Тема 5. Характеристика судової влади та її органів

1. Характеристика судової влади і правосуддя.

2. Призначення, порядок формування і діяльність Конституційного Суду України.

3. Завдання, система, повноваження судів загальної юрисдикції.

4. Статус суддів, народних засідателів і присяжних.

1. Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це положення є найважливішим принципом організації державної влади в демократичній державі.

Суть знаменитої теорії Шарля Монтеск’є про розділ влади виражена наступними словами: ”якщо влади законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде, оскільки можна побоюватися, що цей монарх або сенат стануть видавати тиранічні закони для того, щоб так само тиранічне застосовувати їх. Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не буде відокремлена від влади законодавчої і виконавчої”. Сам автор цієї теорії не абсолютизував поділ влади на три гілки і не ізолював одну гілку від іншої.

Органами судової влади є відповідні органи - суди, які здійснюють правосуддя, тобто розглядають і вирішують спори (конфлікти) і приймають відповідні рішення, у встановленому законом порядку від імені держави.

Відповідно до ст. 124 Конституції України такими органами є Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції. Ці суди здійснюють такі види правоохоронної діяльності як конституційний контроль і правосуддя. Створення надзвичайних і особливих судів в Україні не допускається (ст. 125 Конституції України).

Основні завдання органів судової влади:

- гарантування верховенства Конституції України на всій території України (забезпечення конституційності правових актів);

- забезпечення в судновому порядку захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Основні ознаки судової влади:

1. Судова влада є самостійною і незалежною гілкою державної влади. Наявність незалежної судової влади є однією з головних ознак демократичної, правової держави.

Незалежність судової влади є загальновизнаною в міжнародному праві. Забезпечення незалежності суддів здійснюється відповідно з “Основними принципами незалежності судових органів” (затверджені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 р.) і іншими міжнародними документами. Усі державні та інші установи зобов'язані поважати незалежність судових органів.

2. Тільки судова влада здійснює правосуддя. Правосуддя є специфічним напрямом реалізації державної влади і основним повноваженням судової влади.

3. Органами судової влади в Україні є Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України).

4. Носіями судової влади є професійні судді, а у встановлених законом випадках - народні засідателі і присяжні. На суддів покладені обов'язки: забезпечувати повний, всебічний і об'єктивний розгляд судових справ.

5. Судова влада реалізується у формах цивільного, господарського, кримінального, адміністративного, конституційного судочинства.

6. Органи судової влади при здійсненні правосуддя діють на основі закону. Окрім процесуального законодавства (КПК, ГПК, ЦПК, КАС), до конкретних обставин у справах судді застосовують норми матеріального права (цивільного, господарського, сімейного, трудового, кримінального та ін.).

7. Органи судової влади при прийнятті рішень застосовують або не застосовують державний примус. При розгляді кримінальної справи, наприклад, виголошення виправдувального вироку, указує на невживання судом державного примусу.

8. Усі судові рішення, які набрали чинності, підлягають виконанню на всій території України, а в деяких випадках, за її межами. Вимоги і розпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень, а також судові рішення є обов'язковими. За неповагу до суду і за невиконання рішень суду винні особи притягуються до юридичної відповідальності

Поняття “судочинство” включає діяльність відповідних судів щодо розгляду і вирішенню справ, віднесених до їхньої компетенції.

Правосуддя здійснюється на встановлених законодавством принципах. Порушення принципів правосуддя (судочинства) під час розгляду справи є підставою для відміни судового рішення.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади (принципи) судочинства:

- законність;

- рівність усіх учасників суднового процесу перед законом і судом;

- забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

- забезпечення обвинуваченому права на захист;

- гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами.

