Планування цін на продукцію підприємства

Планування кошторису витрат на виробництво

На основі розрахунку майбутніх сукупних витрат, що необхідні для забезпечення діяльності підприємства у плановому періоді, складається кошторис витрат. Він являє собою зведений план усіх витрат підприємства на певний період виробничо-фінансової діяльності. Кошторис визначає загальну суму витрат виробництва за усіма видами ресурсів, що використовуються, стадіями виробничої діяльності, рівнями управління підприємством та іншими напрямами витрат. При формуванні кошторису враховуються витрати основного і допоміжного виробництва, пов’язані з випуском та реалізацією продукції, на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання робіт та послуг, в тому числі й тих, що не входять до основної діяльності підприємства.

В процесі планування кошторису витрат на виробництво використовуються такі методи:

кошторисний – передбачає групування витрат за економічними елементами. Цей метод є найбільш розповсюдженим на підприємствах, його використання забезпечує тісний взаємозв’язок та приведення до єдиної системи розрахунків комплексного плану;

зведений – передбачає попереднє розроблення та зведення у єдину систему загальних витрат за цехами основного та обслуговуючого виробництва;

калькуляційний – полягає у використанні калькуляцій усіх видів продукції, що заплановані у річній виробничій програмі підприємства, та враховує зміну залишків незавершеного виробництва.

Зведений кошторис витрат на виробництво складається на основі:

даних про витрати сировинних ресурсів (сировина, матеріали, паливо, енергія в основному виробництві);

даних про витрати на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями від неї;

кошторисів витрат цехів основного виробництва;

кошторисів витрат на підготовку та освоєння виробництва продукції;

кошторисів загальновиробничих, адміністративних та збутових витрат;

кошторису інших операційних витрат.

За потреби можуть бути проведені й інші розрахунки, за якими складені відповідні кошториси.

Розрахунки зведеного кошторису витрат на виробництво здійснюються у формі таблиці, у якій по вертикалі вказуються планові статті витрат, а по горизонталі – елементи витрат.

Кошторис витрат на виробництво продукції складається на рік з розбивкою по кварталам і відображає витрати за економічними елементами.

Визначення планової величини витрат на виробництво та реалізацію продукції є основою для формування ціни продукції.

Під час планування цін на продукцію підприємство повинно орієнтуватися на встановлення їх на такому рівні, який забезпечував би отримання максимального доходу при оптимальному обсязі випуску продукції та досягнутому рівні витрат виробництва.

В умовах ринкового господарювання ціни формуються під впливом попиту та пропозиції. Все ж на процес ціноутворення певним чином впливає й державна політика регулювання цін, тож в процесі планування враховуються усі фактори, що регулюють даний процес.

Розрізняють такі основні види цін: фіксовані, регульовані, вільні, світові, відпускні, оптові, роздрібні тощо. У загальному випадку ціна являє собою суму грошей, що можуть бути отримані від продажу одиниці товару або послуги.

В процесі планування цін на продукцію підприємство використовує певний метод ціноутворення, серед основних з них виділяють:

метод встановлення ціни на основі витрат;

метод встановлення ціни з орієнтацією на рівень конкуренції;

метод встановлення ціни з орієнтацією на попит;

встановлення ціни на основі використання економіко-математичних моделей.

Найбільш розповсюдженим та простим у використанні є метод встановлення ціни на основі витрат виробництва та реалізації продукції. Він передбачає розрахунок ціни продукції шляхом додавання націнки до собівартості продукції. Основними формами реалізації даного методу є встановлення ціни на основі аналізу беззбитковості або ж за принципом “середні витрати плюс прибуток”.

В основі методу встановлення ціни з орієнтацією на рівень конкуренції лежить твердження про те, що ціна не завжди знаходиться у прямій залежності від витрат, а витрати можуть змінюватися під впливом ринкових умов. Підприємства, що встановлюють ціни на продукцію з використанням даного методу, змінюють їх тільки в тому випадку, якщо змінюють ціни конкуренти. Зазвичай даний метод використовується при встановленні ціни на однорідну продукцію на конкурентних ринках.

