Підстави й порядок припинення шлюбу

Право спільної сумісної власності на майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі

До прийняття нового СК Україні надзвичайно складним було питання правового положення величезної кількості цивільних шлюбів. Врегулювання СК майнових та інших прав таких сімей, має неабияке правове та соціальне значення. Серед окремих фахівців права є і непримиренні противники «законодавчої новели» у сімейному законодавстві, які вбачають у нормах, запроваджених, посягання на віковічні підвалини подружжя, узаконення полігамії СК (ст. 74 поширює режим рівності часток подружжя на осіб (чоловіка та жінку), які не перебувають у шлюбі, однак проживають однією сім’єю; а також ст. 91). Їх закиди безпідставні. Залишати поза законом фактичні шлюби суперечить суспільній моралі і справедливості. Сім’ї, які з різних причин не змогли зареєструвати шлюб, мають бути захищені законом. Тим часом норми ст. 74, 91 СК України не посягають на права тих, хто перебуває у «законному шлюбі».

Відповідно до вимог ст. 74, майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Застосування цієї норми може мати місце лише за умови наявності таких юридичний критеріїв:

- проживання жінки та. чоловіка однією сім’єю;

- набуття ними майна за час спільного проживання;

- відсутність між ними письмового договору, який по-іншому врегульовує підстави і володіння майном.

Варто також підкреслити, що під час поділу (виділу) майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки й чоловіка, які не перебувають у шлюбі, діють норми глави 8 СК, що регулює майнові правовідносини подружжя.

Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям,.зумовлене настанням певних юридичних фактів. Залежно від цих; фактів можна назвати дві підстави припинення шлюбу (ст. 104–105 СК):

1. Шлюб припиняється: внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Громадянина можуть оголосити померлим у судовому порядку в разі коли за місцем його постійного проживання немає відомостей: про місце його перебування впродовж трьох років; якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю (землетрус, повінь, обвал тощо) чи дають підстави припускати його загибель від нещасного випадку (пожежа, авіа-, автомобільна чи залізнична катастрофа) – упродовж шести місяців. В особливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвісти у зв’язку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж по закінченні двох років від дня припинення воєнних дій. Згідно зі ст. 264 ЦПК, таке рішення суду є підставою для реєстрації смерті в державних органах РАЦСу і видачі свідоцтва про смерть. Тобто у разі смерті одного з подружжя або оголошення його померлим правовідносини між подружжям припиняються, і другий з подружжя може вступити в інший шлюб, не розриваючи попереднього.

Якщо оголошений померлим з’являється після скасування відповідного рішення суду, шлюб вважається поновленим, якщо інший з подружжя не побрався знову (ст. 118 СК).

Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, з’являється і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб може бути поновлений (за заявою) за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

При житті подружжя шлюб припиняється шляхом його розірвання в судовому порядку або через державні органи РАЦСу. Якщо один з подружжя помер до набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився в результаті його смерті. Якщо в день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився через його розірвання.

Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

На підставі ст. 106 СК у державних органах РАЦСу розривають шлюби за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору.

Державні органи РАЦСу не мають права приймати заяви про розірвання: шлюбу від подружжя, якщо на момент подачі заяви у них є спільні діти, які не досягли 18 років, – як рідні, так і усиновлені ними сумісно. При цьому немає значення, чи записані подружжя-усиновителі як батьки цих дітей. У такому разі розірвання шлюбу проводиться в судовому порядку.

Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, відбувається в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з подружжя на підставі спільної заяви, в якій підтверджена взаємна згода на розірвання шлюбу й відсутність неповнолітніх дітей.

Якщо один із подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах РАЦСу або коли місце проживання одного з подружжя невідоме, питання: про розірвання шлюбу розглядає суд.

Державний орган РАЦСу виносить постанову про розірвання шлюбу через один місяць після подання заяви, зазвичай якщо та не була відкликана.

Окрім того, шлюб розривається державним органом РАЦСу за заявою одного з подружжя, якщо інший:

1) визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства;

3) засуджений за скоєння злочину до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки.

За таких обставин розірвання шлюбу проводять незалежно від наявності між подружжям майнового спору і неповнолітніх.

Згідно зі ст. 108 СК, за заявою зацікавленої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень ст. 106 та п. 3 частини першої ст. 107 СК, може бути визнане судом фіктивним, якщо встановлять, що жінка й чоловік продовжують жити однією сім’єю і не мають наміру припиняти шлюбні відносини.

На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом РАЦСу.

У разі розірвання шлюбу державним органом РАЦСу шлюб припиняється удень винесення ним відповідної постанови.

Дата добавления: 2014-10-15