Правила виконання основного напису

Форми і порядок заповнення основних написів в кутовому штампі виконуються по ГОСТ 2.104-68. Для креслень основні написи виконуються за формою 1 відповідно до рисунка 2. Для текстових конструкторських документів (специфікація, технологічні карти, технічні умови і тому подібне) основні написи виконуються за формою 2 – на заголовних аркушах відповідно до рисунка 3 і за формою 2а на подальших аркушах відповідно до рисунка 4.

Основні написи розташовуються у правому нижньому кутку конструкторських документів. На аркушах формату А4 основні написи розташовуються уздовж короткої сторони аркуша.

У графах основного напису (номери граф показані в дужках) указують:

– у графі 1 – найменування виробу, викресленого в даному форматі відповідно до вимог ГОСТ 2.109-73 (найменування виробу записують в називному відмінку в однині, а в найменуванні, що складається з декількох слів, на першому місці повинен бути іменник, наприклад, «Сепаратор молочний» і так далі), а також найменування документа, якщо цьому документу наданий код. Для виробів народногосподарського застосування допускається не указувати найменування документа, якщо його код визначений ГОСТ 2.102-68, ГОСТ 2.601-68,
ГОСТ 2.602-68, ГОСТ 2.701-84;

– у графі 2 – позначення документа по ГОСТ 2.201-80. Правила позначення документів, що розробляються в дипломних проектах (роботах), приведені в розділі 4.

– у графі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

– у графі 4 – літеру, привласнену даному документу по ГОСТ 2.103-68 (графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої лівої клітки);

– у графі 5 – масу виробів по ГОСТ 2.109-73;

– у графі 6 – масштаб (проставляється відповідно до ГОСТ 2.302-68 і
ГОСТ 2.109-73);

– у графі 7 – порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

– у графі 8 – загальна кількість аркушів документа (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

– у графі 9 – найменування або розрізняльний індекс підприємства, що випускає документ (графу не заповнюють, якщо розрізняльний індекс міститься в найменуванні документа);

– у графі 10 – характер роботи, що виконується особою, що підписує документ, відповідно до форм 1 і 2. Вільний рядок заповнюють по розсуду розробника, наприклад: «Начальник відділу», «Розрахував»;

– у графі 11 – прізвища осіб, що підписали документ;

– у графі 12 – підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 11. Підписи осіб, що розробили даний документ і відповідальних за нормоконтроль, є обов'язковими;

– у графі 13 – дату підписання документа;

– у графах 14 – 18 – графи таблиці зміни, які заповнюються відповідно до вимог ГОСТ 2.503-90 (графи в дипломних проектах не заповнюються).

Рисунок 2 – Кутовий штамп для графічної частини (форма 1).

Рисунок 3 – Кутовий штамп для текстових документів (форма 2).

Рисунок 4 – Кутовий штамп для текстових документів (форма 2а).

3.4.3 Нанесення розмірів, ухилів, відміток, написів

Розмірну лінію на її перетині з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують зарубками у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2-4 мм, що проводяться з нахилом управо під кутом 45° до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні лінії на 1-3 мм. При нанесенні розміру діаметру або радіусу усередині кола, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів і внутрішніх скруглень.

Відмітки рівнів (висоти, глибини) елементів конструкцій, обладнання, трубопроводів та ін. від рівня умовної "нульової" відмітки позначають умовним знаком і указують в метрах з трьома десятковими знаками, відокремленими від цілого числа комою.

"Нульову" відмітку, що приймається, як правило, для поверхні якого-небудь елементу конструкцій будівлі або споруди, розташованої поблизу планувальної поверхні землі, указують без знаку; відмітки вище нульовий – із знаком "+", нижче нульовий – із знаком "-".

На видах (фасадах), розрізах і перетинах відмітки указують на виносних лініях або лініях контуру відповідно до рисунка 5, на планах – в прямокутнику відповідно до рисунка 6, за винятком випадків, обумовлених у відповідних стандартах СПДБ.

На планах напрям ухилу площин указують стрілкою, над якою при необхідності проставляють величину ухилу у відсотках відповідно до рисунка 7 або у вигляді відношення висоти і довжини (наприклад, 1:7). Допускається при необхідності величину ухилу указувати в проміле, у вигляді десяткового дробу з точністю до третього знаку. На кресленнях і схемах перед розмірним числом, що визначає величину ухилу, наносять знак "кут", гострий кут якого повинен бути направлений у бік ухилу. Позначення ухилу наносять безпосередньо над лінією контуру або на полиці лінії-винесення.

Рисунок 5 – Відмітки на виносних лініях або лініях контуру на видах (фасадах), розрізах і перетинах".

Рисунок 6 – Умовний знак для позначення відміток на планах.

Рисунок 7 – Умовний знак для позначення напрям ухилу площин на планах.

При необхідності вказівки складу багатошаровій конструкції виносні написи наносять на полицях ліній-винесень (рис. 8).

Примітка – Цифрами умовно позначена послідовність розташування шарів конструкцій та написів на поличках ліній-винесень.

Рисунок 8 – Виносні написи до багатошарових конструкцій.

Розмір шрифту для позначення координаційних осей і позицій (марок) повинен бути на один-два номери більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому ж кресленні.

3.4.4 Складання специфікацій

Форми і порядок заповнення специфікацій на всі види виробів повинні відповідати ГОСТ 2.106-96. Перелік обладнання (специфікацію) складають на окремих аркушах формату А4 або на аркуші графічної частини, до якого вона відноситься, формою (рис. 9). Специфікацію розміщують над основним написом на відстані не менше 10 мм. Рекомендується залишати незаповненими 3-4 нижніх рядки переліку.

У рядках переліку не допускаються скорочення і «двоповерхові» записи. Якщо запис не поміщається в одному рядку, його слід писати в два і більше рядків. Запис переліку ведеться зверху вниз по порядку номерів позицій.

Аркуші специфікацій забезпечуються основним написом (див. рис. 2) і підшиваються в кінці пояснювальної записки.

Рисунок 9 – Форма специфікації обладнання, що розміщується
на технологічних планах.

Дата добавления: 2014-10-31