею ставиться знак плюс, під нею ставиться знак мінус. Нагору від лінії будуть зображуватися граничні відхилення позитивні, а під нею негативні. Верхні граничні відхилення завжди відзначаються вище нижнього граничного відхилення. Проміжок між верхнім і нижнім відхиленням буде полем допуску. Положення верхнього відхилення відповідає найбільшому граничному розміру, а положення нижнього відхилення - найменшому граничному розміру.

Приклад розрахунку допуску, граничних розмірів і відхилень див. у прикладі виконання дипломної роботи.

9. Матеріал деталі й обгрунтування методу одержання заготовки.

Даний розділ складається з трьох частин: характеристика матеріалу деталі, вибір і обґрунтування методу одержання заготовки і визначення проміжних припусків і розмірів заготовки (на одну поверхню).

Характеристика матеріалу деталі.

У цьому підрозділі дається повна характеристика матеріалу деталі:

-повна назва матеріалу деталі;

-можливі замінники;

-можливі види постачань матеріалу (із указівкою Dст);

-хімічний склад;

-механічні властивості;

-технологічні властивості;

-фізичні властивості

Бажано також вказати область застосування даного матеріалу, тобто для виготовлення яких типів деталей він застосовується.

Усі дані для зручності користування необхідно оформити у виді таблиць. Далі приводиться зразковий вид таблиць, для внесення в них мінімальних зведень про матеріал, необхідних для виконання інших розділів дипломного проекту, Таблиир хімскладу:

Матеріал	Хімічний склад

У графу 1 виписується матеріал деталі; у графу 2 виписуються хімічні компоненти, з яких складається даний матеріал, а в графі 3 указується процентний вміст цих компонентів у матеріалі. Таблиці механічних властивостей: для сталей:

Марка сталі	Твердість по Бринеллю НВ	Межа міцності на розтяг

для чавунів

Марка чавуна	Твердість по Бринеллю НВ	Межа міцності на розрив

При виконанні цього розділу необхідно використовувати наступну літературу:

1. "Марочник сталей і сплавів", довідник за редакцією В. Г. Сорокіна

2. "Довідник конструктора машинобудівника", у 3-х томах, В.И.Анурьев і іншу довідкову літературу за матеріалами.

Вибір і обгрунтування методу отримання заготовки.

Після характеристики матеріалу деталі необхідно вибрати вид заготовки і спосіб отримання. При виборі методу отримання заготовки враховують:

1. Форму, розміри масу деталі і матеріал

2. Тип виробництва

3. Точність розмірів і величину припусків на обробку

Якщо за технічних умов можливі кілька методів отримання заготовки, тоді проводиться технікоекономічний розрахунок шляхом зіставлення технологічної собівартості деталі при тому, чи іншому виді заготовки. Основним показником, що характеризує економічність обраного методу отримання заготовки є коефіцієнт використання матеріалу, що визначається по формулі:

де: m-маса готового виробу;

m_м- маса використаного матеріалу

Фактори, що впливають на вибір методу отримання заготовки:

1. Фасонні чавунні виливки для деталей, що не піддаються ударним навантаженням, розтяганню і вигину

2. Фасонні сталеві виливки для деталей, що зазнають великих механічних навантажень.

3. Кування і штамповки - для деталей працюючих на розтяг, вигин і крутіння.

4. Прокат для деталей, що по конфігурації наближаються до якого - небудь виду прокату коли немає великої різниці в перетинах.

Наприклад, для обробки в одиничному виробництві вала з малими перепадами діаметрів різних ступіней бажано як заготовку використовувати прокат круглого перетину, а для втулки можна підібрати трубу з метою скорочення витрати матеріалу і зменшення часу на обробку, а значить і витрат на мех. обробку.

При завданні на обробку великої кількості деталей раціонально з метою економії

металу прийняти заготовки, форма і розміри яких наближені до форми і розмірів

готових деталей. Однак треба враховувати, що заготовки, одержувані точним

литтям, штампуванням і іншими способами, значно дорожче, що знижує економічність техпроцеса.

10. Вибір і характеристика устаткування і системи ЧПК.

Вибір верстатів для обробки заданої деталі виконується з урахуванням типу виробництва, характеру обробки, габаритів оброблюваної деталі, технічних можливостей верстата. Бажано вибирати верстати, використовувані на базовому підприємстві.

Дата добавления: 2014-10-31