Метод ціноутворення з орієнтацією на попит передбачає необхідність врахування дії закону попиту та цінової еластичності при встановленні ціни. Згідно даного методу вважається, що свобода в установленні ціни товару обмежується особливістю кривої попиту, яка відбиває залежність між цінами та попитом на товар, що склалася на конкретному ринку.

При встановленні ціни за допомогою використання економіко-математичних моделей розрахунки передбачають встановлення залежності між ціною та параметрами виробу, найважливіше місце серед яких посідають показники його якості (продуктивність, потужність, швидкість, маса, інші найважливіші параметри).

Процес ціноутворення проходить декілька етапів:

1. Визначення сукупності факторів, що впливають на формування цін.

2. Постановка цілей планування ціни.

3. Вибір методу ціноутворення.

4. Розробка цінової стратегії та визначення ціни.

На першому етапі узагальнюються та аналізуються основні фактори, перш за все, фактори зовнішнього середовища, що вливають на формування цін: ринкове середовище (зокрема, рівень конкуренції), споживачі продукції (їх очікування, платоспроможний попит), державне регулювання політики ціноутворення.

На наступному етапі підприємство повинно чітко сформулювати цілі планування ціни, які повинні бути пов’язані з загальними цілями розвитку підприємства: максимізація прибутку, виживання, лідерство на ринку тощо.

Третій етап – вибір методу ціноутворення – ґрунтується на аналізі умов використання певних методів з урахуванням ситуації, у якій знаходиться підприємство. Так, наприклад, використання методу ціноутворення на основі витрат є ефективним: при встановленні ціни на принципово нову продукцію, коли немає бази для порівняння; для разових замовлень, нових зразків виробів, що випускаються малими партіями; для продукції, попит на яку стійко перевищує пропозицію. Використання методу встановлення ціни на основі рівня конкуренції залежить від структури ринку, кількості підприємств, що випускають однотипну продукцію, їх особливостей, характеру конкуренції тощо. Застосування методу з орієнтацію на попит пов’язано з коливанням попиту та пропозиції на даний вид продукції, зокрема, він характерний для процесу ціноутворення в масовому та крупносерійному виробництві, встановлення цін на продукцію з сезонним характером продажів.

Останній етап процесу ціноутворення передбачає розробку цінової стратегії та визначення ціни. Цінова стратегія залежить від ступеню новизни товару. Щодо встановлення цін на нові товари виділяють дві основні стратегії ціноутворення: проникнення на ринок та “зняття вершків”.

Стратегія проникнення на ринок передбачає встановлення низьких цін на продукцію, що виводиться на ринок. Це дозволяє захопити підприємством певну частку ринку, відсторонити конкурентів. Після досягнення стійкого попиту ціни на продукцію поступово підвищуються. З розширенням виробництва та скороченням витрат на одиницю продукції ціни знову поступово знижуються, що дозволяє підприємству збільшити обсяг продажів. Використання такої стратегії дає змогу підприємству забезпечити прибуткову діяльність у довгостроковій перспективі.

Стратегія “зняття вершків” орієнтована на продаж продукції у період освоєння ринку за високими цінами. Поступово по мірі освоєння продукції та збільшення обсягів продажів ціна поступово знижується. Це дає можливість підприємству отримати швидку компенсацію витрат, пов’язаних з розробкою та освоєнням виробництва нових видів продукції. Але таку стратегію може використовувати підприємство, яке на даний час є монополістом у виробництві й представленні на ринок даної продукції. В іншому ж випадку, у підприємства може з’явитися велика кількість конкурентів, у зв’язку з чим виникає високий ризик втрати ним своєї конкурентоспроможності.

Розробці політики ціноутворення, як й плануванню витрат на виробництво й реалізацію продукції, керівництво повинно приділяти пильну увагу, оскільки від того, наскільки раціонально будуть організовані ці процеси, визначається можливість отримання підприємством високих фінансових результатів його діяльності.

Дата добавления: 2014-10-31