Розгляд справ у всіх судах є відкритим, і кожний громадянин має нагоду бути присутній при розгляді справ в суді. Виключення з цього принципу прямо передбачені в процесуальному законодавстві. Проте, навіть якщо справа розглянута в закритому судовому засіданні, вироки і рішення судів у всіх випадках виголошуються публічно. Наприклад, порушення принципу гласності судового розгляду справи є підставою для відміни вироку. Весь хід судового розгляду фіксується в протоколі судового засідання;

- забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень, окрім випадків, передбачених законом. Сутність цього принципу полягає в праві на оскарження судового рішення, винесеного судом першої інстанції.

- обов'язковість рішень суду.

Стаття 129 Конституції України дає не вичерпний перелік засад судочинства. Наприклад, у ст. 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав чинності. З точки зору закону ніхто не зобов’язаний доказувати свою невинуватість у скоєні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судочинство здійснюється державною мовою.

Повноваження судів з питань контролю за законністю дій органів дізнання і слідства, їх посадових осіб значно розширилися. Конституція вперше встановила судовий порядок перевірки протягом 72 годин обґрунтованості затримання громадян, підозрюваних у здійсненні злочинів, і закріпила право громадян оскаржити в суді своє затримання.

Окрім цього, Конституція встановила судовий порядок арешту громадян, отримання згоди на здійснення огляду або обшуку їх житла. Змінено порядок накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і її виїмку; при цьому суд перевіряє наявність достатніх для цього підстав і не допускає необґрунтованого обмеження конституційних прав громадян.

2. Порядок організації та діяльності Конституційного Суду України регулюється Конституцією України (р. ХII) і Законом “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, основне завдання якого полягає в гарантуванні верховенства Конституції України як Основного закону держави на всій території України. Його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів: по шість суддів призначають Президент, Верховна Рада, з'їзд суддів України строком на 9 років без права повторного обрання.

Президент проводить консультації з Прем'єр-міністром і Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом заповнення бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посаду суддів мають право вносити Голова Верховної Ради України, або не менше ніж 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради. Відповідний Комітет представляє Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді, внесені у встановленому порядку.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посаду суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування.

Голова Конституційного Суду України обирається членами Конституційного Суду на спеціальному пленарному засіданні із складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування строком на три роки без права повторного обрання. Голова має двох заступників з числа обраних суддів.

До складу Конституційного Суду України може бути обраний громадянин України, що досяг на день призначення 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи зі спеціальності не менше десяти років, що володіє державною мовою і проживає на території України протягом останніх двадцяти років.

До повноважень Конституційного Суду України відповідно до статі 150-151 Конституції України, а також ст. 13 Закону України “Про Конституційний Суд України” відносяться:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України законів і інших нормативних актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крім.

З цього питання до Конституційного Суду України мають право звертатися Президент України, не менше 45 депутатів Верховної Ради України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної республіки Крим.

2) офіційне тлумачення Конституції України і законів України.

3) за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

4) за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Закони та інші нормативні акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю або частково, якщо вони не відповідають Конституції України, якщо була порушена процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, а також мало місце перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки Конституційного Суду мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх ухвалення і які голосували проти їх ухвалення і обнародуються протягом наступного робочого дня після їх ухвалення. Рішення Конституційного Суду є обов'язковими для виконання на території України, остаточними й оскарженню не підлягають.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше як за сім днів після прийняття рішення, дачі висновку. Рішення і висновки Конституційного Суду офіційно обнародуються на наступний робочий день після їх підписання. Рішення і висновки разом з особливою думкою суддів Конституційного Суду публікуються у ”Віснику Конституційного Суду України” і в інших офіційних виданнях України.

Не належать до повноважень Конституційного Суду України питання про законність актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України не розглядає питання, які відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції.

3. Правові принципи формування судів загальної юрисдикції передбачені Конституцією України (розд|. 8), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 року, Указами Президента України «Про створення апеляційних господарських судів і затвердження мережі господарських судів України» від 11 липня 2001 року і «Про створення місцевих і апеляційних адміністративних судів, затвердженні їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року і іншими нормативно-правовими актами.

