Шлюб: поняття, порядок і умови укладення шлюбу

Шлюб – це сімейний союз жінки й чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст, 21 СК України).

Шлюб, як зазначалося, не можна вважати за договір, оскільки він має специфічні ознаки, непритаманні договорові:

1) добровільність, тобто наявність добровільної згоди подружжя (ст. 24 СК України);

2) досягнення: шлюбного віку жінкою та чоловіком, що беруть шлюб (ст. 22 СК України);

3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним СК України;

4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка й жінки.

Інша справа – шлюбний договір, яким особи, що беруть шлюб, чи вже подружжя регулюють відповідні майнові відносини на час шлюбу. У цьому разі шлюбному договорові притаманні майже всі ознаки цивільно-правового договору.

Новий СК, як і КпШС України, не визнає церковний шлюб, а також шлюб, що не зареєстрований в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Однак ст. 21 СК зазначає, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки й чоловіка прав та обов’язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану (нині це іноді має значення у справах про спадщину).

Щодо шлюбу, який не зареєстрований в органах РАЦСу, тоновий СК визнає можливість поширення: на майно (набуте особами, що перебувають у незареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання) режиму права спільної сумісної власності уразі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74).

Відповідно до нового СК умовами для взяття шлюбу є:

1) взаємна вільна згода жінки та чоловіка на шлюб, тобто шлюб має бути добровільним;

2) досягнення особами, що бажають взяти шлюб, на час реєстрації шлюбу шлюбного віку.

Для жінки шлюбний вік настає у 17 років, для чоловіка – у 18 років. При цьому СК надає змогу одружуватися особі, що досягла 14 років; для цього їй слід отримати рішення суду про надання права ж шлюб, якщо судом буде встановлено, що де відповідає її інтересам.

Перешкодами для укладення шлюбу є:

1) перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності;

2) наявність між особами, що бажають одружитися, прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. 26 СК, не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри – як повнорідні, такі неновнерідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько чи племінник, племінниця;

3) наявність між особами, що бажають побратися, відносин усиновлення. Хоча п.5 ст. 26 СК зауважує, що такий шлюб можливий лише у разі скасування факту усиновлення. А шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, також між дітьми, які були усиновлені ним – у разі надання такого права, судом;

4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнають недійсним (п. 3 ст. 39 СК). Це обумовлено тим, що, по-перше, недієздатна особа не може повністю усвідомити значення своїх: дій, а тому не може надати усвідомленої згоди на шлюб; по-друге, найчастіше захворювання, що є підставами для визнання особи недієздатною, передаються спадково, тобто становлять загрозу для нащадків.

Дата добавления: 2014-10-15