Який актор, що наслідує правді, зрівняється з ораторам, який

| захищає її?

|, А що витонченіше, ніж маса гострих думок?

І; Що чарівніше, ніж пишність слів, яка освітлює справу?

| Що є багатшим за промову, насичену змістом різного роду?

'; Немає такого предмета, який був би виражений гарно й достой-

\ но і не став би надбанням оратора!..

Хто на шлях істини настановить полум 'яніше,

\ Хто негідників викрає нещадніше,

І Хто прекрасніше уславить благородних?

; Хто може з такою силою викривати й нищити пристрасті? Хто ніжніше потішить у скорботі?¹

^ 3 вимог, які ставить Цицерон до ораторів, видно, що найкра­щим він вважає оратора всебічно розвиненого і поліфункціональ-ного, у красномовстві якого знання поєднувалися б з мораллю (ето-сом), обов'язок — із задоволенням від естетичної насолоди: «Най­кращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає на­солоду, і справляє на них сильне враження. Вчити — обов'язок оратора, давати насолоду — честь... справляти ж сильне вражен­ня — необхідність».

Зрозуміло, що стати таким оратором непросто. Необхідні не тільки природні дані, освіта та виховання, а й талант. Однак що таке талант у розумінні Цицерона? На це великий оратор відповідає так: «Талант мені потрібен оброблений, як поле, не один раз зора­не, а двічі й тричі, щоб тим ліпшими й більшими були його плоди;

а обробка таланту — це досвід, це звичка слухати, читати, писа­ти...»². Отже, талант оратора — це велика праця над удосконален­ням свого власного мовлення, це постійний пошук чогось нового у сфері риторики, адже яким би майстерним не був оратор, кожна проголошена промова — вже за його плечима і, як би не спиралася на попередню наступна промова, вона мусила мати вже щось своє, нове: в темі чи ідеї, повороті думки, логічних ходах, міркуваннях, аргументах, зустрічних спростуваннях, словесних засобах чи не­сподіваних фігурах. Тому що «ораторське мистецтво не може бути жалюгідним і блідим, а повинне бути приємним і розцвіченим най­різноманітнішими предметами, тому гарному ораторові слід бага­то про що почути, багато чого побачити, багато чого осмислити і засвоїти, а також багато чого перечитати...».

! Цицерон, передаючи свій досвід ораторської діяльності учням (бо кожний пристойний оратор в античному світі мусив мати і мав послідовників), розкривав процес підготовки промови, наголошу-

ючи на тому, що оратор має робити і в якій послідовності на кож­ному етапі:

— по-перше, він [оратор] повинен підібрати зміст для своєї

промови;

— по-друге, розташувати знайдене по порядку, зваживши й оці­нивши кожен доказ;

— по-третє, одягти й прикрасити все це словами;

— по-четверте, зміцнити промову в пам'яті;

— по-п'яте, виголосити її достойно й приємно. Далі Цицерон розповідав, як він проходив ці етапи: «...я дізнав­ся і зрозумів, що перш ніж розпочати справу, слід на початку про­мови схилити слухачів на свою користь, далі пояснити справу, після цього з'ясувати предмет суперечки, потім довести те, на чому ми наполягаємо, нарешті відкинути заперечення; в кінці промови все те, що говорить на нашу користь, розгорнути й звеличити, а те, що за супротивника, похитнути й позбавити значення. Далі вчився я також правил прикрашання стилю: вони повідомляють, що вислов­люватися ми повинні:

— по-перше, чистою і правильною латиною;

— по-друге, ясно й виразно;

— по-третє, гарно;

— по-четверте, доречно, тобто відповідно до достоїнства

змісту...».

Дата добавления: 2014-10-31