Стан конкурентного середовища 2 страница

- запаси вантажоперероблення, специфічний складський запас, який формується для зберігання (наприклад, перевантаження в одному транспортному вузлі з одного виду транспорту на інший, консолідація, сортування і т.д.).

4. За функціональним призначенням (стосуються виробничих і товарних запасів):

- поточні (регулярні) запаси - це основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими поставками. Утворюються за умов нерівномірного і регулярного постачання через невідповідність обсягів постачання і разового споживання;

- страхові (гарантійні) запаси призначені для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин: відхилення в періодичності та величині партій постачань від зміни інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі, збої у виробничо-технологічних циклах і т.д.;

- підготовчі (буферні) запаси - це частина виробничого (товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання. Їхня наявність зумовлена необхідністю виконання певних операцій з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, додаткової підготовки до споживання;

- сезонні запаси - це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, які створюються для вирівнювання сезонних коливань попиту в поза сезонний термін виробництва чи транспортування.

- запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану фірмою маркетингову політику просування товару на ринок, що може зумовити різке збільшення попиту на готову продукцію фірми;

- спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів;

- застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідок розбіжності циклів у виробництві і дистриб'юції з життєвим циклом товарів, а також через погіршення якості товарів під час зберігання.

5. По відношенню до розподільчої ланки:

- запаси в постачальників;

- запаси в споживачів;

- запаси в торгових посередників;

- запаси в посередників у фізичному розподілу.

Запаси готової продукції на складах підприємств-виробників засобів виробництва утворюються внаслідок розбіжності терміну виготовлення і відвантаження продукції споживачам.

Основні фактори утворення запасів готової продукції на складах підприємств:

- необхідність безперебійного процесу задоволення потреб клієнтів;

- необхідність накопичення готової продукції до розмірів необхідної партії відвантаження;

- термін для упакування та відвантаження продукції;

- термін для проведення лабораторних аналізів у постачальника;

- термін для завантаження транспортного засобу;

- укомплектування партії поставки, якщо відвантажують декілька видів матеріальних ресурсів одночасно;

- термін на оформлення транспортної документації і очікування передачі завантаженого транспорту транспортній організації;

- необхідність створення резервних запасів для позачергових термінових замовлень споживачів, або при збільшенні кількості спочатку заказаних матеріалів і т. ін.

Класифікація запасів за названими ознаками досить умовна і призначена в основному для їхнього контролю та управління ними.

3. Нормування збутових запасів на підприємстві.

Ефективне використання збутових запасів досягається правильною організацією управління ними. Управління запасами - це розроблення нормативного рівня запасів. При нормуванні збутових запасів необхідно враховувати такі фактори: обсяг виробництва і реалізації продукції, величину замовних і транзитних норм, вантажопідйомності транспорту, сезонність відвантаження, кількість споживачів і їх попит за обсягами, термінами та розмірами партій відвантаження готової продукції.

Запаси готової продукції плануються в натуральних, вартісних і відносних показниках. Збутові запаси плануються з урахуванням часу, необхідного для здійснення підготовки товарів до збуту. Операції по підготуванню продукції до збуту: контроль якості, формування партії поставки, маркування, розфасування, затарювання. Сума витрат технологічного часу визначатиметься часом перебування продукції в збутовому запасі, в тих випадках, коли режим роботи чи періодичність транспортних засобів для відвантаження товарів менші від установленого збутового часу.

При встановлені норми запасу треба розрізняти поточну, страхову, підготовчу, сезонну частини запасів.

Норма поточного запасу визначається розміром партії поставки, яка залежить від вантажності транспортних засобів, розміру замовленої партії.

Визначають планову партію відвантаження і на її підставі визначають норму поточного запасу в натуральному обсязі.

або 0,5 І

де І - партія відвантаження.

Щоб визначити планову партію поставки, необхідно визначити сумарну кількість продукції, яку треба відправити усім споживачам в один термін. Це можна здійснити шляхом ретельного аналізу договорів поставки відповідно до сформованого портфеля замовлень.