Діяльність судів загальної юрисдикції направлена на зміцнення законності та правопорядку, попередження правопорушень, захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб і держави. Вказані суди розглядають цивільні, кримінальні, господарські й адміністративні справи.

Суди загальної юрисдикції створюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, узгодженому з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується на принципах територіальності та спеціалізації (ст.125 Конституції України). У системі судів загальної юрисдикції діють загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій.

Військові суди відносяться до загальних судів і здійснюють правосуддя в Збройних Силах України й інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (наприклад, розгляд справ про захист честі та гідності, сторонами в яких є військовослужбовці або військові організації і т.д.).

Спеціалізованими судами, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, є господарські й адміністративні суди.

Господарські суди здійснюють правосуддя в господарській сфері, вони вирішують господарські спори, що виникають між юридичними особами (наприклад, справи про відшкодування збитків, справи про банкрутство та інші.)

Адміністративні суди розглядають спори фізичних або юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень (органом державного управління) з приводу його рішень, дій або бездіяльності і т.д.

До системи судів загальної юрисдикції належать:

Вищі судові органи ( або суди вищої ланки):

- Верховний Суд України - найвищий орган у системі судів загальної юрисдикції, який очолює всю систему судів загальної юрисдикції;

- Вищий господарський суд України;

- Вищий адміністративний суд України.

Апеляційні суди:

- Апеляційний суд України;

- Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

- військові апеляційні суди регіонів і апеляційний суд Військово-морських Сил України;

- господарські апеляційні суди

Указом Президента України «Про створення апеляційних господарських судів і затвердження мережі господарських судів України» від 11 липня 2001 року № 511/2001 з подальшими змінами і доповненнями встановлено, що юрисдикція відповідних апеляційних господарських судів розповсюджується як на одну, так і на декілька областей: Дніпропетровський апеляційний господарський суд (Дніпропетровська і Кіровоградська області), Донецький апеляційний господарський суд (Донецька область), Житомирський апеляційний господарський суд (Вінницька, Житомирська і Хмельницька області), Запорізький апеляційний господарський суд (Запорізька і Херсонська області), Київський апеляційний господарський суд (Чернігівська область і місто Київ), Київський міжобласний апеляційний господарський суд (Київська, Полтавська і Черкаська області), Луганський апеляційний господарський суд (Луганська область), Львівський апеляційний господарський суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська і Чернівецька області), Одеський апеляційний господарський суд (Миколаївська і Одеська області), Севастопольський апеляційний господарський суд (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь), Харківський апеляційний господарський суд (Сумська і Харківська області);

- адміністративні апеляційні суди.

Указом Президента України «Про створення місцевих і апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року №1417/2004 встановлено, що юрисдикція кожного апеляційного адміністративного суду розповсюджується на декілька областей: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); Донецький апеляційний адміністративний суд (Донецька, Луганська області); Київський апеляційний адміністративний суд (Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області і місто Київ); Львівський апеляційний адміністративний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області); Одеський апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська області); Севастопольський апеляційний адміністративний суд (Автономна Республіка Крим, місто Севастополь); Харківський апеляційний адміністративний суд (Полтавська, Сумська, Харківська області).

Місцеві суди:

- районні, районні в містах, міські та міжрайонні суди;

- військові суди гарнізонів;

- господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя);

- окружні адміністративні суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя).

Місцеві суди є судами першої інстанції. У цих судах розглядаються цивільні, кримінальні, господарські й адміністративні справи по суті, тобто в судовому засіданні вперше, безпосередньо за участю сторін і на основі їх рівності та змагальності процесу й інших принципів правосуддя. Ці суди досліджують докази шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, інших учасників, внаслідок чого ухвалюють судове рішення (або вирок).

Суди апеляційної інстанції розглядають справи в апеляційному порядку колегіально, у складі не менше 3-х суддів. Якщо учасники судового процесу не задоволені рішенням або вироком суду, вони мають право направити апеляційну скаргу (через суд першої інстанції, який виніс судове рішення). Процесуальним законодавством встановлений строк для оскарження судового рішення в апеляційному порядку, після чого воно набуває чинності. Окрім цього, процесуальне законодавство передбачає деякі особливості розгляду загальними і спеціалізованими судами справ у апеляційному порядку.

