Цивільно-правова відповідальність п екологічні правопорушення

Сутність цієї відповідальності полягає в обов’язку правопорушника відшкодувати майнову або моральну шкоду, заподіяну внаслідок порушення норм екологічного законодавства. Головною її функцією є компенсаційно відновлювальна.

Заковом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 69) передбачено, що шкода, завдана внаслідок порушення екологічного законодавства, підлягає компенсації зазвичай у шовному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, природним ресурсам у процесі здійснення господарської діяльності або внаслідок забруднення навколишнього природного середовищами нанесення шкоди природ тим об’єктам, зазвичай належить де категорії позадоговірних зобов’язань.

Екологічна шкода – погіршення якісного стану навколишнього природного середовища в цілому і окремих природних ресурсів зокрема.

Основною метою відповідальності за завдану шкоду є забезпечення найбільш повного поновлення (компенсації) цих прав за рахунок винної особи або інших осіб, на яких згідно із законодавством накладений обов’язок відшкодування. Умовою виникнення зобов’язань щодо відшкодування; завданої шкоди є наявність самої шкоди.

Загальні питання про відшкодування шкоди, завданої екологічним правопорушенням, регулюються цивільним правом. Зокрема, ст. 1162 ЦК України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду. Водночас цивільне право окреслює родове поняття ширше. Тобто майнова шкода є майновою втратою: зменшенням вартості пошкодженої речі, зменшенням чи втратою доходу, необхідністю нових: витрат тощо. Вона може бути відшкодована в натурі (наприклад, шляхом відновлення пошкодженого майна) або компенсована в грошовій формі, що забезпечує найбільш повне задоволення інтересів потерпілої сторони – фізичної чи юридичної особи.

Найчастіше під відшкодуванням екологічної шкоди розуміють відшкодування заподіяних збитків (цивільно-правова санкція, встановлена законом). Поняття збитків визначає ст. 22 ЦК України, відповідно до якої «збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, я також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)».

Збитки відшкодовують у повному обсязі, якщо договір або закон не передбачає відшкодування в меншому або більшому розмірах. Розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, потрібних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192).

Щодо екологічних правовідносин під «збитками» розуміють майнові втрати, фінансові витрати, неотримані доходи природокористувачів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, потрібний для відновлення здоров’я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особливість цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу або природним ресурсам, полягає у тому, що мають бути відшкодовані як майбутні витрати природокористувачів на відновлення відповідних природних ресурсів, так і державні витрати з відновлення якості довкілля.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, завданої забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Таким чином, цивільно-правова відповідальність може бути застосована разом з іншими видами юридичної відповідальності.

Чинне законодавство передбачає судовий і позасудовий порядок відшкодування екологічної шкоди. Цей обов’язок може бути виконаний на підставі рішення суду (загальної юрисдикції або господарського).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», громадяни України мають право подати позов на державні органи, підприємства, установи, організації і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Позасудовий порядок відшкодування екологічної шкоди може здійснюватися: добровільно, за допомогою страхування ризику заподіяння екологічної шкоди, а також в адміністративному порядку. В адміністративному порядку таке відшкодування застосовують у разі техногенних аварій або стихійних лих за допомогою заходів соціально-економічного захисту населення, яке постраждало в результаті настання: негативних екологічних наслідків.

Іноді розмір шкодуй обчислюють за допомогою кадастрового оцінювання природних ресурсів. Наприклад, розмір шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний: фонд, визначають на основі кадастрового еколого-економічного оцінювання включених до його складу територій та об’єктів, що проводяться відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», і спеціальних такс, які затверджує Кабінет Міністрів України.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

Можливість застосування до винних у вчиненні порушень екологічного законодавства дисциплінарної відповідальності передбачена ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Цією ж статтею перераховані підстави такої відповідальності.

Підстави застосування дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення передбачені й актами природно-ресурсного законодавства, а саме ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 110 Водного кодексу України, ст. 98 Лісового кодексу України, ст. 40 Закон у України «Про рослинний світ», ст. 81 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ст. 42 Закошу України «Про відходи», ст. 21 Закону України «Про захист рослин», ст. 21 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» та деякими іншими.

Види дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення регулюються КЗпП. Там, згідно зі ст. 147, до порушників трудової дисципліни, винних у невиконанні своїх трудових обов’язків, може бути застосовано один з двох заходів стягнення: догана або звільнення з роботи.

При цьому для окремих категорій працівників статутами і положеннями про дисципліну можуть передбачатися також інші дисциплінарні стягнення. Ці стягнення можуть бути застосовані до відповідних осіб при вчиненні ними дисциплінарних стягнень у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до п. 4 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 p., до державного службовця можуть застосовувати такий, захід дисциплінарного впливу як затримання у присвоєнні чергового рангу до одного року.

Дисциплінарну відповідальність за екологічні правопорушення (згідно з вимогами дисциплінарних статутів чи положень про дисципліну) несуть й інші категорії працівників, такі як працівники спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб (Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 p.), працівники гірничих підприємств (Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р.) та ін.

Дисциплінарні стягнення накладає орган (службова особа), якому жадано право приймати на роботу (обирати, затверджувати і призначати на посаду) працівника. Окрім того, на працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладати вищі органи.

Працівники, які обіймають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише за підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення накладає власник або уповноважений ним орган безпосередньо за проступок, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Дата добавления: 2014-10-15