Графік зміни запасу готової продукції при постійних інтервалах відвантаження

Норму поточного запасу встановлюють на основі планового інтервалу поставки. Якщо споживачі визначають у договорах з постачальниками рівномірні партії поставки продукції, тоді плановий інтервал поставки встановлюють на основі мінімальної норми відвантаження даного товару. Норма відвантаження залежить від вантажопідйомності транспортного засобу, норми замовлення і т. ін. Плановий інтервал поставки в днях (t) визначають за формулою:

де Nвідв - норма відвантаження;

Д - плановий середньодобовий випуск продукції в натуральному виразі.

Розмір середньодобового випуску визначають діленням загального обсягу випуску на кількість днів у плановому періоді.

Щоб розрахувати норму поточного запасу в днях, необхідно його абсолютний розмір розділити на середньодобовий обсяг випуску продукції.

На деяких підприємствах за планову партію відправки приймають кількість готової продукції одного найменування, яку можна одержати за один поставочний комплект. Технологічний комплект приймається за основу нормування в тому випадку, якщо відправка виробу споживач може здійснюватися після виготовлення всіх елементів його конструкції. В такому випадку термін накопичення партії відправки буде таким, за який можна сформувати комплект.

На збутові запаси впливає сезонність відвантаження продукції. Максимальний розмір сезонного запасу визначають так:

С макс сез = Д*t

де Д - середньодобова реалізація в натуральному обсязі; t - інтервал відправки продукції, дні.

Велике значення мають підготовчі (буферні) запаси, тобто підготовка продукції до відвантаження (розфасовка, комплектування, маркування, оформлення документів і т. ін).

У загальному вигляді норма підготовчого запасу в натуральних одиницях буде визначатися за формулою:

С підг = Д (t прийм + t комп + t розфас + t маркір + t зав + t док)

де t прийм - витрати часу на приймання продукції від цехів, в днях;

t комп - кількість днів на комплектування;

t розфас - витрати часу на розфасування і т. ін.;

t маркір - витрати часу на упакування і маркування;

t зав - витрати часу на завантаження транспортного засобу;

t док - витрати часу на оформлення документів.

Страховий запас утворюється для накопичення такої кількості ресурсів, яка забезпечувала б безперервність поставки готової продукції, або за необхідності термінової поставки. Тобто це такий резервний запас, який страхує збої в ритмічності виробництва, нерівномірності і несвоєчасності відвантаження матеріалів, затримки в процесі транспортування, поставки неякісних товарів, порушенні їх комплектності.

Зазвичай страховий запас встановлюється в розмірі 25% максимального відхилення від рівня запасу перед поставкою від його середньої величини. Такий підхід ґрунтується на положенні нормального закону розподілу теорії ймовірності, яка застосовується, якщо немає ніякої інформації про розподіл випадкових величин, крім діапазону її можливих відхилень.

4. Системи управління запасами.

Важливим аспектом діяльності системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначають момент часу на обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Параметри системи управління запасами:

- точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

- нормативний рівень запасів - розрахункова величина за пасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

- обсяг окремої закупівлі;

- частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

- поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу. Застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

- система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

- система "Максимум-мінімум".

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами: система управління запасами з фіксованим розміром замовлення і система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення. Інші системи управління запасами (система з установленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня і система "максимум-мінімум"), власне кажучи, є модифікацією цих двох систем.

Система з фіксованим розміром замовлення. Така система проста і є свого роду класичною. У цій системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають "точкою замовлення".

У процесі функціонування цієї технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі. У вітчизняній практиці найчастіше виникає ситуація, коли розмір замовлення визначається згідно з якими-небудь частковими організаційними міркуваннями. Наприклад, зручність транспортування або можливість завантаження складських приміщень.

Регулюючими параметрами цієї системи є розмір замовлення і "точка замовлення".

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення повинен бути достатнім для безперебійної роботи в період логістичного циклу. При цьому страховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випадках застосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення. Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замовлення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зобов'язань або з урахуванням коливань попиту на вироблену продукцію і т.д.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у проміжок часу між подачею замовлення і надходженням партії на склад у системі. Умовно припускається, що даний інтервал часу в заготівельному періоді постійний.

Система з фіксованим розміром замовлення іноді ще називається "двобункерною", оскільки в даному випадку передбачається, що запас зберігається ніби в двох бункерах. З першого бункера матеріальні ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту подачі замовлення, а з другого бункера - у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання.