Суди касаційної інстанції (Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України) перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень, які набули чинності (місцевих і апеляційних судів). Ці суди мають право вийти за межі касаційних вимог (викладених в касаційній скарзі), якщо цим не погіршується становище засудженого або виправданого.

Таким чином, діяльність судів направлена на зміцнення законності та правопорядку, попередження злочинів та інших правопорушень. Основною метою діяльності судів є захист і поновлення порушених прав і свобод, зокрема і шляхом застосування заходів державного примусу до осіб, які порушують права й інтереси, що охороняються законом.

4. Конституцією України і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлені вимоги, що пред'являються до кандидатів на посаду професійного судді та до суддів.

Суддя – це посадова особа органу державної влади, наділений у конституційному порядку повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі. Статус судді – це сукупність його прав, обов'язків, а також гарантій забезпечення цих прав і виконання обов'язків.

Усі судді мають єдиний статус і відрізняються тільки повноваженнями і компетенцією. Статус суддів Конституційного Суду України має деякі особливості.

У «Рекомендації Комітету міністрів державам - членам Ради Європи про незалежність, дієвість і роль суддів» (від 13 жовтня 1994 р.) наголошується, що судді зобов'язані: діяти в кожній справі незалежно і без будь-якого стороннього впливу; розглядати справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів і власне тлумачення закону; забезпечувати кожній стороні рівні можливості бути вислуханою; дотримуватися процедурних прав кожної із сторін та інше. «Європейська хартія про статус суддів» встановила, що судді зобов'язані утримуватися від будь-якої поведінки, дій або висловів, які можуть серйозно вплинути на довіру громадськості до їх неупередженості та незалежності.

Відповідно до цього документа суддею може бути особа, яка здатна вільно і неупереджено оцінювати справи, які передаються на її розгляд, і застосовувати закон з повагою до достоїнства людини.

У законодавстві встановлені вимоги до осіб, які мають намір займатися судовою практикою, а також сформульовані правові гарантії їх діяльності, відповідальність і т.д. Зокрема, професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддею місцевого суду може бути призначений громадянин України не молодше 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше 3-х років, проживає в Україні не менше 10 років, володіє державною мовою. Для обрання суддів апеляційних судів і суддів вищої ланки системи судів загальної юрисдикції необхідний підвищений віковий ценз і триваліший стаж роботи за юридичною спеціальністю (вік - не менше 30 і 35 років, стаж - відповідно не менше 5 і 7 років, зокрема не менше 3 і 5 років на посаді судді).

Судді військових судів повинні перебувати на військовій службі та належати до штатної чисельності Збройних Сил України, повинні мати офіцерське звання, яке їм надається Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України, якщо інше не встановлено законом.

До суддів спеціалізованих судів встановлюються додаткові вимоги. Ці посади можуть займати тільки особи, які мають професійну підготовку у сфері юрисдикції цих судів.

Кандидати в судді судів загальної юрисдикції зобов'язані скласти кваліфікаційний іспит відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів у встановленому законом порядку. Як наголошувалося вище, перше призначення судді на посаду здійснюється Президентом України строком на 5 років за поданням Вищої ради юстиції України. Після закінчення зазначеного терміну призначення суддів судів загальної юрисдикції здійснюється Верховною Радою України безстроково в установленому законом порядку.

