Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 8. Основи кримінального права України 3 страница




Позовна давність – встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Покарання – захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Помилування – вид звільнення особи від покарання чи його відбування, яке здійснюється на підставі акта Президента України про помилування щодо індивідуально визначеної в акті особи.

Попередження – вид адміністративного стягнення, що виражається в офіційному застереженні громадянина про скоєне ним адміністративне правопорушення, яке здійснюється уповноваженою посадовою особою в письмовій формі.

Потерпілий – особа, якій злочином заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди.

Право – система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих і гарантованих державою норм, які встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин, виступають регулятором суспільних відносин та забезпечуються примусовою силою держави.

Право власності – сукупність врегульованих законом суспільних відносин щодо володіння, користування і розпорядження власником належним йому майном за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право на відпочинок – одне із конституційних прав працівника, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Право на працю – одне із невід'ємних конституційних прав громадян, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Правова держава – держава, в якій визнається і на основі чинного права забезпечується реалізація прав, свобод, законних інтересів кожної людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому, панує право та верховенство законів, а також існує взаємна відповідальність між державою і людиною.

Правовий статус особи – сукупність юридично закріплених основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, які визначають положення особи в суспільстві, а також гарантії їх здійснення, захист та поновлення.

Правові відносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Правозахисні органи – державні і недержавні органи, головним завданням і функцією яких є надання правової допомоги фізичним чи юридичним особам, захист фізичних осіб від обвинувачення, а також посилення правових гарантій охорони прав і свобод людини від втручання органів влади та управління.

Правоздатність – закріплена у чинному законодавстві та забезпечена державою здатність особи мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правознавство - 1) сукупність правових наук; 2) нормативна навчальна дисципліна, яка викладається в неюридичних вищих навчальних закладах, загальноосвітніх та спеціалізованих школах, гімназіях, ліцеях.

Правомочність – передбачена чинним законодавством можливість суб'єкта правовідносин діяти відповідно до свого бажання або вимагати певних дій від зобов'язаного суб'єкта, чи вимагати відновлення порушеного права.

Правоохоронний орган – державний орган, який спеціально уповноважений здійснювати контроль за неухильним додержанням законів та інших нормативно-правових актів, забезпечувати правопорядок, здійснювати захист законних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства і держави в цілому, а також застосовувати заходи державного примусу до правопорушників.

Правопорушення – суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність.

Правопорядок – фактичний стан впорядкованих правом суспільних відносин, який характеризується рівнем дотримання законності, забезпечення та реалізації прав і обов'язків всіма суб'єктами правовідносин.

Правосуб'єктність – передбачена нормами права юридична властивість суб'єктів правовідносин.

Правосуддя – особливий вид державної діяльності, яку проводить суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справ.

Презумпція невинуватості – правове положення, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Приватна власність – форма власності, за якою засоби виробництва, продукти праці, інші предмети належать окремим особам або групам осіб.

Приватне право – сукупність правових норм, що регулюють правовідносини, які забезпечують приватні інтереси індивідуальних власників та їх об'єднань.

Припинення трудового договору – закінчення чи розірвання трудового договору за волевиявленням однієї зі сторін трудового договору або на вимогу профспілкового органу.

Припинення шлюбу – припинення правовідносин між подружжям, що викликані настанням певних юридичних фактів. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим чи внаслідок його розірвання.

Прокуратура – самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує всемірне утвердження верховенства закону, захист від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи людини.

Прокурор – посадова особа органів прокуратури, яка у межах своєї компетенції здійснює нагляд за додержанням і застосуванням аконів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами і громадянами.

Проступок – суспільно шкідливе протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), що порушує приписи інших, крім КК України, норм права. П. діляться на види: 1) адміністративні; 2) дисциплінарні; 3) цивільно-правові.

Протокол – 1) процесуальний документ, в якому в письмовій формі фіксуються хід і результати процесуальних дій, що здійснюються слідчим або особою, яка проводить дізнання при розслідуванні кримінальних справ, а також судом при розгляді кримінальних, цивільних, господарських справ; 2) документ колегіальних органів, у якому в письмовій формі фіксується місце, час і мета проведення конференцій, зборів, засідань, нарад тощо, склад присутніх, зміст доповідей і виступів, та ухвали з обговорених питань. П. повинен мати відповідні реквізити.

Публічне право – сукупність правових норм, що регулюють правовідносини, які забезпечують державні, міждержавні й загальні суспільні інтереси громадян.

Розписка – письмовий документ, який засвідчує, що особа, котра написала його, отримала документи, гроші, товари, матеріальні цінності тощо і бере на себе щодо них певні зобов'язання.

Розпорядження – вид підзаконного акту; акт органу управління, що видається в межах його компетенції і має обов'язкову силу для юридичних і фізичних осіб, яким Р. адресоване.

Санкція – складова частина норми права, яка передбачає юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, вказаного у диспозиції.

Сімейне право – галузь права, сукупність правових норм, які регулюють та охороняють особисті й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу та належності до сім'ї.

Скарга – звернення громадян в усній чи письмовій формі до офіційного державного органу чи службової особи з приводу порушення їх прав або інтересів, що охороняються законом.

Склад злочину – сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Склад правовідносин – сукупність певних елементів, які визначаються як суб'єкт, об'єкт і зміст.

