Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи

Підприємництву властивий індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що природно сприяє найповнішій реалізації потенціалу кожного з них. Здійснюючи самостійну підприємницьку діяльність, працівник зростає професійно та інтелектуально, що має цілком реальний позитивний результат для всього суспільства. Історія доводить, що піднести економіку, інші сфери на високий рівень розвитку можливо здебільшого завдяки прояву індивідуальних інтересів, господарської ініціативи конкретних осіб.

Підприємництво – безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг для отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, (Ст. 1 Закону України «Про підприємництво»).

Визначення підприємництва і відокремлення його від інших видів діяльності, що мають на меті отримання прибутку або доходу, має як теоретичне, так і суто практичне значення. Наприклад, ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації. Якщо ж не буде доведено, що така діяльність була саме підприємницькою, притягнути особу до відповідальності за цією статтею буде неможливо. Для чіткого розмежування підприємництва та інших видів діяльності необхідно усвідомлювати ознаки підприємницької діяльності.

Ознаки підприємницької діяльності (підприємництва)

1. Підприємництвом вважається безпосередня діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. Це означає, що суб’єкт підприємницької діяльності активно діє на ринку товарів, робіт та послуг: від свого імені укладає угоди, виробляє продукцію, набуває майнових та немайнових прав тощо. Більш повно така ознака, як безпосередність, розкривається в частині другій ст. 1 Закону України «Про підприємництво», згідно з якою створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, а також володінню корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватись в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Фізичні особи мають змогу зареєструватися як громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення жодної організаційно-правової форми. По-друге, згідно зі ст. 3 Закону України «Про підприємництво», підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинне ому законодавству.

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Однак чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов’язань, кредитно розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб’єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки цієї діяльності.

5. Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. В іншому разі вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє: відображення в установчих документам суб’єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою підприємницька діяльність відмежовується від суміжного поняття господарської діяльності, яку в ст. 1 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» від 1 червня 2000р. №1775-ІІІ, визначено як діяльність, пов’язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Підприємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так і фізичні особи, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності за правилами ст. 8 Закону України «Про підприємництво».

Проте наявність у визначенні підприємницької діяльності вищевказаного положення призводить до колізії з положеннями нормативних актів, що встановлюють відповідальність за порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю. Адже з нього випливає, що діяльність, яка здійснюється особами, не зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, не можна відносити до підприємницької, а тому вищезазначені положення ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично не можуть застосовуватися.

Принципи підприємницької діяльності

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про підприємництво», підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. Вільний вибір видів діяльності. Суб’єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад, за ст. 4 Закону України «Про підприємництво», діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями). Цей принцип тісно пов’язаний з іншим принципом підприємницької діяльності – принципом самостійного формування програми діяльності та вільного вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян. Юридичні особи й громадяни шляхом внесення майна і коштів можуть увійти до складу учасників уже існуючого суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи або шляхом об’єднання такого майна створити нову підприємницьку організацію. Крім того, підприємницька діяльність може здійснюватися і без утворення нової юридичної особи, наприклад, шляхом об’єднання майна за договором про спільну (сумісну) діяльність.

3. Вільний найом працівників. Конкретно про цей принцип зазначено в тексті принципу залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством. Адже законодавство, зокрема, містить положення, що обмежують трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства (див. ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 р. №803-ХІІ «Про зайнятість населення», якою передбачена необхідність отримання дозволу на працевлаштування у державній службі зайнятості України).

4. Вільне розпорядження прибутком, ідо залишається після оплати платежів, установлених законодавством. На практиці цей принцип суттєво обмежується шляхом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, обмежень на проведення операцій у готівкові х коштах та ін.

5. Самостійне здійснення підприємцем: – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд. Однак ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII дає змогу бути суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності і фізичним особам, за умови їх реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності (ст. 5 цього Закону).

Дата добавления: 2014-10-15