Тема лекції: Методичні прийоми економічного аналізу

Тема: Методи і прийоми економічного аналізу

Запитання для самоперевірки

1. Що вкладається в поняття «аналіз» у широкому розумінні?

2. Яка роль економічного аналізу в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності?

3. Що є предметом економічного аналізу?

4. Визначте мету та завдання економічного аналізу?

5. Назвіть принципи економічного аналізу та розкрийте їх суть.

6. Охарактеризуйте види економічного аналізу.

7. Обгрунтуйте зв’язок економічного аналізу з іншими дисциплінами.

Література:

1. Економічний аналіз: Навч. посіб./Колектив авторів під керівництвом акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – 2-ге вид. – К.: КНЕУ, 2003. с.7-11, 34-51.

2. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Знання, 2004. с. 9-21.

3. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навч. посібник. — 3-є вид., випр. і доп. — Львів: Магнолія плюс, 2005. с. 8-22.

4. Гринів Б.В. Економічний аналіз торговельної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011, с. 9-16.

5. Економічний аналіз. Частина 1. Опорний конспект лекцій. – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2010, с. 5-15.

1. Метод економічного аналізу, його ознаки

2. Класифікація методів економічного аналізу

3. Характеристика статистичних прийомів аналізу

4. Способи елімінування

1. Метод економічного аналізу, його ознаки

Кожна наукова дисципліна має свій предмет та метод дослідження. Термін «метод» походить від грецького «methodos», що в перекладі означає «шлях до чогось», тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності потрібно розв’язувати ті чи інші завдання.

Під методом у широкому змісті слова розуміється спосіб підходу до вивчення реальної дійсності, спосіб дослідження явищ природи і суспільства.

Всі економічні явища, що відбуваються на окремому підприємстві, або їхні сукупності являють собою щось ціле, узагальнене. По таким узагальненим даним можна визначити, що підприємство має низькі темпи виробництва продукції або інших показників, але це не дає можливості установити причини цих явищ, виявити шляхи їхнього усунення. Тому виникає необхідність загальне явище розкласти на складові частини, щоб виділити ведучі, визначальні фактори. Таким розкладанням об'єкта, що досліджується, на його складові частини і займається аналіз.

Поняття аналізу як розкладання предмета або явища на складові частини є загальним. Однак аналіз економічних явищ можливий тільки на основі логічних прийомів, побудови моделей, уявного, абстрактного розкладання. Таким чином, аналіз економічних явищ являє собою абстрактне розкладання цих явищ на складові частини шляхом використання логічних прийомів і моделювання.

Абстрактнологічна характеристика методу економічного аналізу передбачає необхідність вивчення характеристик об’єкта, що досліджується, і вибір того методологічного апарату, що відповідає цим характеристикам. Наприклад, аналіз впливу чисельності робітників і їх продуктивності праці на обсяг виробництва в автоматизованих апаратурних виробництвах не дозволить одержати вірних висновків у зв’язку із тим, що основними факторами, що впливають на обсяг виробництва в цьому випадку є кількість обладнання, його продуктивність і фонд часу роботи обладнання. Збільшення чисельності персоналу при даній кількості обладнання в цьому випадку не веде до зростання обсягу виробництва продукції.

Розкладання загального явища на складові частини дає можливість вивчити окремі сторони цього явища. Після оцінки впливу факторів на результуючий показник необхідно відновити єдність досліджуваного явища за допомогою синтезу об'єднанням однорідних явищ у групи, узагальненням впливу різних причин, підведенням підсумків діяльності досліджуваних об'єктів. При узагальненні результатів аналізу необхідно із всієї множини факторів, що вивчаються, виділити типові від випадкових, головні, від яких залежать результати діяльності від неголовних.

У широкому розумінні слова методом називають шлях пізнання процесів, явищ і предметів у природі й суспільстві. Якщо предмет відповідає на запитання "Що вивчається?", то метод - "Як вивчається?, Якими прийомами?". Загальним методом для всіх наук є діалектичний, який передбачає, що досліджувані явища між собою взаємозв'язані і знаходяться в постійному русі. Кожна наука має властивий для неї спосіб проникнення у зміст і суть предмета, що вивчається.