Особливе місце в характеристиці правового стану суддів займає питання про гарантії їх незалежності. Під незалежністю суддів розуміється забезпечення їм можливості розглядати і вирішувати конкретні справи на основі закону, їх внутрішнього переконання і без будь-якого впливу, зокрема з боку вищестоящих судів, інших державних органів і посадових осіб і т.д. Незалежність суддів є необхідною умовою об'єктивного розгляду ними конкретних справ.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність суддів забезпечується:

- особливим порядком призначення й обрання суддів, припинення їх повноважень і звільнення з посади;

- спеціальною процедурою здійснення правосуддя;

- таємницею прийняття судових рішень і забороною розголошення рішення суду. Під час прийняття рішення в дорадчій кімнаті можуть знаходитися тільки судді, які входять до складу суду по даній справі. Присутність інших осіб забороняється.

- забороною під загрозою відповідальності втручання в здійснення правосуддя;

- встановленою відповідальністю за неповагу до суду або судді.

Так, наприклад, адміністративна відповідальність за неповагу до суду наступає у випадках: а) навмисного ухилення від явки до суду свідка, потерпілого, позивача, відповідача; б) непокори вказаних осіб та інших громадян розпорядженню головуючого в судовому засіданні; в) порушення порядку під час судового засідання; г) здійснення будь-ким дій, які свідчать про очевидну зневагу до суду або встановлених в суді правил.

Кримінальна відповідальність наступає в разі навмисного невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали або постанови суду або перешкоджання їх виконанню. Кримінальна відповідальність наступає в разі скоєння злочину проти правосуддя: втручання в діяльність судових органів, загрози або насильства щодо судді, народного засідателя або присяжного; навмисного знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя або присяжного; посягання на життя судді, народного засідателя або присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; невиконання судового рішення та в інших випадках.

- правом судді на відставку (кожен суддя за умови, що він пропрацював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. За суддею, який знаходиться у відставці, зберігається звання судді);

- недоторканністю суддів;

- створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

- особливим порядком фінансування судів;

- системою органів суддівського самоврядування.

Гарантії незалежності суддів, передбачені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» не можуть бути скасовані або обмежені іншими нормативно-правовими актами.

У ст.124 Конституції України наголошується, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Правове положення народних засідателів і присяжних передбачене в Законі України «Про судоустрій України», а також у процесуальному законодавстві.

Народні засідателі та присяжні під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Суди присяжних створюватимуться при апеляційних судах і здійснюватимуть правосуддя тільки в кримінальних справах у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, на яку розповсюджується юрисдикція відповідного місцевого суду.

Списки народних засідателів затверджуються відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду, а списки народних засідателів місцевих військових судів - начальником відповідного гарнізону. Списки народних засідателів затверджуються на чотири роки і переглядаються у випадках необхідності, але не рідше, ніж через два роки.

Присяжними можуть бути громадяни України, які досягли 30 років і проживають на території відповідного апеляційного округу (наприклад, область, Автономна Республіка Крим).

Списки присяжних за поданням голів апеляційних судів формуються на підставі списків виборців спеціальними комісіями і затверджуються рішенням відповідної ради. До списків включають громадян, які постійно проживають на території відповідної області й Автономної Республіки Крим.

Народні засідателі та присяжні залучаються до здійснення правосуддя у порядку черговості на термін не більше одного місяця на рік, окрім випадків, коли продовження строку обумовлене необхідністю закінчити розгляд справи, початої за їх участі.

Відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» не підлягають включенню до списків народних засідателів і присяжних особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними; які мають хронічні психічні захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя або присяжного; відносно яких здійснюється дізнання, досудове слідство або судовий розгляд кримінальної справи, або які мають не зняту або не погашену судимість; депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні ознаки судової влади.

2. Що таке правосуддя?

3. В яких формах реалізується судова влада?

4. Ким створюються і ліквідовуються суди загальної юрисдикції?

5. Які суди відносяться до місцевих, апеляційних, вищих?

6. Якими нормативно-правовими актами регулюється організація діяльності судів загальної юрисдикції?

7. Які вимоги встановлюються для кандидатів в судді і до суддів судів загальної юрисдикції?

8. Які повноваження Конституційного Суду України?

9. Хто не може бути народним засідателем і присяжним?

Дата добавления: 2014-10-31