Склад правопорушення – сукупність вказаних в законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, при наявності яких, суспільно небезпечне або шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням.

Спадкове право – інститут цивільного права, сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку із спадкуванням.

Спадкування – перехід права та обов язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла або оголошена померлою у встановленому законом порядку (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статут – локальний нормативно-правовий акт, який визначає статус юридичної особи, її завдання, структуру, функції, порядок діяльності тощо.

Структура норми права – внутрішня будова, що характеризується наявністю в ній нерозривно пов'язаних одна з одною складових частин.

Суб'єкт правовідносин – учасник правових відносин, який має суб'єктивне право та здатний виконувати юридичні обов'язки.

Суб'єкт правопорушення – деліктоздатна фізична чи юридична особа.

Суб'єктивна сторона правопорушення – внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність – різновид цивільно-правової відповідальності, яка має місце за наявністю крім основного боржника ще й додаткового, і якщо її прямо передбачено в законі чи договорі.

Судимість – елемент кримінальної відповідальності, специфічний правовий стан особи, що вчинила злочин і якій було призначено покарання.

Судова влада – згідно Конституції України одна із гілок державної влади, яка діє самостійно, незалежно від законодавчої і виконавчої влади, і реалізується шляхом здійснення правосуддя.

Судова система – сукупність усіх судів держави, основою яких є єдині засади організації й діяльності та наділених повноваженнями здійснювати судову владу.

Судове рішення - 1) загальне поняття, яке охоплює усі акти, прийняті судом (суддею) в результаті їх процесуальної діяльності. 2) постанова суду першої інстанції, якою вирішується по суті цивільна справа.

Судочинство – діяльність судів щодо розгляду і вирішення справ, віднесених до їхньої компетенції, а також дії інших суб'єктів, які реалізують свої права і обов'язки, вступають у процесуальні відносини із судом.

Трудова дисципліна – сукупність нормативно-правових актів, які регулюють порядок взаємовідносин сторін трудових відносин, спрямованих на виконання ними своїх трудових функцій.

Трудове право – галузь права, сукупність правових норм, що регулюють трудові й тісно пов'язані з ними суспільні відносини, незалежно від форм власності, господарювання чи галузевої підпорядкованості підприємств, установ, організацій.

Трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а шіасник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені чинним законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові правовідносини – врегульовані нормами трудового права, а також колективним договором трудові відносини, що виникають у процесі праці між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Трудові спори – неврегульовані розбіжності між працівником (трудовим колективом) і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом з питань, пов'язаних із застосуванням норм трудового законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, колективних і трудових договорів, про які заявлено в орган, уповноважений розглядати трудові спори та приймати обов'язкові для сторін рішення.

Угода – волевиявлення двох і більше сторін, спрямоване на встановлення, зміну чи припинення взаємних юридичних прав та обов'язків.

Указ – назва підзаконного нормативно-правового акту, який видається Президентом України в межах його повноважень.

Умисел – форма вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння, при наявності бажання або свідомого допущення їх настання.

Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Форма (джерело) права – державно-офіційні способи виразу і закріплення норм права, надання загальним правилам загальнообов'язкового, юридичного значення.

Функції права – основні напрями впливу права на суспільні відносини, що відображають його сутність і соціальне призначення у суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.

Цивільна відповідальність – вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні до фізичних чи юридичних осіб, при невиконанні ними договірних зобов'язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав інших осіб, заходів державного примусу у вигляді застосування санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав та відшкодуванні заподіяних потерпілим (битків.

Цивільне право – галузь права, сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові й майнові відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів.

Цивільно-правові відносини – особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників, які є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, що виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Шлюбний договір – угода, що укладена особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також між подружжям, для врегулювання їхніх майнових відносин.

Штраф – грошове стягнення, що накладається судом чи адміністративним органом у випадках і межах, встановлених законом або договором.

Юридична відповідальність – вид соціальної відповідальності, передбачені чинним законодавством і застосовані до винної особи примусові заходи (особистого, майнового або організаційного характеру) за вчинене правопорушення.

Юридичний обов'язок – передбачена правовою нормою і забезпечена можливістю державного примусу міра належної поведінки зобов'язаного суб'єкта, яку він повинен здійснювати в інтересах уповноваженого суб'єкта.

Юридичні дії – вид юридичних фактів, що пов'язані з вольовою поведінкою суб'єкта та характеризуються як зовнішній прояв їхньої волі та свідомості.

Юридичні події – вид юридичних фактів, явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких настають певні правові наслідки (смерть людини, загибель майна внаслідок стихійного лиха тощо).

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезою правової норми, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Юрисдикція – встановлені законом повноваження відповідних державних органів давати правову оцінку юридичним фактам, розв'язувати правові спори і вирішувати справи про правопорушення, вдаватися до юридичних санкцій стосовно правопорушників.

Юрист – фахівець, який має вищу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями та навичками у галузі правознавства, що використовуються для потреб того чи іншого виду правової діяльності.

Юстиція – сукупність судових установ і органів юстиції, їх діяльність із здійснення правосуддя, забезпечення охорони прав і законних інтересів державних органів, громадських організацій та громадян, організації роботи судів тощо.

Явка з повинною – добровільне звернення особи до органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду з заявою про скоєний нею чи за її участі злочин.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-31; Просмотров: 465; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.042 сек.