Метод економічного аналізу - це спосіб системного, комплексного вивчення результатів господарської діяльності підприємств, їх об'єднань і окремих структурних підрозділів за допомогою спеціальних прийомів, які дозволяють дати об'єктивну оцінку змінюваності виробничих процесів. виявити внутрішні резерви і намітити раціональні шляхи їх використання.

Звідси випливають такі характерні особливості (риси) методу економічного аналізу:

· системний підхід до вивчення економічних явиш і процесів, що вимагає охоплення всіх аспектів діяльності підприємства як системи, що, в свою чергу, виступає складовою частиною системи вищого порядку;

· комплексний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що передбачає вивчення їх взаємозв'язку і взаємозалежності між собою, тобто розгляд всіх сторін господарської діяльності підприємств;

· використання спеціальних прийомів (способів) для виявлення, розрахунку і узагальнення впливу окремих факторів на зміну досліджуваних техніко-економічних показників.

Здійснюючи аналіз, слід враховувати, що результати господарської діяльності залежать від багатьох різноманітних факторів. Фактори в аналізі - це активно діючі сили, які призводять до певних змін у стані аналізованого об'єкта і в інших показниках, що відбивають цей стан. Деякі з них діють на розвиток підприємства позитивно, а інші перешкоджають розвитку, затримують його. У зв'язку з цим одним із завдань економічного аналізу є виявлення впливу позитивних і негативних факторів на результати виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства.

Однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Наприклад, такі властивості продуктів харчування, як смак, колір, запах, корисність, не мають об’єктивної числової характеристики, а для того, щоб вони могли стати об’єктом дослідження в економічному аналізі, потрібно спочатку розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах. Система економічних показників базується, як правило, на системах та підсистемах економічної інформації, проте не виключено, що в процесі власне аналізу виникатиме потреба в розрахунку нових показників.

Інша характерна особливість методу економічного аналізу – вивчення причин, що вплинули на зміну тих чи інших економічних показників. Ураховуючи, що економічні явища обумовдено причинно-наслідковою залежністю, головним завданням аналізу є розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні фактори. Визначити та вивчити абсолютно всі причини дуже складно, та й не завжди доцільно. Завдання полягає в тому, щоб знайти те найсуттєвіше, що найбільшою мірою впливає на той чи інший показник. Отже, обов’язковою умовою правильного аналізу є економічно обгрунтована класифікація причин, що вплинули на господарську діяльність підприємства та її результати.

До характерних особливостей методу економічного аналізу належать і визначення та вимірювання взаємозв’язку між об’єктивними економічними показниками. Іноді нехтування таким взаємозв’язком може призвести до некоректних висновків, а іноді – зробити аналіз узагалі неефективним. У зв’язку з цим в економічних дослідженнях жодне явище не може бути правильно інтерпретовано, якшо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Не можна також на основі окремо взятого явища робити загальні висновки про тенденцію розвитку об’єкта в цілому. Такий підхід призводить, як правило, до фальсифікованих висновків. Однак це зовсім не виключає можливості та необхідності логічного виокремлення певних явищ у процесі економічних розрахунків.

Метод економічного аналізу реалізується через його наукокий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

Найважливішим елементом застосування методу економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах дослідження для:

§ первинної обробки зібраної інформації;

§ вивчення стану та закономірностей розвитку об’єктів, що досліджуються;

§ визначення впливу факторів на результати діяльності підприємства;

§ підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

§ узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємства;

§ обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів тощо.

Таким чином, найважливіші особливості методу економічного аналізу полягають в наступному:

1. Системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що виражається в комплексному, взаємозалежному вивченні багатобічних зв'язків і взаємної обумовленості дії факторів організації, техніки і технології виробництва.

2. Розкладання загальних показників на їх складові елементи, деталізація їх за місцем і часом.

3. Оцінка взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, розрахунок величини впливу окремих факторів на результуючі показники і виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Усі показники підприємства знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

В економічному аналізі важливо не тільки знати характер взаємозв'язків показників підприємства, але і визначати кількісну величину впливу на показник кожного з діючих факторів.

4. Узагальнення результатів аналізу і розробка проектів управлінських рішень.

Метод економічного аналізу – спосіб комплексного, органічного взаємопов’язаного дослідження господарської діяльності підприємств.

Методика економічного аналізу – це сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, які підпорядковані меті аналізу.

