Здавлювання головного мозку (компрессіо церебрі). 4 страница

Симптоми пневмотораксу, біль у грудях, який посилюється при каш­лі, диханні; болісний кашель із виділенням кров'янистої мокроти або пінис­тої крові (при пораненні легеневої тканини); задишка, синюшність обличчя; пульс прискорений, слабого наповнення, артеріальний тиск знижується; при відкритому пневмотораксі під час вдиху повітря входить і виходить через рану з присмоктуючим звуком; при клапанному пневмотораксі, крім вказаних симптомів, наростає зміщення серця і середостіння у здоровий бік, значно

збільшується задишка; груди мають бочкоподібну форму, міжреберні про­міжки згладжені.

Перша медична допомога при пораненні грудей: накласти стерильну пов’язку на рану, а при кровотечах здавлювальну; при відкритому і клапанно­му пневмотораксах накласти герметичну (оклюзійну) пов'язку; дати знеболю­вальні препарати; транспортувати на носилках у напівсидячому положенні.

Основні симптоми гострих захворювань органів черевної порожни­ни: гострий біль різного характеру (поступовий, наростаючий, постійний, переміжний, розлитий), може локалізуватися у різних ділянках живота за­лежно від місця патологічного процесу і віддавати у шию, надпліччя, лопат­ку, праве плече, поперекову ділянку, груди; нудота і блювота (блювота може бути одн- або багаторазовою); затримка випорожнення і виходу газів (поно­си або затримка стільця); зміна форми живота (здутий, западаючий), передня черевна стінка живота не бере участі в диханні; напруження м'язів живота (живіт як «дошка»); позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга (якщо напівзі­гнутими пальцями натиснути на передню черевну стінку, у хворого виникає біль у животі, а якщо швидко забрати пальці, біль посилюється); симптоми гострого недокрів'я при внутрішній кровотечі (наростаюча блідість шкірних покривів, синюшність губ, прискорений ниткоподібний пульс, різке зниження артеріального тиску, поява мигтіння перед очима); підвищення температури тіла, прискорення дихання; губи сухі, язик сухий і покритий нальотом; у крові збільшується кількість лейкоцитів.

Симптоми гострого апендициту в дорослих: на початку захворюван­ня біль буває в надчеревній ділянці або у всьому животі, через одну-півтори години він локалізується в правій здухвинній ділянці; нудота й одноразове блювання; температура тіла не перевищує 38-38,5 °С; нерідко субфебрильна, особливо в осіб літнього віку; прискорення пульсу більш виражене і не відповідає температурі при гнійному апендициті й перитоніті; збільшується кількість лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), особливо при розвитку гнійника у черевній порожнині; відставання під час дихання ниж­ніх відділів живота (у тяжких випадках), при розвитку перитоніту живіт не бере участі в акті дихання (глибокі форсовані дихальні рухи і кашель виклика­ють посилення болю в правій здухвинній ділянці); наявне напруження м'язів, болісність і позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга (якщо напівзігнутими пальцями натиснути на черевну стінку, а потім швидко забрати пальці, то хво­рий при цьому відчуває сильний біль у животі, у правій здухвинній ділянці); посилення болісності в правій здухвинній ділянці у положенні на лівому боці (симптом Сітковського); при пальпації лівої здухвинної ділянки з переміщен­ням газів по товстих кишках біль з'являється в правій здухвинній ділянці (симптом Ровзінга).

Симптоми гострого апендициту в дітей: біль у животі з неточною ло­калізацією і має постійний характер; дитина відмовляється ходити, рухи пра­вої ноги обмежуються, положення на правому боці з приведеними до живота ніжками; нудоти, повторні блювоти (блювотні маси містять вжиту їжу); язик сухуватий, обкладений, схильність до запорів; температура тіла підвищується до 38-39 °С, прискорення частоти пульсу (тахікардія), розбіжність між пуль­сом і температурою є одним із характерних симптомів; при пальпації у правій здухвинній ділянці визначається болісність і напруження м'язів передньої че­ревної стінки; позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга в правій здухвинній ділянці.

Симптоми перелому кісток таза: при розриві лобкового зрощення ноги зігнуті в колінах і зведені, потерпілий не може їх розвести; при переломі обох лобкових або сідничних кісток, а також при вертикальних переломах харак­терне «положення жаби» (ноги зігнуті в колінних суглобах і знаходяться в положенні розведення); при переломі горизонтальної вітки лобкової кістки характерне положення «прилиплої п'ятки» (потерпілий самостійно не може підняти ногу, не згинаючи ЇЇ в коліні); при надавлюванні на кістки таза потер­пілий відчуває біль на місці перелому, особливо при здавлюванні таза у передньо-задньому і боковому напрямках; виділення крові із сечівника, затримка сечовипускання і болісна припухлість у ділянці промежини при розриві сечів­ника (найчастіше таке ускладнення зустрічається у чоловіків).

Правила поведінки з потерпілими при травмах: одяг з потерпілого знімають, починаючи з неушкодженого боку (одягати у зворотному поряд­ку); якщо одяг прилип цо рани (найчастіше при опіках), обрізати ножицями тканину навколо рани (відривати її не можна); при сильній кровотечі для економії часу одяг розрізати, звільняючи при цьому місце поранення; при зніманні одягу і взуття травмовану кінцівку треба акуратно підтримувати: якщо потрібно оголити ділянку тіла при пораненні грудей або живота, ушко­дження хребетного стовпа і кісток таза, одяг треба розпороти по швах; при важких травмах стопи взуття розрізають, щоб акуратно зняти; у холодний пе­ріод повністю роздягати потерпілого немає потреби, слід звільнити від одягу тільки травмовану частину тіла: піднімати потерпілого треба дуже обережно, підтримувати знизу, найліпше це робити двом або трьом людям (особливо при переломі хребетного стовпа); піднімаючи потерпілого при переломі хребта, треба підтримувати його у максимальній кількості ділянок тіла, між головою і тазом, уникаючи ривків, та постійно зберігати горизонтальне положення по­терпілого: на імпровізованих носилках потерпілого треба переносити голо­вою вперед, незалежно від рельєфу місцевості носилки завжди повинні бути у горизонтальному положенні; треба уникати ривків при рухах, зупинці, опус­канні та піднятті носилок або інших предметів, на яких транспортують по­терпілого.

Положення потерпілого при транспортуванні. Положення потерпіло­го при транспортуванні до лікувального закладу, якщо не можна викликати швидкої допомоги, залежить від характеру отриманої ним травми та його за­гального стану: у положенні на спині транспортують потерпілих, які є при свідомості, з пораненням голови, хребта і кінцівок; положення на спині із зігнутими колінами рекомендується при відкритих пораненнях черевної по­рожнини, при переломах кісток таза; у положенні на спині з припіднятими ногами і опущеною донизу головою транспортують поранених при великих крововтратах і шоку; положення на животі рекомендується для потерпілих, які є без свідомості, при ушкодженні хребта, щелеп, пораненні сечового міхура; у положенні на боці, так званому стабільному боковому положенні, транспор­тують поранених, які є без свідомості; напівсидяче положення з витягнутими ногами рекомендується при пораненні шиї та значних ушкодженнях верхніх кінцівок; у напівсидячому положенні із зігнутими колінами, під які підкла­дають валик, транспортують потерпілих з пораненням сечостатевих органів, при травмах черевної порожнини, а також при пораненні грудей.

Дата добавления: 2014-10-31