Таким чином, ця система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

- великі втрати внаслідок відсутності запасу;

- високі витрати на зберігання запасів;

- висока вартість товару, який замовляється;

- високий ступінь невизначеності попиту;

- наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

- накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах системи, з тим щоб не пропустити моменту досягнення "точки замовлення". За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту - для торгового підприємства) необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, замовлення роблять у строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на однакові інтервали, наприклад, 1 раз на місяць, 1 раз на тиждень, 1 раз на 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється зміна обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і на підставі цього визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого поповнюється запас, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями партій.

Перевагою цієї системи є відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах системи. Недолік же полягає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках, якщо:

- умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

- витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

- втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один із багатьох товарів в одного і того самого постачальника, товари, на які рівень попиту відносно сталий, малоцінні товари і т. д.

Розглянуті вище основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід цілком достатній.

Однак на практиці частіше трапляється складніші ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійного постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачанні та споживанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, які будуть розглянуті нижче.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлений час, а й за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто "точки замовлення").

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше від настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час ця система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Як і в системі з фіксованими інтервалом між замовленнями, обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою цієї системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система "мінімум-максимум". Як і в системі з фіксованим інтервалом між замовленнями, тут використовується сталий інтервал між замовленнями. Система "мінімум-максимум" зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в цій системі замовлення виникають не через задані інтервали, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими від установленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, ця система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Крім перерахованих систем управління запасами, в практичній діяльності вітчизняних підприємств часто застосовується система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: "замовляти" або "не замовляти"; якщо замовляти, то яку кількість одиниць товару.

Література: 5, 6, 16
Тема 14. Комунікаційна політика промислового підприємства.

1. Комплекс комунікацій промислового підприємства.

2. Особливості реклами ТПП.

1. Комплекс комунікацій промислового підприємства.

Маркетингова політика комунікацій - це комплекс заходів, які використовує фірма для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари (послуги).

Комплекс комунікацій промислового підприємства складається з таких елементів:особистийпродаж, виставки, спонсорство, презентації, річні звіти, публічні заяви, стимулювання збуту, реклама.

На промисловому ринку найефективнішим інструментом просування товарів є особистий (персональний) продаж. Діяльність з управління персональним продажем ТПП збігається з управлінням роботою будь-якого збутового підрозділу і охоплює такі завдання: 1) підбір працівників; 2) навчання персоналу.

Пріоритетність каналів розповсюдження інформації: 1) реклама в спеціалізованих ділових виданнях; 2) спеціалізовані виставки і ярмарки; 3) каталоги, буклети; 4) директ-мейл; 5) реклама в спеціалізованих журналах; 6) ТВ, газети, PR і інше.

2. Особливості реклами ТПП.

Реклама ТПП поділяється на основні типи: 1) реклама підприємства; 2) реклама товару.

Особливості реклами ТПП: 1) менша роль реклами на промисловому ринку, ніж на споживчому; відіграє інформативну роль; 2) основний стимул придбання ТПП – раціональний, тому важливим завданням рекламодавця є переконати потенційного споживача у тому, що товар здатний знизити собівартість продукції, підвищити її ефективність, покращити збутові можливості клієньа; 3) деякі ТПП органічно входять у готовий виріб, тому це ускладнює формування іміджу товару і прихильність до марки; 4) колегіальний характер придбання ускладнює управління рекламою ТПП.

Література: 1, 2, 5, 16

Тема 15. Контроль, аналіз та ефективність маркетингової діяльності.

1. Контроль маркетингової діяльності.

2. Аналіз маркетингової діяльності.

3. Ефективність маркетингової діяльності.

1. Контроль маркетингової діяльності.

Система маркетингового контролю промислового підприємства призначена для оцінки ступеня досягнення певних маркетингових цілей та внесення в залежності від цього відповідних змін до вироблених маркетингових стратегій та планів.

Останнім часом на підприємствах упроваджується система контролінгу. В її основу покладено концепцію об'єднання системи контролю і планування. При цьому найважливішим є не контроль, а управління маркетинговими процесами, що сприяє запобіганню помилок.

По сутіконтролінг — це система управління маркетинговою діяльністю фірми, що охоплює планування, контроль, звітність і менеджмент.

Дата добавления: 2014-10-31