Методика аналізу може бути:

- загальна – система досліджень,яка застосовується при одночасному вивченні різних об’єктів економічного аналізу;

- часткова – конкретизує загальну методику щодо конкретного об’єкта дослідження, типу виробництва,галузі економіки.

Будь-яка методика являє собою виконання аналітичного дослідження. Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

2. Класифікація методів економічного аналізу

Методи (прийоми) економічного аналізу класифікують за різними ознаками:

І група – Якісні (абстрактно-логічні або дидактичні):

§ аналіз;

§ синтез;

§ індукція;

§ дедукція;

§ еврестичний прийом

ІІ група – Кількісні:

§ описові;

§ аналітичні.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість вичнвчити розміри,масштаби,тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямів діяльності підприємства.

Описові в свою чергу поділяються на:

- відносних величин;

- середніх величин;

- ряди динаміки;

- графічний;

- групування.

Аналітичні методи бувають таких видів:

1. Способи детермінованого (обумовленого) факторного аналізу:

· Ланцюгових підстановок;

· Індексний;

· Абсолютних різниць;

· Відносних різниць;

· Пропорційного ділення;

· Інтегральним;

· Балансовим.

2. Способи стохастичного (випадкового) факторного аналізу:

· Кореляційний аналіз;

· Дисперсійний аналіз;

· Компонентний аналіз;

· Сучасний багатогранний факторний аналіз.

3. Способи оптимізації показників діяльності:

· Еконоиіко-математичні;

· Теорія ігор;

· Дослідження операцій;

· Теорія масового обслуговування;

· Програмування.

Аналітичні прийоми дають можливість визначати певні значання показників,що характеризують економічні процеси, а й дослідження причинно – наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження.

Аналітичний метод. Можна з певністю стверджувати, що цей розділ є головним в усій теорії економічного аналізу. Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при вивченні методики аналізу.

Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язування вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.

Формування нових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже відомих методів.

Під час аналізу використовують здебильшого добре відомі перевирені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз – це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет у первісному вигляді.

Послідовне відокремлення частин, властивостей від предмета – вимога другого принципу аналізу.

Окремі частини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні. Серед них обов’язковов знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип аналізу – принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу – принцип ієрархії.

П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.

І нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Виходячи з викладеного, можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.

Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У свої сукупності вони складають притаманну тільки цій дисциплині методику дослідження економічних явищ.

Деталізація. Більшість показників, що характеризують роботу підприємств – підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибоків деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичтого методу.

Порівняння. Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх велечинах.

Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність – одна із суттєвих проблем економічного аналізу. Щоб показники були порівняними, застосовують такі допоміжні прийоми:

1. Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);

3. Нейтралізація відмінностей в структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);

4. Використання при порівнянні однакових періодів часу;

5. Розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою;

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.

Моделювання. Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвіших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

Балансовий метод. Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обілку. Потім його поступово стали застосовувати і в інших науках. Так, у СРСР балансовий метод був головним в плануванні.

Використання балансового методу грунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.

У процесі аналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або незручним і інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).

Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрозунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

Статистичні методи. Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний метод. Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній змітс слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основу, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

У процесі збирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо інформації забагато. З метою забезпеченості компактності таблиць:

1) спрощують чи округлюють (до тисяч, млн тощо) вихідну інформацію;

2) скорочують або часткова відкидають другорядні дані;

3) об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники;

4) комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші – розміщують разом в одному рядку (як “інші”);

5) поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням кількох простіших таблиць з вузьким змістом.

Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувани значенн таблиць: вони є важливими, але здебільшого технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди – це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження мають порушення у динамічих рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку із браком інформації.

Широкого використання набули вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу.

Економіко-математичні методи. В аналізі досить часто використовують методи оптимізації програми робіт, завантаження устаткування або розподілу ресурсів. Це передусім симплексний метод, транспортна задача задача, сітьові методи планування. Такі методи передбачають використання комп’ютерної технології і відповідних програм.

Інші методи. У практиці економічного аналізу дедалі ширше застосовуються соціологічні методи дослідження. Серед них передусім слід назвати анкетний, опитування і співбесіди.

Анкетний метод – це письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва, з метою з’ясування певних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частіше звертаються до простішого методу – усного опитування (інтерв’ю). Проте і він потребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи іншими виконавцями або свідками подій.

