Критерії встановлення груп інвалідності

І група інвалідності

Підставою для встановлення І групи інвалідності є стійкі, значно вираженої тяжкості функціональні розлади, зумовлені захворюванням, травмою або вродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і потребують постійного стороннього нагляду, догляду чи допомоги.

До цієї групи належать особи з найтяжчим станом здоров’я, Які зовсім неспроможні до самообслуговування або які частково здатні виконувати окремі елементи самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від інших осіб щодо забезпечення життєво важливих соціально-побутових функцій.

Критеріями встановлення є значний ступінь обмеження однієї чи кількох категорій життєдіяльності: обмеження самообслуговування III ступеня; обмеження здатності самостійно пересуватися III ступеня; обмеження здатності до навчання III ступеня; обмеження здатності до трудової діяльності III ступеня; обмеження здатності до орієнтації III ступеня; обмеження здатності до спілкування III ступеня; обмеження здатності контролювати свою поведінку III ступеня.

ІІ група інвалідності

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої тяжкості функціональні розлади, зумовлені захворюванням, травмою або вродженим дефектом:, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини (за збереженої здатності до самообслуговування) і без потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Критеріями встановлення цієї групи інвалідності є обмеження однієї чи кількох функцій життєдіяльності вираженого ступеня: обмеження самообслуговування II ступеня; обмеження здатності самостійно пересуватися II ступеня; обмеження здатності до навчання ІІ ступеня; обмеження здатності до трудової діяльності ступеня; обмеження здатності до орієнтації II ступеня; обмеження здатності до спілкування II ступеня; обмеження здатності контролювати: свою поведінку II ступеня.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві або більше хвороби, що спричинюють інвалідність, наслідки травми або вроджені дефекти та їх комбінації, що в сукупності функціональних розладів призводять до значного обмеження життєдіяльності людини та її працездатності.

Цю грузлу призначають інвалідам з дитинства (учням, студентам закладів освіти І–IV рівня акредитації) за наявності ознак інвалідності на період навчання; після закінчення навчального закладу вагається довідка про придатність їх до роботи у зв’язку із здобула:м освіти.

Інваліди II групи можуть виконувати ту чи іншу роботу в спеціально створених умовах: у спеціальних цехах, де для інвалідів забезпечується організація особливого режиму праці (скорочення робочого дня, індивідуальні норми виробітку, додаткові перерви у роботі, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, медичне спостереження і систематична лікарська допомога тощо), на спеціально створених робочих місцях, у надомних умовах з індивідуальним ритмом роботи без обов’язкових норм виробітку, з доставкою, якщо виникне потреба, сировини додому та прийманням удома готової продукції.

Інваліди II групи можуть виконувати не протипоказані їм види пращі (у тому числі й висококваліфіковану) у будь-яких закладах і на підприємствах різних форм власності, де адміністрація забезпечує спеціальні умови (наприклад, ненормований робочий день, невеликий обсяг роботи, необхідні перерви в роботі, режим харчування, окремі приміщення тощо).

ІІІ група інвалідності

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної тяжкості функціональні розлади, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, у тому числі працездатності. Такі особи потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями встановлення III групи інвалідності є обмеження однієї чи кількох категорій життєдіяльності помірно вираженого ступеня: обмеження самообслуговування І ступеня; обмеження здатності самостійно пересуватися І ступеня; обмеження здатності до навчання І ступеня; обмеження здатності до трудової діяльності І ступеня; обмеження здатності до орієнтації І ступеня; обмеження здатності до спілкування І ступеня; обмеження здатності контролювати свою поведінку І ступеня.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначають частковою втратою можливостей до повноцінної працездатності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в здобутті професії або у працевлаштуванні); значне зменшення (більш ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в здобутті професії чи в працевлаштуванні в осіб, які раніше ніколи не працювали і не мають професії.

Дата добавления: 2014-10-15