Знання психології людей, їх готовності до співпраці, можливість одержання інформації у неперекрученому вигляді – дуже важливі моменти при проведенні досліджень з допомогою соціологічних методів.

З описових кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

Середні величини (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні) використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників (середня заробітна плата робітника, середня чисельність працівників, середня ціна реалізації тощо). Через середню величину характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань.Обов’язковоюумовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються.

Під час обчислення середніх величин необхідно враховувати, що вони поділяються залежно від поставлених цілей на дві групи:

· прості середні, обчислені без урахування значущості кожного елемента в загальній сукупності;

· зважені середні, в яких враховано вагу (значущість) досліджуваних елементів.

Найбільш простою є середня арифметична, яка обчислюється простим діленням суми окремих значень ознак на їхню кількість. Наприклад, на підприємстві закуплено три партії матеріалів за різними цінами: 100 кг по 15 грн, 250 кг по 18 грн і 300 кг по 21 грн. Необхідно обчислити середню ціну закуплених матеріалів.

Розрахунок простої середньої арифметичної можна зробити за формулою:

,

де х — ціна матеріалів певної партії.

Однак така середня не дає дійсного значення ціни для загальної сукупності заготовлених матеріалів, оскільки в ній не враховано розмірів партій матеріалів. Точніше уявлення про середню ціну дає зважена середня арифметична, яка обчислюється так:

,

де q_i — обсяг партії матеріалів.

Середня гармонічна тісно пов’язана із середньою арифметичною і обчислюється як відношення суми ознак до суми добутків цих ознак на обернені значення варіант. За даними наведеного вище прикладу, середня ціна заготівельних матеріалів розраховується за допомогою середньої гармонічної в такий спосіб:

.

Використання середньої гармонічної є найбільш зручним у тому разі, коли невідомі абсолютні значення досліджуваних ознак.

Середня квадратична обчислюється добуванням квадратного кореня з частки від ділення суми квадратів окремих значень досліджуваної ознаки на їхню кількість за такими формулами:

проста середня квадратична:

;

зважена середня квадратична:

.

Середня квадратична здебільшого використовується для обчислення середнього квадратичного відхилення (див. розд. 4).

Найчастіше в економічному аналізі використовується середня хронологічна,яка характеризує середній рівень рядів динаміки. Для однакових проміжків часу середня хронологічна обчислюється за формулою:

.

Характерним прикладом використання середньої хронологічної є обчислення середнього залишку оборотних коштів. Наприклад, на підприємстві сума оборотних коштів на 1 січня становила 20 300 грн, на 1 лютого — 15 600, на 1 березня — 24 000, на 1 квітня — 22 000 грн. Використовуючи формулу середньої хронологічної, одержуємо:

.

Середня геометрична обчислюється добуванням кореня n -го ступеня із добутку значень ознак, що аналізуються, за формулою:

.

Середня геометрична використовується для обчислення середніх темпів зростання під час аналізу динамічних рядів.

Важлива роль середніх величин в аналізі економічних явищ і процесів пояснює підвищені вимоги до їх використання. Наукову обґрунтованість використання середніх величин забезпечують такі умови:

· обчислення середніх величин для всього кола досліджуваних явищ або принаймні для їх найбільш типової частини. Порушення цього правила спотворює характер узагальнення явища;

· забезпечення однорідності явищ, для яких обчислюються середні величини. Так, наприклад, середня собівартість знеособленої одиниці різноманітних виробів, що випускається підприємством, не має економічного змісту. Якщо однорідні явища мають внутрішні відмінності, поряд з загальною середньою доцільно вивчати деталізовані середні щодо структурних групувань. Прикладом цього є обчислення середньої заробітної плати для всього промислово-виробничого персоналу підприємства і для окремих категорій персоналу;

· правильний вибір одиниці сукупності, за якою обчислюється середня величина. При цьому треба врахувати мету такого обчислення. Так, за визначення величини випуску продукції на 1 м² виробничої площі в знаменнику дробу може бути або вся виробнича площа підприємства, або та, що фактично використовується. Перша середня величина характеризуватиме потенційні можливості підприємства, а друга — їх реальне використання.

Урахування основних вимог до середніх величин забезпечить правильність аналітичних висновків і управлінських рішень, ухвалених на підставі розрахунків.

Поряд із середніми величинами широкого застосування в економічному аналізі набули відносні величини, які мають певні переваги перед величинами абсолютними. Останні служать, як правило, для розрахунку відносних величин, за допомогою яких можна проаналізувати рівень виконання планових завдань або нормативів, динаміку явищ, що розвиваються, структурні зміни, зробити коефіцієнтний аналіз. Однією з найважливіших властивостей відносних вели­чин є те, що вони нейтралізують відмінності абсолютних величин та уможливлюють порівнювання таких явищ, абсолютні показники яких не надаються до безпосереднього порівнювання.

Відносними величинами називають величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї величини на іншу. Здебільшого відносні величини є відношенням двох абсолютних величин.

Величина, з якою порівнюють (знаменник дробу), називається базисною величиною, а та, що порівнюється, — звітною. Відносна величина показує, у скільки разів порівнювана величина більша за базисну або яку частку другої становить перша. За допомогою відносних величин виражаються численні факти суспільного життя: відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників, структура випущеної продукції, коефіцієнти ліквідності та ін.

За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти, відсотки, індекси. Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взаємозв’язаних показників, один з яких беруть за одиницю. Наприклад, коефіцієнт ліквідності — відношення грошових коштів до поточних зобов’язань, коефіцієнт фінансової незалежності — відношення власного капіталу до валюти балансу підприємства, коефіцієнт змінності — відношення кількості відпрацьова­них змін до кількості відпрацьованих днів.

Відсотки є необхідними для характеристики співвідношення величин, одну з яких беруть за 100. Відсотки можуть бути використані для розрахунку структури випуску продукції, структури активів, пасивів, характеристики виконання плану тощо.

Індекси використовуються для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базисні та ланцюгові індекси. У розрахунку базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду береться за 100 %, а наступні величини розраховуються у відсот­ковому співвідношенні до базисного. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком.

За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина виконання плану — це співвідношення між фактичним та плановим рівнями показників, і зазвичай воно виражається у відсотках.

Для характеристики зміни показників за будь-який проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають діленням величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами зростання (приросту) і виражаються, як правило, у відсотках або коефіцієнтах. Відносні величини динаміки також можуть бутибазиснимийланцюговими. У першому випадку, як було сказано, кожний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в другому — з попереднім.

Показник структури — це відносна частка (питома вага) частини в цілому, яка виражається у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації — це співвідношення частин цілого, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин, коефіцієнт придатності та зносу основних фондів тощо.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, що характеризують міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад рівень захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації, питома вага активної частини основних фондів у їхній загальній вартості.

Відносні величини ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибутковість активів, прибутковість продажу, витрати на 1 гривню товарної продукції.

3. Способи елімінування

Елімінування. Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод – елімінування (від латинського слова eliminare – виключати, усувати). Суть цього методу полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Елімінування ( вибіркове освітлення) - найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення фактичих результативних показників від базових. Всі фактори, що впливають на результативні показники при аналізі розміщені в суворій послідовності від кількісних до якісних. Цей спосіб включає прийоми ланцюгових підстановок, вирахування абсолютних різниць, відносних різниць, індексний спосіб.

Способ ланцюгових підстановок. С посіб ланцюгових підстановок використовується в аналізі результативного показника, коли на його зміну впливає три й більше факторів. Сутність цього методу полягає в тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а інший залишається без змін, потім змінюються два, три і т.д. при незмінності решти факторів.Це дозволяє обчислити вплив кожного фактора на результативний показник.

Розрахунок впливу факторів методом ланцюгових підстановок на результативний показник полягає в послідовній заміні планових факторних показників на фактичні.Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дозволяє елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на зміну результативного показника.При цьому способі спочатку розраховується вплив кількісних факторів, а потім – якісних.

З метою визначення факторів будується таблиця, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісними. Потім наводиться «добуток факторів», або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковип показником (Д₁) і плановим (базовим)становить величину першого фактора (Д₁- Д_п ). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також заміюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д₂- Д₁ ). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не з’являться всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їх величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.

Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл. 1.

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову). Величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього.

Таблиця 1.

СХЕМА ВИЯВЛЕННЯ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ

Дата добавления: 2014-10-31